|
ВІРИТИ У КАЗКУ 
Частина ІІІ. Гоніння
на казкових персонажів
Хоч
Дід Мороз і Санта-Клаус – казкові персонажі, і
один, і другий зазнали на своєму
віку різних заборон і гонінь так, ніби вони справжні лідери громадської, чи політичної думки. Боротьба ця триває вже ціле століття. І
в наші дні вона, мабуть, ще далека до завершення. |
На рубежі ХХ - XXI ст. спочатку в Німеччині, Австрії
і Швейцарії, а потім у Східній Європі, розгорнулася кампанія, що закликала
ігнорувати Санта-Клауса як втілення дешевої комерціалізації найважливішої
релігійної події року. 
У грудні 2002 року «Daily Telegraph» писала, що в
Словаччині і Чеській Республіці католицька церква видала офіційні рескрипти із
закликом «заборонити» Санта-Клауса. Натомість, у Чехії і Словаччині подарунки
на Різдво приносить Єжішек (новонароджений Ісусик). Не «можна допустити, щоб ця
особа замінила собою Ісуса», — заявила словацькій газеті «Pravda» Маріан
Гавенда, оголосивши позицію церкви.
«Санта-Клаус є комерціалізацією Різдва. Церква
зовсім не проти того, щоб люди купували подарунки як такі, але подарунок не
повинен підмінити собою нашу любов один до одного, і саме любов — суть цього
святкування. Давайте не допустимо, щоб у нас вкрали Христа».
У німецькомовних країнах друкувалися наклейки «Зона,
вільна від Санта-Клауса», а на вулицях роздавали брошури, які по-протестантськи нагадували, що традиційний рознощик подарунків — Christkind, Немовля Христос, а
зовсім не білобородий, у червоному каптані іммігрант з Америки. 
У ХХ ст. боротьбу зі Святим Миколаєм і різдвяною
ялинкою продовжила влада Росії і СРСР. Тим більше, що цю боротьбу розпочав
царський уряд. Так, у 1916 році в царській Росії Священний Синод закликав
бойкотувати ялинку, як традицію, започатковану в Німеччині (ворога Росії під
час Першої світової війни).
У Радянському Союзі головна прикраса свята була
заборонена, тому що вони вважалась «буржуазним і релігійним пережитком»:
Скоро
будет Рождество —
Гадкий
праздник буржуазный,
Связан
испокон веков
С
ним обычай безобразный:
В
лес придет капиталист,
Косный,
верный предрассудку,
Елку
срубит топором,
Отпустивши
злую шутку
З американським Сантою ведеться боротьба у Росії ,
розпочата радянською владою ще у 1940-х роках. Знаємо, що лише 1935 року радянська
влада дозволила встановлювати ялинки, але їх оголошено символом Нового року, а
не Різдва.
Дітей обманюють, що подарунки їм приніс Дід Мороз.
Релігійність дітей починається саме з ялинки. Панівні експлуататорські класи
користуються «милою» ялинкою і «добрим» Дідом Морозом ще й для того, щоб
зробити з трудящих слухняних і терплячих слуг капіталу. 
З розпадом Радянського Союзу в колишніх
соціалістичних країнах розпочалось відродження місцевих різдвяних традицій і
витиснення Діда Мороза як пережиток радянської доби.
У Хорватії Djed Mraz був затаврований як
комуністичний персонаж, якого мав замінити Djed Božićnjak (Різдвяний Дід).
Цьому сприяла потужна кампанія у мас-медіа. Однак, як і в Україні, в Хорватії
остаточно не сформувався єдиний новорічно-різдвяний дарувальник. З 1999 року
імена Djed Mraz і Djed Božićnjak стали майже синонімами. Останнім часом діти
також чекають дарунки 6 грудня від Святого Миколая (Sveti Nikola). Відомий тут
Крампус, який карає нечемних дітлахів. Водночас у деяких релігійних родинах
стверджують, що лише від Ісуса (Isusek, mali Isus) треба очікувати дарунки на
Різдво.
У Словенії після падіння комуністичного режиму на
початку 1990-х рр. повернулись традиційні словенські дарувальники — Miklavž
(Святий Миколай) і Božiček («Різдвяна людина»), а у деяких районах Словенії
також Jezušček (Ісусик). Останнім часом відбувається мішанина образів, відтак
на святкових заходах з'являються персонажі і Діда Мороза, і Святого Миколая, і
навіть Санта КлаусаУ Болгарії також відродили власного персонажа — Дяда Коледа.
У Польщі російський Дід Мороз (Dziadek Mróz) ніколи
не набув популярності. Після падіння комуністичного режиму Дід Мороз повністю
зник з польських земель. Натомість традиційним зимовим персонажем залишається
Święty Mikołaj.
У Румунії після 1989 року традиційний персонаж Moş
Crăciun витіснив чужинця Діда Мороза.
Таку ж долю спіткав Mrazík або děda Mráz у Чехії та
Словаччині, який відступив під тиском традиційного дарувальника — Єжішека
(чеськ. Ježíšek). 
2012 року було заборонено згадувати про Діда Мороза
і Снігурку на узбецькому телебаченні. В умовах відродження ісламської культури
ці персонажі оголошені небажаними іноземцями. За визнанням одного
тележурналіста, їм заборонили показувати в новорічних сюжетах Діда Мороза та
його супутницю. Щодо ялинки, то про неї теж не слід згадувати. Проте вона може
з'являтись на телеекранах лише на задньому плані. 
«В усіх телепрограмах можна тільки відзначити, що
наближається Новий рік і все. Ми не повинні згадувати також про Різдво. Наше
начальство каже, що це важливо, щоб захистити нашу узбецьку культуру від
іноземного впливу».
В Україні також є спроби витіснення Діда Мороза. ЗМІ
все частіше напередодні Різдва приділяють увагу традиційно українському
персонажу — Святому Миколаю. Періодично проводяться опитування, як наприклад,
«хто для українців рідніший: Дід Мороз чи Святий Миколай?» Цією тематикою
цікавляться навіть іноземні мас-медіа, зокрема BBC.
2012 року у Львові відбулась акція «Святий Миколай
проти Діда Мороза», мета якого пропаганда традиційно українського різдвяного
дарувальника. 
Проте на сході і півдні України та в Києві він так і
не зумів подолати культ Діда Мороза, який під впливом російської культури
залишається найпопулярнішим новорічним героєм місцевих дітей.
Остаточно невизначеним виявився й день отримання
подарунків. Як і раніше, найбільш визнаним таким днем залишається Новий рік.
Але у деяких регіонах України, переважно у західних і центральних, а також у
православних і греко-католицьких громадах радісна подія для дітей відбувається
на Різдво. 
Окрім того, останнім часом відроджується традиція
принесення гостинців у ніч проти 19 грудня (Свято Святого Миколая), коли Святий
Миколай, за повір'ям, кладе під подушечки слухняним дітям подарунки, а
неслухняним — різочки.
Дід Мороз є одним з героїв чисельних анекдотів. У
них переважно обігрується тема новорічних подарунків, бажань, дитячого
новорічного ранку, постійно п’яного стану Діда Мороза, розбещеності Снігурочки
тощо.
(Початок див. на стор. – http://lviv-redcross.at.ua/blog/2012-12-29-1060;
http://lviv-redcross.at.ua/blog/2013-01-03-1066
Петро Гарматій,
Заслужений зв’язківець
України, голова віртуального філателістичного клубу «Милосердя»
| 
