ПРАВА ЛЮДИНИ І  ЧЕРВОНИЙ  ХРЕСТ

 П’ятий рік під час Тижнів права буваю на акціях студентів Львівської 

 комерційної академії. Вони завжди  яскраві, переконливі, змістовні. Цього

 разу побувала на «круглому столі»  юридичного факультету, де розглянуто

 тему,  винесену у заголовок.

На  знімку: студентка ІІІ курсу  гр.392  С.Мінайлюк  за  кафедрою

Головою  первинного осередку Товариства  комерційної Академії обрано  студентку третього курсу,  керівника старостату академії Наталію Ковальчук. Організація, очолювана нею, налічує понад 1000 членів. Це студенти з різних факультетів, заспівувачами  між якими у даний час є майбутні юристи. Україна прямує в Європу,  на державному рівні проголошено  перехід до верховенства права,  і тому попит серед молоді на  юридичні професії дуже великий.

Акцію «круглий стіл»  випало проводити зі студентами-юристами з групи 392 доценту  кафедри істориії та політології Степану  Михайловичу Рутару  (на знімку). З ним ми знайомі багато років,  ще з часів  роботи радіостанції «Милосердя  і час»,  заснованої  Личаківською РО ТЧХ м. Львова  у 1996 р.  Вона працювала на середніх хвилях 1474 кГц,  і її голос  доносив  вісті милосердя на 1000 км за  межі Львова.

Степан Михайлович побудував  «круглий стіл» у формі дискусії. Після  огдядової  інформації  один студент опонував іншому.  Потім вони мінялися ролями  і дискусія  розгоралася з новою  силою, але уже з протилежними аргументами. Мені  сподобалися виступи і  коментарі студентів  Лесі Кравчук, Юлії Федунчик,  Соломії Дячок, Юрія Кошарко,  Андрія Пеньковського,  Вероніки  Буюклі,  Тараса Твардовського, Наталії Сивої.

Зараз  студенти комерційної  академії відвідують лекції не з рахівницями, як було за часів колгоспних  бухгалтерів і сільських кооператорів,  а зі смартфонами та ноутбуками. 

Тож  коли мені відмовив  від холоду старенький  фотоапарат,  то студентка цієї групи, майбутній юрист Стефанія  Мінайлюк , спокійно дозняла фоторепортаж своєю мобілкою з вбудованим фотооб’єктивом. І за  цю допомогу я нині  їй  щиро вдячна.

Дівчина любить Інтернет. Має у соцмережі «Вконтакті» власну сторінку. При її  допомозі  вона  швидко  перекинула на мій  комп»ютер зняті  в  аудиторії  фотографії. І ось тоді у її фотогалереї  помітила  одне  фото, де Стефанія  знята на чорно - білому знімку  у  режисерській екіпіровці двадцятих  років  біля кіноапарата на тринозі. 

Ніби і нічого дивного, але це фото  повернуло мене  у 2010 р., коли на юридичному  факультеті  Львівської комерційної  академії проводилася  демонстрація фільму «Стираючи Девіда» про таємницю приватного життя. Зняв її  британський режисер Девід Бонд у  2009 р. Ця  стрічка тоді наробила  багато галасу на різних  престижних  кінофестивалях,  і, звичайно, не залишила байдужим жодного з тодішніх  кіноглядачів.

«Ця проблема стосується кожної людини, а не лише відомих особистостей, як думає безліч глядачі кінофільму», - зазначила тоді на обговоренні Марія Временова  із Ліги студентів правників при юридичному факультеті Львівської комерційної академії.

Ці слова стають ще більш вагомими, коли згадати, що у тому році  під час Тижня права  у Львові відкрився і  працював VII Мандрівний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Про це повідомила публіку член МГО Центр правових та політичних досліджень "СІМ" Ніна Хома, одна з оганізаторів свята кіно.

До програми тодішнього фестивалю увійшли фільми  - переможці VII Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, а також фільми-призери найвідоміших міжнародних кінофестивалів документального кіно.

Новиною сезону  були стрічки- ретроспективи майстрів світової документалістики Сергія Буковського (Україна) та Яцека Блавута (Польща).

Серед спеціальних програм фестивалю – «Країна різноманіття»: фільми, присвячені подоланню ксенофобії та расової нетерпимості, формуванню позитивного ставлення української молоді до інших націй і культур.

Як і завжди, права дитини – особливий фокус Мандрівного фестивалю Docudays UA.

Засобами кіномистецтва організатори намагалися  привернути увагу львів»ян до проблем "звичайної” людини, посприяти розвитку відкритого діалогу про права людини, прищепити  нам ставлення до людської гідності, як найвищої цінності.

Колесо історії  повільно  обертається.  Червоний Хрест майже на  сто років  старший  від всіх міжнародних документів, прийнятих  ООН  в 1948-1949 рр., але вони ввібрали його  природжену  християнську пошану до людської гідності, як у час війни, так і миру.

На цих  принципах  базується  Загальна декларація прав людини, Женевські  Конвенції  1949 р. і Додатки до них 1977 р., та багато інших документів, які прийнято у наш час.  Все це майбутні юристи,  у силу фахової спеціалізації, вивчають не лише на  Тижні права,  започаткованого в Україні  в 2008 р. на ознаменування 60-річчя прийняття ООН Деклараці  прав людини, але  і на  лекціях і семінарах,  знаючи наперед,  що  саме їм прийдеться боротися проти правового нігілізму  у  своєму повсякденні.

Побажаймо ж  їм  успіхів у навчанні і громадській  діяльності волонтерів  Червоного Хреста, які несуть у суспільство світло добра, миру  і справеливості!

Фото – Стефанії Мінайлюк,  студентки ІІІ курсу  Львівської комерційної  академії,  волонтера  Червоного Хреста

Ірина Апостолюк, голова Личаківської РО ТЧХ м.  Львова