Г Е Р О Ї Н Я

 Сьогодні, 12 березня, минає 10 років від дня 

 смерті Ярослави Стецько – української

 політичної діячки, журналістки,політолога,

 голови проводу Конгресу українських

 націоналістів (КУН), співорганізатора 

 Червоного Хреста УПА, жіночої мережі 

 і юнацтва ОУН, дружини одного з ідеологів 

 ОУН Ярослава Стецька.

Яросла́ва  Йосипівна Стецько́ (*14 травня 1920, Романівка, Тернопільщина —†12 березня 2003, Мюнхен) — 

українська політична діячка, котра все життя боролася за незалежність України, і на власні очі таки побачила її

пробудження зі сну з-під ярма радянської влади.

Вона -  співорганізатор Червоного Хреста у лавах УПА,  котрій довелося у суворих умовах переслідування з боку

німецької окупаційної влади розпочинати у 1943 р. формування польових пересувних госпіталів, облаштування 

лазаретів у криївках, налагоджувати їх постачання медикаментами і перев"язочним матеріалами. (Згодом, цю роботу

продовжуватиме Катерина Зарицька).

Я. Стецько - член ОУН з 1938 року. У 1943 року ув'язнена німцями у м. Львові. У 1944—1991 — перебувала за

кордоном, де, разом із чоловіком Ярославом Стецьком, вела підпільну діяльність, спрямовану на визволення 

України з-під радянської влади. Член Центральної Управи СУМ (1948—1953), з 1968 — керівник сектора зовнішньої 

політики Проводу ОУНр. Була членом ЦК Антибільшовицького блоку народів (АБН), президентом АБН, головним 

редактором ABN-Correspondence (з 1948), квартальника «Ukrainian Review» та різних видань АБН, організатором

конференцій АБН й учасником міжнародних антикомуністичних конгресів, співорганізатором Європейської Ради 

Свободи. 

Після отримання Україною незалежності повернулася на Батьківщину. Очолювала Конгрес Українських 

Націоналістів з 1992 року, до 2001 року – голова проводу ОУН.

Вона володіла декількома іноземними мовами. Ярослава Йосипівна обиралася народним депутатом декількох 

скликань, двічі зачитувала присягу депутата, як найстарший парламентарій. Колеги згадують її як дуже сильну та 

вольову особистість і водночас надзвичайно доброзичливу жінку.

У 1993 році їй присвоєно звання "Почесний громадянин Львова”, а в 2000-му – нагороджена орденом княгині Ольги

III ступеня.

У 2003-му році здоров’я Слави Стецько погрішилося. Українські медики не могли знайти причину недуги, тому

жінку відправили до Німеччини. У ніч на 12 березня перед операцією 83-річна Ярослава Йосипівна померла у 

Мюнхені.

На Байковому цвинтарі 7 листопада 2007 року було встановлено пам’ятник на могилі Слави Стецько.

На знімку: Я.Стецько виголошує промову 

Фото – www.my.twonky.com

Джерело - http://my.twonky.com/video?vid=285351401