ЗАВЖДИ ПОРЯД
Виклад виступу голови Личаківської районної організації Товариства Червоного Хреста м. Львова Ірини Апостьолюк (на знімку) на звітно-виборній конференції УЛТ у Львові, що відбулася 9 лютого п.р.
Історично так склалося, що медичні працівники завжди поряд з Червоним Хрестом, бо їм притаманні милосердя, співчуття, готовність першими прийти на допомогу страждаючим.
Згідно угоди між ЛОО ТЧХ та Департаментом охорони здоров'я ЛОДА, у медичних закладах Львівщини створено первинні осередки Товариства. Про їх діяльність та виконання щорічних планових завдань щодо розповсюдження марки «Членський внесок» нами регулярно складаються рейтингові звіти для облздороввідділу Львівської ОДА, райдержадміністрацій м.Львова, інших установ, які відповідальні як за належний рівень охорони здоров»я, так і соціальний добробут наших громадян.
Інформація про діяльність ТЧХ Львівщини розміщається на нашому сайті у звітах про засідання Президії Правління Львівської ОО ТЧХ України та інших матеріалах на медичні теми.
Якщо озирнутися назад, то Червоний Хрест Личаківського району м. Львова багато у чому завдячує своїми досягненнями саме сприянню лікарів, їх колективів, які об'єднані у 18 первинних осередках Товариства, і в них налічується близько 11000 членів. Їх діяльність ми регулярно висвітлюємо на своєму сайті, який заснували у 2011 р. Він замінив нам радіо «Милосердя і час», яке впродовж 5 років вело мовлення на середніх хвилях 1474 кГц зі Львова.
За час діяльності нашої веб-сторінки в Інтернеті, її відвідало близько 25 тисяч користувачів, котрі зробили понад 110 тисяч запитів. За один день його переглядає в середньому майже 100 відвідувачів. Українське лікарське товариство у м. Львові також має свій сайт. Готуючись до конференції, уважно переглянула його і помітила одну особливість: лейтмотив тематики публікацій на обох наших сайтах – дуже схожий, бо наша мета: служити людині, проявляти милосердя, бути вірним мудрій заповіді: «Не зашкодь!»
У двох випадках, не змовляючись і незалежно одне від одого, ми навіть написали про одних і тих самих людей: про контр-адмірала флоту Австро-Угорщини, військового лікаря з Городенки Ярослава Окуневського, а також про медичну філателію, повпредом якої є засновник медичного архіву і бібліотеки УЛТПА у Чікаго, доктор Павло Пундій
Все це вищеперелічене наводить на думку, що на майбутнє треба, іноді, узгоджувати між собою редакційні плани публікацій, обмінюватися посиланями один на одного, і від цього справа тільки виграє. Це тим більш потрібно зробити, що Міжародний Комітет Червоного Хреста вступив у своє 150-річчя, а Товариство Червоного Хреста України – у 95-річчя.
Про те, як 13 січня 2013 р. розпочали відзначати 150-річчя Червоного Хреста біля Брандрбугзьких воріт у Берліні наші колеги з Німецького Червоного Хреста, ми розповіли у репортажі, копію якого також долучаю до тих матералів, що виведені на папір і здаю у секретаріат.
Ми не зможемо, звичайно, повторити їх сценарій, але запровадити якийсь лекторій, запропонувати членам Товариства кінострічку про Червоний Хрест, видати буклети і брошури – це у наших силах. Якщо ми об»єднаємо наші зусилля, сподіваюся це піде тільки на користь справі.
Молодіжне крило Личаківської РО ТЧХ м. Львова нещодавно виступило з ініціативою створити у Львові музей Червоного Хреста. Її висунула бакалавр соціокультурної діяльності Львівської академії мистецтв Катерина Олійник. Ми дали про це повідомлення в Інтернеті, і прийшли відгуки. Люди хочуть мати такий музей.
Це тим більш доречно, що Галицький Червоний Хрест, який народився і діяв у надрах Австро-Угорщини, на чверть стліття старший за Товариства Червоного Хреста України, яке офіційно було зареєстроване тільки 18 квітня 1918 р. в Києві. Як свідчать документи, у 1899 р. посвідчення медичної сестри Червоного Хреста одержала у Львові черниця Йосафата Гордашевська, яка згодом стала Засновницею Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії.
У роки Другої світової війни Катерина Зарицька дала друге дихання цій організації, очоливши її у 1943-1947 рр. У лавах УПА. Керуючись принципами гуманізму і статутними засадами Червоного Хреста, з поля бою її патронажні медичні сестри виносили поранених не тільки своїх, але і чужих вояків. Та коли Катрусю арештували, на цю обставину суд не звернув уваги, і вона, як політв"язень, промучилася у ГУЛАГу 25 років.
Потім, після повернення, їй було заборонено проживати у Львові. Жила в Коломиї. Там і відійшла у кращий світ. В роки незалежої України, рідні і громадськість перепоховали її тлінні останки на Личаківське кладовище у Львові, поряд з могилою чоловіка Михайла Сороки, також борця за волю України. Про це пишемо на своїй головній сторінці сайту, і читачі дякують, що не замовчуємо правду, хоч би якою незручною вона не була у наші дні.
Знаю, що УЛТ багато долучилося до поповненя експонатів Музею історії медиции Галичини. Сподіваюся, що у ці ювілейні для Червоного Хреста дні, ми разом зможемо зібрати виставу про головні віхи його діяльності в Галичині, і це принесе велику користь нашій спільній справі.
Ірина Апостолюк,
голова Личаківської РО ТЧХ м. Львова
|
