"Ми продовжуємо публікувати інтерв’ю з  цікавими людьми, які пов"язані з діяльністю Організації  Українських Скаутів. Пропонуємо інтерв"ю з пані Іриною Апостолюк - головою  Товариства Червоного Хреста у Личаківському районі м. Львова. Червоний Хрест плідно співпрацює з Організацією Українських Скаутів і є нашим партнером. Пані Ірина поділиться своїми поглядами на скаутинг і волонтерську діяльність.

1.     Розкажіть будь-ласка про себе, вашу діяльність і як ви зустрілися з Червоним Хрестом ?

У Львівському університеті ім.І.Франка, де я навчалася на факультеті журналістики, була військова кафедра. Хлопці спеціалізувалися на випуску військових багатотиражок у польових друкарнях, а також у групах із спецперекладів.
Дівчата ж проходили впродовж двох років медсестринський курс надання першої невідкладної допомоги. Нам читали такі дисципліни, як – внутрішні хвороби, хірургія, фармакологія та інші.
На практичних заняттях ми вчились робити перев'язки різних типів, ін'єкції внутрм'язеві і внутрівенні, словом, - мали бути готовими надавати першу медичну допомогу в екстремальних умовах.
На факультеті була студентська сандружина. Ми брали участь у зльотах, фестивалях, різних спортивних змаганнях. В кінці навчання були екзамени.
Після цього нам присвоїли кваліфікацію медичної сестри для Цивільної оборони. Видали Свідоцтва, затверджені Міністерством вищої і середньої спеціальної освіти та Міністерством охорони здоров'я. Ця освіта стає мені ось уже 23-й рік у пригоді на посаді голови районного Товариства Червоного Хреста.
Зберігаю його і донині. Ось так, ще у студентські роки, я і познайомилася з Товариством Червоного Хреста, тому працюю тут і донині.

2. Чому саме Червоний Хрест став займатися допомогою потребуючим?

Як знаємо з історії, Анрі Дюнан 150 років тому, як заснував Товариство Червоного Хреста. Він був свідком наслідків битви під Сольферіно у Північній Італії, де воюючі армії після битви залишили на полі бою тисячі поранених і убитих без жодної допомоги. З мешканцями села Сольферіно він організував таку допомогу, а після повернення додому у Женеву написав про все побачене і пережите книгу. Вона була видана у кількох європейських країнах і дала поштовх до створення Товариства Червоного Хреста.
У його Статуті, підтриманому 16 європейськими країнами - засновницями, було записано, що головним завданням є вимога: під час війни безвідносно до того, до якої воюючої сторони належить поранений, надавати йому необхідну медичну допомогу до повного одужання. І зовсім нічого не говорилося у Статуті про те, чим Товариство має займатися у мирний час. На цю прогалину у Статуті звернула увагу Клара Бартон, засновниця Американського Червоного Хреста у 1881 р.
Клара Бартон очолювала Американський Червоний Хрест впродовж 23 років, протягом яких вона організувала його участь в національних і міжнародних операціях по наданню допомоги під час різних стихійних лихах, допомагала збройним силам США під час іспано-американської війни і успішно проводила кампанію за визнання організації рятувальних операцій в мирний час частиною обов'язкової роботи Міжнародного Руху Червоного Хреста, що передбачала так звана «Американська поправка», яка спочатку зустріла певний опір в Європі. Ця поправка розв"язувала руки Червоному Хресту в екстремальних умовах, які траплялися у мирний період його діяльності:  під час землетрусів, повеней, посух, лісових пожеж, голоду, епідемій.
Свою діяльність К.Бартон не обмежувала тільки кордонами США. Так, під її керівництвом волонтери Американського Червоного Хреста  допомагали жертвам голоду у Росії в 1891- 92 рр. Вони хотіли прийти на допомгу і в Голодомор 1932-33 рр., але Сталін заборонив, повідомивши на увесь світ, що в Радянському Союзі голоду немає, взявши на себе повну провину за мільйони його жертв.
Перед Першою світовою війною, Американський Червоний Хрест уже на законній підставі складав і впроваджував у життя  програми з надання першої медичної допомоги, забезпеченню безпеки на воді і організації медичної допомоги населенню під час епідемій силами своїх патронажних медичних сестер.

З початком війни спостерігається швидке зростання організації. Кількість місцевих філій зросла від 107 в 1914 р. до 3 864 у 1918 р. Кількість членів виросла з 17 тисяч до більш ніж 20 мільйонів дорослих і близько 11 мільйонів членів Молодіжного Червоного Хреста Америки.
Населення внесло 400 мільйонів доларів грошима й іншими видами допомоги, щоб підтримати програми Червоного Хреста, включаючи програми допомоги для Американських і Союзницьких сил і цивільних біженців. Червоний Хрест укомплектовував лікарні і загони санітарних машин і завербував 20 000 підготовлених медсестер для надання медичної допомоги військовим. Крім того, медсестри Червоного Хреста Америки брали найактивнішу участь в боротьбі з усесвітньою епідемією грипу в 1918 році.
Після війни, Червоний Хрест зосередився на обслуговуванні ветеранів і розширенню програм у навчанні правил дотримання безпеки, профілактики нещасних випадків, догляду вдома за хворими і освіті в питаннях дієтології. Він також забезпечував надання допомоги жертвам таких крупних стихійгних катастроф, як повінь на річці Міссісіпі в 1927 році, сильна посуха і Велика депресія у 1930-х роках.
Другу світову війну Червоний Хрест Америки також зустрів звитяжно: багато його працівників стали героями на полі бою і були представлені до урядових нагород.
У 2011 р. вся країна відзначила його 130-річчя. Не забули про Клару Бартон і за межами США. Так, наприклад, Рада Музею-інстітуту Геноциду вірмен заснувала медаль Клари Бартон, якою були нагороджені: президент США Барак Обама, держсекретар Хіларі Клінтон, посол США у Вірменії Джон Хефферн, а також працівники МЗС Вірменії. Про це 23 травня 2012 р. в ході презентації книги "Доповідь Клари Бартон, і її помічників по гуманітарній місії в Османській імперії” повідомила директор музею інституту Геноциду вірмен Айк Демоян.
"Рада музею-інституту ухвалила рішення випустити пам'ятні медалі на честь Бартон, тираж яких складає 100 штук. – сказала вона, - Даної медалі удостоюються люди і держави, що активно сприяють визнанню у світі Геноциду вірмен».
У кінці презентації у стіну пам'яті Музею-інстітуту Геноциду вірмен було вкладено землю з могили Клари Бартон, а потім прибита до неї меморіальна дошка.
Під керівництвом К.Бартон волонтери Американського Червоного Хреста допомагали жертвам Геноциду вірмен в імперії Османа. Так, 16 лютого 1896 р. вона прибула до Константинополя. Завдяки її старанням, Висока Порта дозволила Червоному Хресту і його голові надавати допомогу населенню, що постраждало від різанини і запропонувати програми для відновлення сільського господарства в провінціях.
На адресу К. Бартон приходила величезна кількість листів і телеграм із США із закликом припинити місію з надання допомоги, оскільки турецький уряд чинив перешкоди для Червоного Хреста. К. Бартон вважала, що місія по наданню допомоги вірменському населенню не була завершена, вірмени-християни булі кинуті напризволяще серед напівдикого суспільства, хоч 100-200 тисяч з них ще потребували житла, ліків, продуктів харчування і добродійної допомоги цивілізованого світу.
Вона була переконана, що без цієї допомоги до травня 1897 р. загинуло би близько 50000 осіб. Доповіді К.Бартон, і її помічників з гуманітарної місії в імперії Османа, були опубліковані у Вашингтоні в кінці 1897 р. Ці матеріали пивернули увагу світової громадськості і страждання вірмен полегшилися, тому що вони отримали своєчасну допомогу, надану їм американською експедицією Червоного Хреста.
У наші дні у Американського Червоного Хреста – гарячі будні. Суперураган «Сенді», інші урагани і тайфуни, завдали нечуваних збитків економіці США. Ліквідація їх наслідків розтягнеться на довгі роки. Потрібні нові послідовники героїчної Клари Бартон, щоб гідно продовжувати розпочату нею благородну справу.

3. Що можете сказати про історію ТЧХ України? Знаємо, що весною Товариство відзначило 95-річчя з дня свого створення?

Воно було створене 18 квітня 1918 р. за часів Української Народної Республіки. Але не буде перебільшенням сказати, що червонохресний рух в Україні бере свої витоки з кінця ХVIII століття. Засновник української анатомії та хірургії П.Загорський, а згодом і академік, який був військовим лікарем під час війни з Польщею, надавав допомогу полоненим і цивільному населенню без розрізнення на "своїх" та "чужих", і саме тому його вважають предтечею Українського Червоного Хреста.
Із Російським Товариством Червоного Хреста до Всесвітньої організації увійшла добре організована українська ланка. Вже 1900 року на теренах України функціонувала розгалужена мережа червонохресних осередків, лікарень (для бідноти) та притулків. Під час Першої світової війни у Києві було відкрито понад сто шпиталів Червоного Хреста.
У післявоєнні роки силами Товариства протягом 20-х років були створені чисельні протитуберкульозні й венерологічні диспансери, станції по боротьбі з малярією, амбулаторії, будинки для безпритульних та інвалідів тощо. За рахунок Українського Червоного Хреста працювали 119 медичних, 206 профілактичних і дитячих закладів. Було відкрито 400 аптек та магазинів з предметів санітарії. Навіть з’являється перший в світі корабель-санаторій на Дніпрі. Працюють санітарні літаки Товариства. Та 1938 року всі, на той час - 6111 закладів Товариства Червоного Хреста України, були відчужені згідно Постанови Ради Народних Комісарів СРСР.
Яскравою сторінкою героїчної діяльності червонохрестівців були роки Другої світової війни. Заслуги вихованок Товариства Червоного Хреста високо оцінив Міжнародний Комітет Червоного Хреста, нагородивши 14 з них медаллю Флоренс Найтінгейл – найвищою відзнакою за гуманізм і милосердя .
Справедливе визнання здобула створена в 1961 році патронажна служба милосердя Червоного Хреста. У 1974 році Постановою Президії Верховної Ради СРСР досвід роботи служби милосердя Дніпропетровської організації з обслуговування інвалідів, прикутих до ліжка хворих та одиноких людей похилого віку, був рекомендований для поширення в колишньому Радянському Союзі. 3200 патронажних сестер щороку обслуговують вдома близько 350 тисяч одиноких громадян похилого віку, інвалідів війни та праці. В сільській місцевості, де немає медичних закладів, червонохресними організаціями створено 838 громадських пунктів першої допомоги. Під прапором Червоного Хреста та за сприяння органів місцевої влади створені і діють 4 лікарні та 3 хоспіси, 14 денних та 3 стаціонарні відділення, 599 банків одягу та 441 пункт прокату засобів і речей по догляду за хворими.
Аварія на Чорнобильській АЕС - низка випробувань для Товариства Червоного Хреста на дієздатність і милосердя. Розуміючи масштабність та наслідки цієї катастрофи, Національний комітет з усіма організаціями Товариства Червоного Хреста України визначає план дій, який згодом виправдав себе. Завдяки зверненню до Міжнародної Федерації Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця була започаткована та діє й досі Міжнародна Чорнобильська програма гуманітарної допомоги і реабілітації.
Дев’яності роки – прийняття законів «Про Товариство Червоного Хреста України», «Про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала», а також Статуту Товариства, яким визначені правовий статус, структура, основна мета і головні завдання Товариства, права та обов’язки його членів, удосконалюється Положення про патронажну службу милосердя Товариства. Кабінетом Міністрів України створено міжвідомчу комісію з питань імплементації в Україні міжнародного гуманітарного права.
Значним досягненням Товариства Червоного Хреста за роки незалежності України було створення служби розшуку. Єдина офіційно визнана в країна служба безкоштовно надає допомогу з пошуку та відновлення родинних зв’язків, втрачених внаслідок збройних конфліктів, стихійного лиха, техногенних катастроф, сучасних міграційних процесів та інших екстремальних ситуацій.
Нині Товариство Червоного Хреста України – це понад 6,5 млн. людей об’єднаних в майже 47 тисяч первинних організацій, організацію АР Крим, 24 обласні та Київську і Севастопольську міські організації. 

4. Що ж, цифри - красномовні, але у них є певні прогалини, зроблені може і не навмисно. Складається враження, що історія Товариства Червоного Хреста України виключно пов'язана з Російським Червоним Хрестом, УНР, а потім СРСР. А де Галичина, Буковина, Закарпаття? Такі «білі плями» треба заповнювати. Вам так не здається?

Слушне зауваження. Річ у тім, що у Товаристві немає істориків - професіоналів, ще не створено музею історії ТЧХ України, тому ці питання постійно випадають з нашої уваги. Це, звичайно, неправильно. Рано, чи пізно, а «білі плями» будуть ліквідовуватися.
Якщо говорити про Галичину, то Червоний Хрест у м. Львові є ровесником Товариства Червоного Хреста, створеного у 1863 р. в Австро-Угорщині, яка була в числі 16 перших його засновників.
Маємо свідчення про те, що у 1899 р. курси медсестер Червоного Хреста у м. Львові закінчила монахиня Йосафата Гордашевська, у наступні роки – засновниця черничого Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії (УГКЦ).
Так як у 1919 р. 22 січня відбулось проголошення Дня Злуки між УНР та ЗУНР, то можна сказати, що всі державні і громадські інституції, що діяли на той час у Києві, ставали надбанням і їх сусідів з Галичини. Одначе, історія перекреслила цю подію, і вона не відобразилася жодним чином у літописі Червоного Хреста Львівщини.
Не дістала розвитку й спроба утворити Український Червоний Хрест і у лавах УПА, яка була зроблена Славою Стецько та Катериною Зарицькою у 1943 р. Крім кривавих сторінок нерівного двоборства з більшовицькою владою, засновники цього починання не досягли бажаних результатів.
Тож історія Львівської обласної організації Товариства Червоного Хреста розпочинається тільки після закінчення Другої світової війни. Вона стає невід'ємною частиною Товариства Червоного Хреста СРСР зі штаб-квартирою у Москві. Команди з Києва мали більше дорадчий голос. Все вирішувалося у Білокам'яній.
Основоположні зміни у роботі ЛОО ТЧХУ розпочалися тільки після 1991 р., коли Україна здобула незалежність. У ці роки були перебудовані засади роботи всіх районних і міських організацій: з напівдержавних установ вони перетворилися у самостійні авторитетні громадські організації. Для зручності керівництва було збережено їх територіально-адміністративний поділ, але змінено саму сутність їх роботи. Вся благодійна діяльність тепер організовувавулась і виконувалась виключно на добровільних засадах, без будь – якого примусу з боку держави, чи партійних органів.
На сьогодні, ЛОО ТЧХУ включає 34 районних і міських організацій Товариства (26 РО, 8 – МО). У їх лавах понад 300 тисяч членів Товариства Червоного Хреста України.
Завдяки такому широкому членству, нами виконується чималий обсяг роботи. По загальному доходу за перше півріччя 2013 р. Львівською обласною організацією ТЧХ було зібрано коштів на суму 681,98 тис.грн., в тому числі по розповсюдженню марки "Членський внесок”- 449,49 тис.грн.
Додатковим джерелом доходу Львівської обласної організації Товариства Червоного Хреста є натуральна форма пожертв. За перше півріччя 2013 р. дохід у натуральному вигляді становить 979,23 тис. грн. В тому числі зібрано одягу та взуття по програмі «Чобіток» на суму - 114,97 тис. грн.
З Німеччини була отримана допомога у вигляді продуктів харчування, миючих засобів, засобів гігієни і медикаментів, а також у вигляді гарячого харчування дітей у м.Червонограді, а також у м.Яворові.
Завдячуючи співпраці з Баденським Червоним Хрестом (Німеччина) за перше півріччя 2013 р. закуплено медикаменти для лікування одиноких малозабезпечених громадян на суму 67, 26 тис. грн.
До сьогодні триває співпраця з Фрайбурзьким Червоним Хрестом з Німеччини щодо харчування дітей у Яворівсьукій РО ТЧХ, проведення благодійних вечорів для інвалідів та ветеранів у Жовківській РО ТЧХ. Сума фінансування становить -18, 33 тис.грн.
Успішно триває проект Глобального Фонду «Медико-соціальний супровід та формування прихильності до лікування туберкульозу .У першому півріччі 2013 р. даний проект був профінансований на суму - 475, 50 тис.грн. ЛОО ТЧХУ по вищевказаній програмі від НК ТЧХУ отримала 2700 продуктових наборів на суму 322, 77 тис.грн.
Зроблено певні кроки з встановлення дружніх партнерських зв'язків з колегами із Польщі, Люксембургу, інших країн.
Словом, Львівська ОО ТЧХ України з упевненістю дивиться у майбутнє, опирається на свій актив, розвиває роботу з молоддю і своїми зарубіжними партнерами. Кажу це з усією відповідальністю, не тільки як голова Личаківської РО ТЧХ м. Львова, але як і член Правління Президії ЛОО ТЧХ України. 

5. Як бачите співпрацю ОУС з Червоним Хрестом на Львівщині?

Тільки у позитивному світлі. Вона зародилася стихійно, під час компанії передачі з Близького Сходу Вифлеємського вогню. Своє продовження знайшла у спільній компанії до свята Першого дзвоника у родинному дому «Покрова» отців-салезіян у Львові. Це тільки початок.
Адже одним із важливих видів діяльності ЛОО ТЧХ України є робота з молоддю. Починаючи з 2010 р., до складу Правління введені 5 молодіжних лідерів, які беруть участь у колегіальних органах, щодо прийняття рішень з молодіжної програми .
При Львівському інституті ВС працює мобільна група, яка розповсюджує знання про Міжнародне Гуманітарне Право та історію Червоного Хреста.
На протязі 2010 - 13 рр. активно проводилась робота по залученню молоді до лав Товариства, навчанню навичкам надання першої допомоги, вихованню у молодих людей загальноприйнятих ідеалів людяності, добра, співчуття ближньому.
При М/РО ТЧХ створені бази даних волонтерів, проводяться тренінги та семінари, юнаки і дівчата залучаються до проведення благодійних акцій. Найкраще ця робота проводиться у Жовківському, Самбірському, Сокальському, Пустомитівському, Бродівському, Буському Яворівському, Золочівському, Миколаївському районах, містах Новояворівську і Червонограді.
Зрушення відбулися у цій царині і в Личаківській РО ТЧХ м. Львова з приходом на посаду лідера молодіжного крила нашого Товариства Анастасії Остасюк. Вона недавно на цій волонтерській посаді, а вже заприятелювала зі скаутами з ОУС, і разом з ними провела свято Першого дзвоника у родиному домі «Покрова». Тепер цю дружбу треба нарощувати і розвивати. Перед нами багато роботи. Спільними силами її легше буде долати.

6. Який стиль життя на Вашу думку пропонують скаути та волонтери Червоного Хреста ?

Тільки здоровий стиль життя. Без тютюнопаління, наркотиків, алкоголізму, сексуальних надмірностей, які ведуть до зараження ВІЛ/ СНІДом, цією "чумою ХХІ ст."

7. Яким напрямком на Вашу думку прямує Організація Українських Скаутів (ОУС), і яка її перспектива ?

ОУС - гарна організація. Все що вона "родить" - добре робить.

8. Що Ви можете побажати скаутам Організації Українських Скаутів як молодому поколінню українців ?

Гарних успіхів в усіх своїх починаннях!

Дякуємо за інтерв'ю".

Фото – прес-служби Личаківської РО ТЧХ м. Львова

Опубліковано 11 вересня п.р. на офіційному сайті скаутів з ОУС: 

http://skauty.org.ua/news/interv_ju_z_pani_irinoju_apostoljuk/2013-09-11-87