БЕЗПЕКУ РОБОЧИМ МІСЦЯМ 
Міжнародна організація праці (МОП)
оголосила 28 квітня Всесвітнім днем охорони праці з тим, щоб привернути увагу
світової громадськості до масштабів проблеми, а також до того, яким чином
створення і просування культури охорони праці може сприяти зниженню щорічної смертності на робочому місці. Вперше він відзначався у 2003 році. Девіз 2013 року – Запобігання професійним захворюванням
Ідея проведення Всесвітнього дня
охорони праці бере початок від Дня пам'яті загиблих працівників, вперше
проведеного американськими і канадськими трудящими в 1989 році в пам'ять про
працівників, загиблих та постраждалих на роботі.
У цей день більш ніж в ста країнах
світу проводяться заходи, спрямовані на привернення уваги громадськості до
невирішених проблем охорони праці.
Як відзначають в міністерстві
охорони здоров'я і соціального розвитку РФ, в останні роки «ці акції викликають
все більший інтерес і підтримку з боку керівників і працівників промислових
підприємств і фірм Росії».
За оцінками МОП:
Кожні день у світі в середньому
близько 5000 чоловік вмирають в результаті нещасних випадків і захворюваності
на виробництві, сумарно досягаючи за рік від 2 до 2,3 мільйона випадків
виробничо обумовленої смертності. З цього числа близько 350 000 випадків
складають нещасні випадки зі смертельним результатом і близько 1,7-2 мільйонів
смертей, викликаних пов'язаними з роботою захворюваннями.
Крім того, щорічно працівники
страждають приблизно від 270 мільйонів нещасних випадків на виробництві, які
ведуть до відсутності на робочому місці протягом більше 3 днів, і від близько
160 мільйонів випадків хвороб без смертельного результату. В Україні щороку реєструється від 5 до 8 тис.
професійних захворювань та до 10,5 тис. нещасних випадків на виробництві.
Порівняно з даними деяких країн Європи та світу в Україні показники
захворюваності значно нижчі, хоча умови
праці значно гірші. Перш за все пояснення цьому парадоксальному явищу –
недосконалість чинної в Україні системи виявлення професійних захворювань,
невизнання принципу пріоритетності медичного обслуговування працюючого
населення, відсутність сучасного діагностичного обладнання. Отже очевидно, що в
Україні офіційна статистика виявляє лише верхівку айсберга професійної
захворюваності, більша її частина свідомо чи не свідомо не реєструється. Держава несе значні економічні збитки, пов’язані з
відшкодуванням втрати працездатності, інвалідності, лікуванням потерпілих
внаслідок професійних захворювань.
Зростання рівня професійної захворюваності
зумовлено впливом на працівника шкідливих факторів виробничого середовища.
Небезпечні умови праці на підприємствах обумовлені недоліками технологічних
процесів, нехтуванням гігієнічних нормативів, невикористанням індивідуальних
засобів захисту. На підприємствах вугільної промисловості, машинобудування,
гірничодобувної промисловості, агропромисловості та на підприємствах недержавної
форми власності (фермерських
господарствах) кількість об’єктів, що не відповідають санітарним нормам, складає від 35,6% до 57,7%. У
цілому по Україні тільки 29,1% об’єктів відповідають вимогам санітарних норм. Зростання рівнів
професійної захворюваності також пояснюється недостатньою увагою до додержання
вимог чинного законодавства та технологічної дисципліни, різким скороченням
коштів на охорону праці, використанням шкідливих речовин та технологічного
обладнання без належної сертифікації та гігієнічної експертизи, а також низьким
рівнем виробничої та особистої гігієнічної культури. За останні 20 років у
країні система профілактичної медицини на виробництві, що існувала раніше, була
зруйнована, кількість лікарів зменшилась більше ніж у 10 разів, кількість
пунктів охорони здоров’я на підприємствах стала меншою ніж у 1928 році,
погіршилась якість медичної допомоги працюючим, не реалізуються профілактичні
технології із запобігання виробничо обумовлених і професійних захворювань. Недосконалість системи профілактики професійних
захворювань дуже негативно впливає не лише на працівників та їхні родини, але й
на суспільство в цілому. Мова йде про економічні втрати через зниження
продуктивності праці та збільшення навантаження на систему соціального
забезпечення. При цьому слід зауважити, що профілактика професійних захворювань
набагато ефективніша і менш витратна, ніж лікування або реабілітація потерпілих.
Саме тому ми повинні зробити конкретні кроки, щоб розширити можливості
профілактики професійних захворювань.
Фото – з відкритих джерел в Інтернеті
Джерела:
http://www.work.ua/ua/holidays/181/
http://www.dnop.kiev.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=9112&Itemid=1
| 
