СВІТЛАНА КІБІТ ВИРОЩУЄ БРУГМАНСІЮ 

Сказати, що Світлана Іванівна Кібіт, голова Гощанської районної організації 

Товариства Червоного Хреста на Рівненщині (на знімку), любить квіти, це

означає не сказати нічого – вона просто ними живе. А нещодавно квітникарка 

розповіла нам про чарівне деревце - бругмансію. Минулого літа вона порадувала

її буйним цвітом білих і рожевих запашних квітів.

- Це було неймовірне видовище, - каже Світлана Іванівна. - Уявіть собі півсотні великих бутонів на одному дереві!

Дуже жалкує квітникарка, що росли ці деревця в такому місці, де не всі могли їх побачити. 

Тому щоб не лише зберегти, а й розмножити диво-квіти, зрізала восени усі гілочки зі своїх двох деревець, що сягали до двох метрів, і поставила у воду. Через деякий час вони пустили корінці.

Уже сформовані саджанці гощанка висадила в ґрунт і тепер доглядає за ними як за звичайними вазонами. А навесні вже не два, а десятки бругмансій проростуть у її саду й усе літо тішитиме погляд алея розмаїтих дзвіночків. Можна буде поділитися з сусідами, підопічними Товариства, які також дуже люблять ківіти.

- У нашому Гощанському районі багато чуйних, добрих, поряд­них людей, які закохані в красу і завжди підтримують Червоний Хрест. – розповідає Світлана Іванівна.

Серед них, - ТК "Щедрий млин”, магазин "Цитрус”, - які ніколи навіть не запитують ціну марки «Членський внесок», і не обмежуються двома-трьома штука­ми. Якщо необхідна комусь допомо­га, значить, потрібно пожертвувати значні суми. Особливо це актуально тепер, у розгар Всеукраїнського місячника Червоного Хреста.

Та не тільки пошуком помічників милосердних справ живе Світлана Іванівна. Вона й сама робить красиві благодійні вчинки. Красиві у прямому розумінні цього слова, бо уквітчує життя оточуючих. Є в неї захоплення, як говорять - хобі. А передалося воно по крові: дідусь був квітникарем…у Канаді.

- Ще в 60-х роках минулого століття його обійстя прикрашали оранжереї квітів. За кордоном ще тоді такі клумби біля будинку були не новиною, а звичайною справою. До речі, дідуся я ніколи не бачила, але фото із його квіткового саду, яке він вислав із далекого закордону коли ще ходила в школу, зберігаю й досі, - розповідвє Світлана Іванівна.

Особливо їй полюбилася, як уже знаємо, екзотична бругмансія - зимою вирощує саджанці задля того, щоб тішила погляд як власна алея різнобарвних дзві­ночків, так і прикрашені квітами по­двір’я одиноких та немічних сусідів, аби і їм влітку краса наповнювала серця.

Пані Світлана щаслива від того, що зуміла створити квітковий затишок у себе на подвір’ї та у своїх підопічних. Вона достойно продовжила династію квітникарів. Бо, як вона каже, хіба може щось зрівнятися із задоволенням, яке одержуєш, купаючись в океані розмаїтих листочків та пелюсточок, що створюють неповторну гаму кольорів і напувають простір цілющим нектаром.

На фото: С. Кібіт та її квіти

Надія АДАМЧУК

Джерело - http://medvisnyk.org.ua/content/view/2104/47/