БОЛГАРІЯ – ЛЮБОВ МОЯ

      Частина І. Св. Миколай у Софії

 Циган давав дві зими за одне літо. Але є люди, 

 яким ця сувора пора року дуже подобається. До 

 них належить Юлія Поліщук – медична сестра 

 Личаківської РО ТЧХ м. Львова (на знвмку - крайня

 справа). Майже щонеділі вона буває на лижній базі

 у Буковелі, а на новорічні свята гайнула аж на

 гірськолижний курорт, що у м. Банско. Нині ми

 запросили її поділитися своїми враженнями.

   Юліє, яким був маршрут, і як довго тривала поїздка?

-            Поїздка моя тривала тиждень, з 22 по 28 грудня. Розбила свою відпустку на дві частини – зимову і літню. Перша – коротка, друга буде 

       довшою. Маршрут вибрала Львів – Софія – Банско - Софія - Львів. Хотілось і в горах на лижах покататися, і подивитись, водночас, як

       у столиці Болгарії відзначають новорічні свята і Різдво Христове.

-           І вдалося?

-           В якійсь мірі. Все одне доводилося робити пересадку у Софії, то спланувала поїздку так, щоб день-два побути у Софії, а решта – у Банско,

       на гірськолижному курорті. 

-          Що найбільше запам’яталося?

-          Дух свята. Всі веселилися, вітали одне одного з Різдвом. Там його відзначають 25 грудня, незважаючи на те, що Болгарія вважається 

       православною державою.

-          Про Червоний Хрест у ті дні свята, мабуть, геть чисто забула?

-          Ні, він сам про себе нагадав. Ось, наприклад, чекаю на екскурсію у музей. Дивлюся, ватага молодих Санта-Клаусів кудись чимчикує з 

       мішками подарунків. Зробила знімок мобільним телефоном. А потім, думаю, давай запитаю у них, звідки і куди йдуть. Виявилося, що це 

       студенти, члени молодіжного крила Червоного Хреста Болгарії, котрі поспішають на свято Миколая у лікарні. Туди і несуть подарунки 

       хворим дітям. Такі акції у них стали вже традиційними.

-         

            Чи хотілося піти з ними?

       Так,  безумовно. Від них я навчилася навіть віншувального віршика на болгарській мові. Він милозвучний і зовсім нескладний:

  Честита Нова Година!
  Нека я посрещнем с радост,
  да я изживеем с любов
  и да я изпратим успехи!

-            А ще були такі зустрічі?

-          На жаль, не траплялися. Але бачила плакати по музеях і церквах, які закликали жертвувати по 2 леви на гарячі обіди для дітей з бідних 

       родин. Я також пожертвувала своїх кілька левів. Не могла пройти мимо. Чи в Болгарії, чи в Україні - біду можна лікувати 

       лише...милосердям.

Д         Дівчата у костюмах Санта - Клаусів пропонували фасовані делікатеси з маркуванням Червоного Хреста у різних місцях Софії –

          на вокзалі, в магазинах, навіть у фойє театрів. Молодь там дуже активна і, як бачу, милосердна.

-           А привезла з Болгарії якийсь сувенір?

-           Так, горнятко. Але воно не з Софії, а з гірськолижного курорту Банско.

-           А це вже інша історія?

-           Безперечно. Там все було по-іншому…Не так, як на нашому Буковелі, але і не так, як у Інсбруку, Греноблі, Калгарі..

              І в Сочі?

-           Не знаю, ще там не каталася ні на лижах, ні на санках...

-           Але все можливо?

-           Так, не відмовлюся побувати на зимових Олімпійських іграх у Російській Федерації. Шкодую, шо я не у складі нашої команди лижників.

        То хоча б як глядач спробую там побувати....

           (продовження у наступних випусках)

            Фото – Юлії Поліщук

            Вів інтерв’ю О.Апостолюк, громадський кореспондент