ЛЮДИНА
- ЛЕГЕНДА 
Коли
йдеться про людину–легенду, нащадки приречені на те, щоб час від часу питати
себе: «А що було би зараз, якби вона, та Людина, залишалася живою? Як би вона
чинила, і що казала б?». Сьогодні, 14 травня, виповнюється 93 роки від дня
народження Ярослави Стецько, про яку знаємо, як політика, і менше, як великого друга Червоного Хреста..
Вона – дієвий політик, яка у своїй роботі опиралася
на єдину мотивацію – здобуття незалежності України та розбудову молодої
держави. Цьому присвятила все своє життя.
2010 рік був проголошений Роком Ярослави Стецько
(Музики). Тоді відзначали її славний
90 –річчя.
На Жидачівщині, відзначаючи цю ювілейну дату, було відкрито у ті дні музей її імені в
с. Юшківцях (на знімку), у селі, в якому свого часу жила та працювала ця видатна жінка. Нині музей має свою сторінку на сайті Центральної районної бібліотеки, адреса якої в Інтернеті - http://www.bibliotekazh.com.ua/Стецько
«Чинником, який об'єднуватиме усіх нас, стане любов
до України» - так говорила Слава Стецько, що була однією з найвизначніших жінок
сучасності. Вона вірила в силу і велич свого народу, любила Україну, як люблять
Бога, тому служіння Національній ідеї стало її релігією. У ній акумулювалася та
енергія, якою вільно чи проти волі заряджалися люди, що давала поштовх і силу
для самопізнавання і могутній дух українства - природний і прекрасний, як усе
справжнє.
Слава Стецько не була «залізною леді», а залізними
були її принципи. Вона мала блискавичну реакцію та почуття гумору, була
прекрасно ерудована, красномовна, уміла пробачати слабкості і не пробачала
зради і підступу. Пані Слава була чарівною жінкою, героїнею нашого часу,
зразком для наслідування для тих молодих жінок, які усвідомлювали себе
українками.
Народилася 14 травня 1920 р. в с. Романівка на
Тернопільщині, померла 12 березня 2003 р. в Мюнхені. Українська політична
діячка, журналістка, співорганізатор Червоного Хреста УПА, жіночої мережі і
юнацтва ОУН. Член ОУН із 1938 р.
У 1943 р. стала
співорганізатором Червоного Хреста у лавах УПА. Та змушена була припинити свою
діяльність на поприщі милосердя тому, що була ув’язнена німцями у Львові. Друзі
визволили її з в'язниці. У 1944—1991 рр. перебувала за кордоном, де разом із
чоловіком Ярославом Стецьком вела підпільну діяльність, спрямовану на
визволення України з -під радянської влади. Член Центральної управи Спілки
української молоді (1948—1953), з 1968 р. — керівник сектору зовнішньої
політики Проводу ОУН (р). Була членом ЦК Антибільшовицького блоку народів,
президентом АБН, головним редактором ABN–Correspondence, співорганізатором
Європейської ради свободи.
Після отримання Україною незалежності повернулася на
Батьківщину. Очолювала Конгрес українських націоналістів із 1992 р. До 2001 р.
— голова Проводу ОУН (б). Тричі ставала народним депутатом від виборчого округу
№ 89 Івано - Франківської області.
Освіта — вища (Львівська політехніка, школа
політичних наук у Мюнхені). За фахом — перекладач з англійської, французької та
німецької мов.
Почесний громадянин м. Львова (1993). У 2000 р.
отримала орден княгині Ольги III ступеня.
Похована на Байковому цвинтарі в Києві.
Фото
– з відкритих джерел в Інтернеті Джерело - http://www.bibliotekazh.com.ua/Стецько
| 
