Милосердя і звичаї: діалог поколінь в індивідуальному «будиночку престарілих» на подвір’ї - 16 Березня 2013 - Блог новин - Український Червоний Хрест Личаківського району

Вітаю Вас Гість | RSS

Товариство Червоного Хреста Личаківського району

Головна » » Милосердя і звичаї: діалог поколінь в індивідуальному «будиночку престарілих» на подвір’ї

11:17

Милосердя і звичаї: діалог поколінь в індивідуальному «будиночку престарілих» на подвір’ї

ОСТАННІЙ ПРИТУЛОК

У Сполучених Штатах немає звичаю жити разом дітям та батькам похилого

віку. Як правило, досягаючи певного віку, люди переїжджають у будинки

престарілих або ж квартирні комплекси спеціально пристосовані для їх потреб.

Однак, віднедавна у американців з’явився альтернативний варіант жити окремо,

але зовсім поруч з батьками.

У цьому затишному районі у передмісті американської столиці незвично бачити два будинки, розташовані на

відстані всього у кілька метрів. Більший дім належить Сок Пейдж та її родині, у в меншому живе її мати Віола Баєз.

Будинок матері - спеціальний котедж, споруджений з урахуванням потреб людей похилого віку.

Для Сок це вирішило багато проблем, яка не знала, що робити з немічною матір’ю:

«Мати відмовилася навіть розглядати можливість переїхати у будинок престарілих. Абсолютно відкинула цю ідею. А мій будинок не був обладнаний для її потреб. Так що це непогана альтернатива. Вона поряд, але водночас має своє власне житло, створене для її потреб, безпечне для неї, і водночас, це не будинок престарілих».

Будиночок цей компактний – всього 28 квадратних метрів, але має окремі вітальню і ванну кімнату. Місця досить, розповідає Сок Пейдж, навіть для медичного устаткування:

«Пристрій для виміру тиску крові, кисню, серцебиття. Ми підключаємо все це до матері, зібрані дані йдуть безпосередньо до лікаря».

У котеджі все зроблено так, щоби старша людина почувалася безпечно. Уночі вздовж підлоги світяться лампи, що дозволяє легко пересуватися з одного приміщення в інше без того, щоб вмикати світло.

Сок каже, що підлога має спеціальну оббивку, що навіть коли падаєш, то нічого не зламаєш.

Ванна кімната має окрему душову кабіну, а унітаз обладнаний поручнями. Не виходячи зі своєї хати Сок може спостерігати за матір’ю по відео монітору та спілкуватися з нею через домофон.

Кен Дюпен власник компанії, що робить ці котеджі. Він розповів, що завжди хотів допомогти родинам жити разом, а найголовніше - прагнув змінити ставлення американців до ідеї спільного проживання кількох поколінь родичів:

«Практично в усіх культурах світу це шанується, вважається привілеєм. Але з якоїсь причини, суспільство в якому живу я, чинить цьому опір. Моє завдання – змінити цей підхід».

Котеджі будуються і збираються у містечку Мартінсвіл у штаті Вірджинія. Компанія транспортує і встановлює їх на ділянці домовласників. Кен каже, що продаж кожного будинку має для нього особливе значення: «Якщо у мене є завдання в житті, так це переконати людей у тому, щоб вони стали відповідальними, в цьому і полягає винагорода».

Сок каже, що на її батьківщині жити поруч старенької матері вважається звичайним порядком речей:

«Ми з Пуерто-Ріко, а там прийнято, щоб мати жила з тобою».

Мати Сок не дуже володіє англійською, але вона надзвичайно рада, що може жити з донькою:

«Я не можу нарікати. Я дуже щаслива».
На сьогоднішній день компанія Кена Дюпена отримала 3 тисячі запитів на будівництво котеджів. Замовлення надходять, як зі США, так з-за кордону.