ІНТЕРВ'Ю
ГАЗЕТІ
«УРЯДОВИЙ КУР'ЄР» 
Сьогодні
виповнюється 95 років Товариству Червоного Хреста України. Це наймасовіша
громадська благодійна організація, мета якої — захист людського життя та
здоров’я незалежно від раси, релігійних поглядів і політичних переконань. У
міжнародному русі Червоного Хреста беруть участь понад 97 мільйонів
добровольців у всьому світі. В Україні до лав товариства приєдналося понад 6,5
мільйона осіб.
Кому і як допомагає товариство, які проблеми йому
доводиться розв’язувати — про це розмова з президентом Товариства Червоного Хреста
України Іваном Усіченком.
— Іване Гнатовичу, які пріоритети благодійної
діяльності нині найактуальніші?
— Сама ситуація в країні диктує пріоритетність того
чи того напрямку діяльності. Через те, що значна частина нашого народу проживає
за межею бідності або близько до неї, ми вважаємо головним нині — надання
медико-соціальної, психологічної допомоги найбільш вразливим верствам
населення. В основному це — самотні пенсіонери, інваліди, багатодітні сім’ї,
люди, які постраждали від надзвичайних ситуацій, біженці, мігранти. Товариство
реалізовує понад 40 проектів і програм по всій території України. Щорічно ми
обслуговуємо понад 350 тисяч одиноких престарілих, майже 23 тисячі інвалідів
війни та праці, понад 25 тисяч учасників Великої Вітчизняної війни, понад 8
тисяч інвалідів дитинства, 40–50 тисяч хворих, прикутих до ліжка.
У межах Товариства функціонують 4 лікарні та 450
центрів і кімнат медико-соціальної допомоги. Їх створюють там, де є гостра
потреба в медичній та соціальній допомозі. У різних регіонах такі центри
організовані по-різному. В деяких є масажні кабінети, в деяких організовані
кімнати для проведення призначених лікарем маніпуляцій, безкоштовні перукарні.
В цих центрах працюють пункти прокату медичних виробів для інвалідів, банки
одягу. А в певні дні літні люди та інваліди можуть отримати консультацію,
пройти огляд фахівців із місцевої поліклініки. Така домовленість існує на рівні
Міністерства охорони здоров’я. Під егідою товариства також функціонують 17
денних стаціонарів приблизно на 10–20 ліжок кожен. Утримувати їх повністю за
власні кошти вдається не завжди, і ми звертаємося до місцевої влади і
спонсорів.
Ми зберегли патронажну службу, яка реалізовує і
виконує потужну програму медико-соціальної підтримки соціально-побутового
обслуговування одиноких людей похилого віку та непрацездатних громадян,
інвалідів, ветеранів війни. 3200 патронажних сестер по всій Україні щорічно
надають допомогу вдома 37 тисячам одиноких людей, обмеженим у пересуванні. Дуже
важлива програма нині з навчання населення навичкам надання першої допомоги.
До речі, такої потужної програми медико-соціальної
допомоги в рамках Червоного Хреста немає в жодній країні СНД.
— Як відомо, одним із напрямків діяльності
Червоного Хреста завжди була допомога постраждалим внаслідок стихійних або
техногенних катастроф…
— Організації Червоного Хреста України неодноразово
надавали допомогу людям, які постраждали внаслідок техногенно-екологічних
катастроф. Скажімо, за останні 5 років — більш як на 20 мільйонів гривень.
Мене обрали президентом товариства 25 квітня 1986
року, за день до аварії на Чорнобильській АЕС. До цього я працював головним
лікарем київської станції швидкої допомоги та ще місяць займався медичним
забезпеченням та евакуацією людей із забруднених територій. На Чорнобильську
програму Український Червоний Хрест в 1986–1988 роках витратив майже 15
мільйонів доларів. В перші місяці після аварії надали фінансову допомогу 100
тисячам евакуйованих, закупили обладнання для центру радіаційного захисту і для
лікарняних закладів Житомирської області.
Окремо хочу сказати про Чорнобильську програму
гуманітарної допомоги і реабілітації. Вона діє з 1990 року в Житомирській та
Рівненській областях, а з 2010 року у Волинській — там створені мобільні
діагностичні лабораторії, які щорічно обстежують до 45 тисяч людей.
—
Ще один важливий напрям вашої роботи — служба розшуку. Так ви допомагаєте
державі знайти зниклих людей чи це справа Червоного Хреста?
— Службу розшуку ми створили в 1992 році. За цей час
до нас надійшло понад 700 тисяч заяв. Нині нашу службу вважають школою
передового досвіду на території Європи. В архіві зберігаються понад 182 тисячі
завершених справ, 84 тисячі громадян у Товаристві Червоного Хреста України
знайшли своїх близьких. Розшукано 8,5 тисячі могил воїнів Радянської армії.
Понад 5 тисячам осіб надана допомога в отриманні документів щодо перебування на
примусових роботах, що дало їм змогу розв’язати свої соціальні питання. До цих
пір понад 70% звернень стосується Другої світової війни.
— Раніше на установах медичного профілю, на
аптеках, автомобілях швидкої допомоги зображували червоний хрест. Потім він
зник. З чим це пов’язано?
— Річ у тому, що ще в липні 1999 року Верховна Рада
ухвалила Закон «Про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного
Кристала в Україні», який визначає порядок та умови використання, а також
захисту емблеми на території нашої країни. Цей документ чітко окреслює правове
поле застосування цієї символіки, відповідно до нього, Товариство Червоного Хреста
— єдина українська організація, що має право використовувати символіку
Червоного Хреста. Забороняється використання згаданих емблем або слів на
вивісках, плакатах, в оголошеннях, листівках, розміщення їх на товарах чи
упаковках, продаж цих товарів чи спроба продажу, спроба введення в обіг
товарів, позначених таким чином. Згідно з Женевською конвенцією,
використовувати таку символіку має право лише військова медицина і Товариство
Червоного Хреста.
На
знімку: Волонтери Червоного Хреста роздають їжу одиноким пенсіонерам. Фото
УНIAН
Наталія
ДОЛИНА,
«Урядовий кур’єр» - http://ukurier.gov.ua/uk/articles/prezident-tovaristva-chervonogo-hresta-ukrayini-iv/
ДОСЬЄ
«УК»
Іван
УСІЧЕНКО. Народився 1938 року в селі Вергуни Черкаської
області. Закінчив Дніпропетровський державний медичний інститут за
спеціальністю «санітарний лікар». Кандидат медичних наук. Заслужений лікар
України. На ХУІІІ сесії Генеральної Асамблеї Міжнародної
Федерації Товариств Червоного Хреста і
Червоного Півмісяця (МФТ ЧХ і ЧП), що проходила у Женеві, 24-го листопада 2011
р. була нагороджена група волонтерів ЧХ
і ЧП та керівників національних
Товариств різних країн за визначні успіхи в
гуманітарній сфері. Серед нагороджених – Президент Товариства Червоного
Хреста України Іван Гнатович Усіченко. Він удостоєний однієї з найвищих нагород
Міжнародної Федерації Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця – медалі
Генрі Девідсона: за визначні досягнення в реалізації Міжнародної Чорнобильської
Програми, в центрі якої - гуманітарна
допомога та реабілітація постраждалих, внаслідок небувалої техногенної
трагедії. Див. - http://lviv-redcross.at.ua/blog/2011-11-28-199
| 
