НЕЙТРАЛЬНІСТЬ  - ЦІННА ЗАПОВІДЬ ЛІКАРЯ

     У лікарнях Донецька українські солдати

     лікуються разом з ополченцями. Лікарі не

     бачать відмінностей, але звичайних городян

     автоматники в  коридорах, м'яко кажучи, не

     радують.

На частку НДІ травматології та ортопедії (НДІТО) - обласної травматологічної лікарні, найбільшою в Донецьку - випадають снайважчі пацієнти з гарячих точок області. Тут пройшли бойове хрещення Слов'янськом, Волновахою, Карлівкою та Донецьким аеропортом не один десяток поранених з обох таборів, звичайні мирні жителі, навіть діти. Найменшому пацієнтові виповнилося три рочки. Малюка поранило осколком мінометної міни.

Охороняють з автоматами

Перше правило - хворих тут не прийнято сортувати на "правильних" і "неправильних".

- Це не професійно, не кажучи вже про моральний бік. Лікарі поза політикою, - відсікає "ідеологічні" питання головний лікар НДІ Юрій Прудников. - Ми спочатку поставили всіх до відома, що будемо надавати допомогу абсолютно всім нужденним. Ні для кого це не секрет. І допомогу приймаємо від усіх. Зараз ось нам потрібен анатоксин правцевий, резерв ми вже витратили. У цьому плані нам йде назустріч і та, і друга сторона, а також благодійні фонди, Червоний Хрест, "Лікарі без кордонів", активісти. До речі, дістають досить дорогі ліки.

У лікарні не сортують поранених на "правильних" і "неправильних" - лікують всіх. Фото Костянтина Буновського

Кожен день роботи - це на межі сил. При цьому ні військових надбавок, ні премій.

- Аби зарплату платили та необхідним забезпечували, - відмахуються лікарі, яким щодня доводиться витягати з того світу буйні голови.

Доба в травматології й раніше була розписана по секундах. Але особлива, військова напруга, відчувається.  Градус кипіння додає роботі виставлена ​​ополченцями охорона. Це щось на зразок розвідувальної групи у 3-5 осіб. Бійці перевіряють машини, що в'їжджають, по лікарні ходять з автоматами. Одне хоч добр: агресії не проявляють ні до лікарів, ні до пацієнтів.

У пригоді шахтарський досвід

Мирним хірургам в терміновому порядку довелося перекваліфікуватися у військово-польових.

- З такими масовими ураженнями нам ще не доводилося стикатися, але аварії на шахтах дали досвід, якого немає в інших лікарнях. Плюс під Євро-2012 ми подружилися з канадською клінікою, яка провела на нашій базі тренінги по командному надання допомоги при масових надзвичайних ситуаціях, - зазначив наш співрозмовник.

У лікарні посилили чергові бригади - тепер в їх складі близько 9-10 чоловік, тоді як у мирний час максимум 2-3 фахівців.

- Звичайно, якщо є можливість не посилати людей в гарячі точки, ми нею користуємося, наполягаємо, щоб хворих везли відразу до нас. У нас високоспеціалізована клініка, і тут допомога буде ефективніше, ніж у польових умовах або в районній лікарні, - підкреслюють керівники інституту. - Але є такі випадки, коли стан пацієнта не дозволяє транспортування, як це було під час бою під Волновахою. Нам довелося на санітарній авіації відряджати туди свого фахівця. Бронежилетів немає. В цій ситуації лікар нічим себе не захистить.

Відмовитися можна, але таких випадків не було.

Ополченці VIP-палат не просять

- Куди ми з підводного човна подінемося? Лікарня в центрі міста, два кілометри до ОДА, п'ятсот метрів до СБУ, поруч залізнична станція, аеропорт, - відбуваються жартами лікарі на питання "а чи не страшно?"

Але все-таки бомбосховище в підвалі клініки вже облаштували - тут при необхідності зможуть поміститися і лікарі, і пацієнти.

- Дай Бог, щоб ми його не перевіряли на міцність, - зітхають співробітники.

Спочатку в донецькі лікарні привозили і солдатів, і Нацгвардію, і їх супротивників. Поранених з різних таборів розміщували буквально в сусідніх палатах.

- Сутичок в коридорах не було, - кажуть лікарі, - не в тому вони стані до нас потрапляли, щоб ще тут воювати.

Потім, щоб уникнути конфліктів, військових стали відвозити в сусідні Дніпропетровську і Харківську області. Так що зараз у відділеннях лише ополченці.

- VIP-палат не вимагають. Підкоряються загальному режиму, - діляться медсестри. - Стандартні умови - 4-5 ліжок, холодильник, телевізор, туалет на поверсі.

До слова, не всі пацієнти дають свої справжні імена та адреси для заповнення історії хвороби - в їх картах суцільні прочерки. Серед них в основному чоловіки - 30-40 років, є й зовсім "зелені" 18-20 років.

Охорона, сформована з 3-5 ополченців, перевіряє, які в'їжджають машини, і з автоматами вештається лікарняними коридорами. Фото Костянтина Буновського

Хворі бояться тривожних сусідів

Влітку в травматології традиційно аврал - школярі, дачники, міські екстремали. Зараз інша картина - "побутових" пацієнти стали набагато менше. Люди бояться хворіти. Та й при можливості самі медики намагаються відкласти планові операції, бережуть резерв на випадок бійні, як це було в аеропорту. Під поранених в обласній травматології зарезервували близько 80 місць.

Лікарі в жаху - роками налагоджена система допомоги валиться, немає зв'язку з місцевими лікарнями в гарячих точках (у тому ж Слов'янську залишилися по одному хірургу і травматологу на все місто), багато пацієнтів просто відрізані від термінової допомоги, яка їм необхідна.

- З точки зору лікаря, те, що відбувається, - великий жах, - додає завідувач відділенням кістково-гнійної інфекції та політравми

НДІТО, доктор медичних наук, професор Анатолій Рушай:

- Піти здати кров як донор або налагодити гуманітарну допомогу - все це не вирішує проблеми дуже важких ушкоджень з ускладненнями. Тут потрібні спеціальні антибіотики, апарати, пристрої для фіксації - це знання, завзятість, великі гроші, зрештою. Який вихід? Не знаю. Я не політик ...

 Автор - Юлія Домашова, Комсомольська правда в Україні

Фото - К. Буновського

Джерело:

http://dn.vgorode.ua/news/226016/