ЗАГАДКИ  ГОЛОКОСТУ 

   Німецький історик Юліана Ветцель (на знімку) розповіла про білі плями в

   історії Голокосту, про вторинний антисемітизм і необхідність боротьби

   з ним в інтерв'ю радіо «Дойче Велле» (DW).

Юліана Ветцель (Juliane Wetzel) вже декілька років досліджує різні форми прояву антисемітизму і правого екстремізму в Німеччині і за її межами. Співробітниця Центру дослідження антисемітизму (Zentrum für Antisemitismus - Forschung) при Технічному університеті у Берліні (Technische Universität Berlin) також є координатором незалежної експертної групи, яка регулярно представляє Бундестагу звіти про проблему антисемітизму в Німеччині. У бесіді з DW німецька дослідниця розповіла про білі плями в історії Голокосту, про те, що таке вторинний антисемітизм і як з ним боротися.

DW: Жахи нацистського режиму ось вже 68 років є частиною історії. Чи не вважаєте ви, що за цей час ця тема була досить досліджена? Можливо, нам вже відомо про Голокост  усе?

Юліана Ветцель : Ні, це не так. Є цілий ряд недостатньо досліджених або зовсім не досліджених областей. Причина в тому, що ряд архівів були відкриті тільки зараз. Наприклад, існує думка, що більшість євреїв загинули в концтаборах. Насправді, це не відповідає дійсності. Близько двох мільйонів євреїв були масово розстріляні в колишньому Радянському Союзі (після вторгнення німецької армії на його територію в червні 1941 року і наступній окупації значної частини країни - Ред.). Це сталося ще до того, як в концтаборах почали масово вбивати людей. Ми навіть не знаємо точно, де саме їх розстрілювали. Існують організації, які тільки зараз починають займатися цією тематикою. Усе це - білі плями в історії Голокосту.

- На які питання учені намагаються відповісти сьогодні?

- Їх чимало, ось наприклад, треба з'ясувати що насправді у той час люди знали про масові вбивства євреїв? Раніше вважалося, що жителі Німеччини не могли про це знати, тому що усе відбувалося десь далеко. Частенько не враховувався той факт, що немало чуток і інформації містилося в листах німецьких солдатів рідним. Згідно з результатами останніх досліджень, німці дійсно знали, що відбувається, навіть якщо про багато що доводилося тільки здогадуватися.

- Як ви розповідаєте молодому поколінню про Голокост?

- Найголовніше на сьогодні - познайомити школярів з історичними фактами, не впадаючи при цьому у моралізаторство. Саме цей принцип повинен стати основою навчання, але ним керуються далеко не завжди. З школярами необхідно обговорювати цілу низку запитань : що могли знати мирні жителі? Наскільки сильно спрацьовував у жителів Німеччини механізм витіснення жахів війни після 1945 року? Як це позначилося на післявоєнній історії Німеччини і чому? Це означає, що ми повинні не зупинятися на 1945 році, а розуміти важливість цієї теми при ухваленні актуальних політичних рішень.

- У недавній доповіді незалежної експертної групи по проблемах антисемітизму, представленій Бундестагу, ви перерахували різні сучасні прояви антисемітизму. Як вони виглядають?

- Йдеться про так званий вторинний антисемітизм. (Згідно з доповіддю експертної групи, цей термін використовують для позначення різних явищ, які виникли в результаті заперечення провини німців. Для вторинного антисемітизму характерні такі прояви, як звинувачення євреїв в тому, що вони несуть частину провини за переслідування і "твердження, що пам'ять про Голокост використовується як привід для фінансового здирства" - Ред.). Прояви вторинного антисемітизму свідчать про те, що люди намагаються витіснити пам'ять про Голокост або не хочуть мати справи з відчуттям провини і сорому.

Ще одна форма сучасного антисемітизму - це ненависть по відношенню до Ізраїлю. Вона виражається, приміром, в тому, що політику Ізраїлю порівнюють з Голокостом, стверджуючи, що ізраїльтяни поступають з палестинцями так само, як колись поступали німці з євреями. Відбувається підміна понять : жертв стилізують під злочинців. Ці дві форми антисемітизму переважають в Німеччині.

- Як, по-вашому, хто повинен боротися з цими формами антисемітизму. Політики, громадянське суспільство або кожна людина окремо?

- Існує взаємодія між політикою, суспільством і особливо учбовими закладами. Політики можуть сигналізувати про свою готовність боротися з будь-якою формою антисемітизму. Саме вони доручили спеціальній комісії зібрати дані, на основі яких повинна формуватися політика утворення Німеччини. Темою учбових матеріалів, які ми розробляємо в Центрі дослідження антисемітизму, мають бути і сучасні прояви антисемітизму. Ми повинні підвищувати кваліфікацію учителів, щоб вони могли передати свої знання учням. Адже більшість помічають антисемітизм тільки тоді, коли йдеться про націонал-соціалізм, а не про його прояви в сучасній формі.

Джерело - http://www.dw.de/немецкий-историк-изучение-холокоста-прекращать-рано/a- 16548094