ЗНАТИ ВОРОГА В
ОБЛИЧЧЯ
Цього року
кількість людей в Україні, що зазнали нападу кліщів, знову збільшилася. Вони вже давно не пов’язані лише з
лісами і чатують на нас практично всюди - у парках і садах, на газонах і
подвір'ях великих і малих міст, на дачних ділянках і розташованих в природних
ландшафтах наметових містечках.
Вони прокидаються і
виходять на «полювання» разом з пробудженням природи – у
березні і йдуть на зимівлю у жовтні-листопаді. А тому не слід забувати про них
аж до глибокої осені!
Кліщі – найдавніші істоти на Землі. Сьогодні описано майже 40000 видів кліщів, з
них вісім видів родини іксодових («твердих») кліщів, сумнозвісні, як переносники
збудників важких інфекційних
захворювань.
Кліщі
– істоти малоприємні ще й тому, що у раціоні їх харчування впродовж всього
життя – виключно кров, у тому числі – і людська. Життєвий цикл розвитку іксодового кліща
включає декілька стадій: яйце-личинка-німфа-дорослий кліщ (імаго), і кожна з
них (крім яйця) для того, щоб
перетворитись у наступну, повинна
отримати свою порцію крові, харчуючись на різноманітних диких і домашніх
тваринах і...знов-таки – на людях! І, якщо
присмоктування порівнянно великої (3,5-4,5 мм) самки кліща стає помітним через
декілька днів, присутність на шкірі личинки (0,5 мм) або німфи (1,5 мм) частіше
залишається поза увагою, у звязку з чим людина може заразитись збудниками захворювань, навіть не підозрюючи про це. Спосіб існування визначив всю подобу цих
створінь. По-суті, іксодовий кліщ – це самохідна цистерна для крові, обладнана чотирьма парами ніг та
хоботком-шприцем для кровосмоктання. Повністю «вгодовані» самки кліщів, які потребують великої кількості поживних
речовин для відкладки яєць, важать у 80-120 разів більше ніж голодні, і
теоретично здатні дати життя 10-15 тисячам нащадків. Задля цього вони можуть
«пити» нашу кров 6-15 днів поспіль. Апетити самців набагато скромніші, але й
вони, присмоктуючись до людини буквально на декілька годин, здатні передати їй
збудник інфекції.
На знімках: (зліва) голодні самки кліщів;
(справа) вгодована самка кліща
Вивчення спектру інфекцій, які передаються іксодовими
кліщами, вже декілька десятиліть проводиться вченими ДУ «Львівський
науково-дослідний інститут епідеміології та гігієни МОЗ України». Їх
дослідженнями показано, що на території України іксодові кліщі - переносники
кліщового вірусного енцефаліту, іксодового кліщового бореліозу (хвороби Лайма),
марсельської лихоманки, лихоманки Ку та інших інфекцій. До найбільш небезпечних і поширених у всіх регіонах країни відносяться кліщовий вірусний енцефаліт,
іксодовий кліщовий бореліоз (хвороба Лайма) та гранулоцитарний анаплазмоз
людини.
Кліщовий енцефаліт - вірусне природновогнищеве трансмісивне інфекційне
захворювання, якому притаманно переважні ураження
центральної нервової системи. Захворювання відрізняється поліморфізмом
клінічних проявів та важкістю перебігу - від безсимптомних і легких стертих форм до дуже тяжких, ускладнених
стійкими паралічами й парезами, а іноді - до летальних
випадків.
Клінічні прояви кліщового вірусного
енцефаліту різноманітні. Хвороба часто починається з остуди і підвищення температури тіла до +38–40°С.
Лихоманка продовжується від 2 до 10 днів. З’являється загальне нездужання,
різкий біль голови, нудота і блювота, втомлюваність, порушення сну. Відмічаються
також слабкість у кінцівках, м’язах шиї, оніміння шкіри обличчя та шиї. Місцеві випадки кліщового енцефаліту серед людей в України реєструються
щорічно. За період 1955-2010 рр. виявлено 590 випадків, з них більшість - в АР
Крим та у Волинській області, де у 1985
р. відбувся спалах захворювання з охопленням 150 жителів, і щорічно
реєструються поодинокі випадки захворювання.
Лайм-бореліоз (хвороба Лайма)
характеризується великою кількістю і різноманітністю клінічних проявів з боку уражених органів та їх систем (шкіри, нервової системи, опорно-рухового
апарату, серця, ін.). За умови несвоєчасної діагностики і відсутності лікування
переходить у хронічну форму, що може призвести до довготривалої
непрацездатності, інвалідизації, та іноді – до летального наслідку. Клінічні
прояви хвороби у ранній стадії неспецифічні – загальноінфекційний синдром
(лихоманка, загальна слабкість, нездужання, т. ін.).
Єдиною специфічною
ознакою («маркером») захворювання є мігруюча еритема, що виникає на місці укусу
кліща і поступово збільшується у розмірах, набуваючи вигляду «бичачого ока».
На знімках: мігруюча еритема при Лайм-бореліозі
Гранулоцитарний
анаплазмоз людини - відносно нове (перші випадки виявлені у 2007 р.) для
України захворювання.
Викликається бактеріями-анаплазмами, характеризуться розвитком синдрому загальноінфекційної інтоксикації, явищами безжовтяничного гепатиту та ураженням нирок, а також специфічним ураженням переважно білих клітин крові (найчастше
гранулоцитів, макрофагів).
У сучасних умовах специфічна
профілактика кліщових інфекцій – вакцинація -
застосовується лише при кліщовому вірусному енцефаліті. Попередження
решти «кліщових» інфекцій базується, в основному, на неспецифічній профілактиці,
оскільки вакцини проти них відсутні або недостатньо ефективні.
Одним
із шляхів неспецифічної
профілактики є індивідуальний захист людей від укусів кліщів. Успіх залежить від знання
особливостей біології цих кровососів і дотримання простих правил поведінки у
місцях їх перебування.
Отже...Кліщів дуже часто помилково називають комахами, але це
представники групи павукоподібних. Кліщі, шукаючи зручне місце нападу, піднімаються на рослини (на висоту 0,5-1,5 м
максимально), невисокі гілки дерев та кущів і зачіпляються за тварин і людей,
які проходять повз. Тому всі розповіді
про кліщів, що «падають» або «стрибають» на людину з дерев, – неправдиві.
Запах живої істоти
кліщі можуть відчути з відстані 10 метрів. Їх набагато більше (в 10-15 разів)
на узбіччях лісу, стежкаж, ніж в гущавині лісу.
Небезпека нападу кліща існує не тільки у природних ландшафтах. Дорослі кліщі, личинки і німфи можуть попасти в житло людини з квітами, дровами, з домашніми тваринами і присмоктатись
до людини через декілька днів після перебування у лісі (парку, тощо).
Підступність кліщів полягає в тому, що вони присмоктуються до тіла людини
непомітно і безболісно внаслідок чого кліщів і виявляють на наступний день
після присмоктування, але зазвичай - пізніше.
На тілі людини кліщі частіше присмоктуються
до шкіри волосистої частини потилиці, шиї, у пахових ділянках, у ділянці
пупка, під лопатками і за ходом хребта,
де одяг не дуже щільно прилягає до поверхні тіла. Присмоктування відбувається
непомітно за рахунок вприскування кліщем знеболюючих речовин. Відчуття зуду на
місці укусу виникає лише через 6-12 годин.
Застерегти себе і близьких від
нападу кліщів можна. А для цього
дотримуйтесь таких правил:
1. Одягайте світлий одяг, штани
заправляйте в шкарпетки, сорочку в штани, і обов'язково оглядайте один одного
(кожні 2-3 години) з метою виявлення кліщів.
2. На відкриті частини тіла
нанесіть репелент (продаються у великій кількості в аптеках), що відлякує
кліщів. 3. Відпочивайте на сонячних,
відкритих галявинах, а не біля кущів.
4. Ходіть на сонячному боці
посередині стежин. 5. Якщо
присмоктування кліща все ж таки відбулось -
не лякайтесь, Вашу безпеку гарантує грамотне видалення кліща. Краще
зробити це у кабінеті медичного закладу.
За відсутності такої можливості намагайтесь самостійно видалити
кліща за допомогою петлі з грубої нитки. Захопіть нею тіло
кліща якомога ближче до шкіри і видаліть кліща круговими рухами, «викручуючи»
його тіло.
Пам'ятайте, різкий відрив кліща багаторазово підсилює ризик зараження. Ще
краще придбати (через Інтернет) Tick Twister (Тик Твистер) - спеціальний і не дорогий пристрій, розроблений фірмою
Юніклін (Франція) для видалення кліщів з
шкіри тварини або людини.
Пристрій
має ряд переваг у порівнянні з іншими: завдяки наявності
2-ох варіантів (малого та великого) дозволяє видаляти
кліщів на всіх стадіх розвитку: личинки, німфи та дорослого кліща. Після
видалення місце укусу
необхідно обробити йодом і негайно
звернутись до лікаря - інфекціоніста.
Кліща намагайтесь
видалити живим і передати в лабораторію для визначення зараженості.
Фото – автора
Галина Білецька,
к.б.н, ст.науковий співробітник, провідний науковий співробітник лабораторії трансмісивних
вірусних інфекцій ДУ «Львівський НДІ епідеміології та гігієни МОЗ України». Керівник Українського науково - методичного центру з
вивчення іксодових кліщових бореліозів.
|