ЗЕЛЕНІ СВЯТА В УКРАЇНІ
Зелені
свята, - це свято перемагаючої весни на порозі літа, коли природа святкує своє
відродження. Згідно з Євангелієм, у день, коли з небес на Апостолів зійшли
вогненні язики Духу, вони заговорили різними мовами, щоб іти до народів і
проповідувати вчення Христове по всьомпу світу. Сходження Святого Духу обіцяв
Христос у день Свого Вознесіння. Обіцянка сповнилася через десять днів, на
50-й день після Воскресіння. Тому свято Трійці ще зветься П'ятидесятницею.
В 2013 році День Святої Трійці припадає на 23
червня.
На
Трійцю, чи Зелені Свята,
в
теплі купається земля.
Прибралась
рясно наша хата
в
зелене липове гілля.
(З
народної пісні)
Українці називають ці дні Зеленими святами, бо
зеленими гілками і квітами на Трійцю прикрашають подвір'я, оселі і всі
прибудови, а священики освячують зілля, які люди приносять до церкви.
Ще у дохристиянські часи наші предки вшановували
культ зеленої природи, зеленого дерева, яке з'єднувало три світи: небо, землю і
підземний світ. Вважалося, що Дід-Ладо – добрий дух предків — разом з
гіллям-клечанням приходив до господи і оберігав людину та її житло від недобрих
сил.
Цікаво, що образ Трійці в українській символіці
присутній і у різдвяному трисвічнику, що зветься «трійця», у колядках про
створення світу, гаївках-веснянках та троїстому знаку на писанках.
В Україні ще у ХYIII столітті у середину трав на
свято Трійці ставили потрійну свічку, що теж називалася «трійцею» і повинна
була горіти протягом усієї обідні. Потім трави, освячені у церкві, використовували
як оберіг від різних хвороб, а троїцьку свічку давали в руки вмираючому.
Число 3 і сьогодні вважається числом Бога, числом
досконалості. Воно досить часто зустрічається в природі. Це три світи:
тваринний, рослинний і світ мінералів; три стани води: твердий, рідкий і
газоподібний; три часи: минулий, теперішній і майбутній. Людська родина
складається з батька, матері і дитини. Пропустивши сонячний промінь через
призму отримаємо три кольори: синій, жовтий і червоний. Під час хрещення Ісуса
Христа явилися усі три особи: Бог-Отець через голос з неба, Бог-Син через
хрещення, і Бог-Дух Святий у вигляді голуба. А найпоширенішим знаком трійці у
нас є, звичайно, тризуб – головний елемент Малого державного герба України і знак княжої влади і держави Володимира Великого.
Під час Зелених свят у давні часи існував звичай
ставити тополю перед ворітьми та дверима, щоб захистити себе від відьом. Також
з цією метою по кутках хліва ставили осику. І за допомогою дерев, зокрема,
тополі, осики чи берези вгадували, чи всі члени родини доживуть до наступного
клечання: якщо внесене на ніч дерево вранці залишалося зеленим — усі будуть
здорові, якщо листя почорніло — хтось тяжко захворіє, а може, навіть помре.
Ще існував звичай, що називався "водити тополю”. Для
цього дівчата вибирали з-поміж себе найвищу дівчину, яка мала зображувати
"тополю”. Її прикрашали намистом, стрічками, барвистими хустками і потім водили
селом і полями, де в той час уже колосились жита. Якщо зустрічалися люди,
"тополя” їм низько вклонялася, а господарі пригощали дівчат. "Тополі” ж давали
подарунки або гроші "на стрічки”.
У деяких регіонах, зокрема, на Поліссі подібний
звичай називався «водити куща”. Ще існував звичай, що називався «завивати
берізку». З самого ранку дівчата готували їжу, зібравшись на одному прибраному
подвір’ї. Посеред двору стояла зрубана молода деревина, а під нею горщик з
водою. Одна з дівчат підходила до дерева й перекидала горщик з водою, а потім
брала дерево в руки й починала співати обрядові пісні. Потім молодь йшла до
лісу, де розстеляли скатертини і обідали. По закінченні обіду дівчата вибирали
одну з берізок для завивання вінків. Завивали їх, не відриваючи гілля від
дерева. Після завивання всі одне одного вітали і дарували жовті крашанки і
цілувалися через вінок.
У неділю, в день Тройці, розвивали вінки. І по тому,
чи залишився вінок свіжим, чи зів’яв, судили про своє щастя, чи нещастя
протягом року.
Загалом вінки в українських народних обрядах
користуються великою пошаною і символізують молодість й чистоту, незаплямовану
красу. Дівчина, що втратила невинність, колись не могла вдягнути на голову
вінок. Крім того, вінок з живих квітів вважався захистом від злої напасти.
Наші пращури молилися деревам. Люди вірили, що душі
померлих оселяються у деревах, у його зеленому гіллі. Саме тому Зелені Свята,
крім усього іншого, були часом поклоніння душам небіжчиків, вшануванням
предків. Адже у цей період починає цвісти жито, а за народними віруваннями, у
час цвітіння хлібних злаків прокидаються померлі, які є охоронцями інтересів
свого роду. До них і зверталися живі, щоб вони охороняли майбутній врожай. А
щоб задобрити їх – приносили жертви, влаштовуючи на гробках тризни. Навіть
клечання, зелене гілля в’яжеться з мертвими предками, «то душі померлої рідні
приходять до хати й ховаються в клечанні».
І сьогодні Троїцьку суботу називають батьківською і
несуть до церкви панахиди.
Впоравшись, що треба в хаті, селяни колись вбиралися
в святковий одяг і чекали благої вісті. Почувши дзвін, вставали і
перехрестившись йшли до церкви. Існував звичай — після літургії йти хресним
ходом до криниць і кропити їх свяченою водою. Хто з селян бажав освячення
господарських будівель, виносив до воріт стіл, покривав скатеркою, а зверху
клав хліб — сіль.
Між іншим, серби і греки у дні Зелених свят також
збирали квіти, плели вінки й несли їх додому, а інші народи, як і українці,
прикрашали свої домівки зеленими гілками дерев, які несли з лісу або
«священного гаю».
А ще на Зелені свята в українців був звичай
упорядковувати могили героїв, які загинули, обороняючи свою громаду і народ.
Особливо цього дня вшановують невідомих і невизнаних, похованих у братських
могилах – січових стрільців, вояків Української Повстанської та бійців Червоної
армій, що загинули, визволяючи рідну землю від загарбників.
Аліна
Астахова, «Рідна країна»
Фото
– http://risu.org.ua/ua/relig_tourism/photogallery_tourism/famous_places/48389/
Джерело
- http://ridna.ua/2013/06/u-nedilyu-svyatkujemo-trijtsyu-svyato-zeleni/
|