ВІРА  ЛІКУЄ

     Кожного дня люди приїздить за допомогою до о. Василя Коваля з селища

     Перегінське Рожнятівського району на Прикарпатті. Вони кажуть, що його

     молитви допомагають, оздоровлюють, а деяких звільняють від злих духів.

Злий дух – не муха

До Перегінська доїхали надвечір. Розпитали місцевих, чи не знають, де живе священик-цілитель. Як і сподівалися, його тут усі знають. Великий будинок у центрі містечка знайшли швидко, але там нам сказали, що отець Василь приймає людей у селі Закерничному. Отже, довелося проїхати ще сім кілометрів. У Закерничному, біля красивої церковці, за якою парували гори, дісталися до резиденції місцевого священика. У передпокої – люди, багато людей.

«Записуйтеся, – каже якийсь чоловік. – Чекати довго. Наприклад, ми в черзі – десяті, сидимо тут із самого ранку. І ви десь за чотири-п’ять годин підете. Тут завжди так».

Люди чекають по -різному. Дехто, спокійно похиливши голову до стіни, роздумує про щось своє. Дехто голосно розказує якісь дивні речі, сам до себе сміється. Стає трохи моторошно. Краще, напевно, на вулицю.

Втім, і там усе непросто. «А що з тобою? Чого ти сюди приїхала?» – запитує одна із жінок, які чекають біля дому. Наша співрозмовниця виявилася трохи дивною – її кілька разів наче міняло. Ніби з тобою говорять дві різні людини: одна звичайна, виважена та серйозна, інша – психічно хвора. Тут згадала слова знайомих: «Дивись, аби до тебе там нічого не вчепилось…».

«Не бійтеся, заходьте, – каже священик, ніби прочитавши думки. – Злий дух – не муха, аби сідати на кого хоче. Одержимими люди стають, коли вчинили якийсь тяжкий гріх або до ворожок ходили. Ті можуть наївній простій людині вселити якусь нечисть».

Не все одержимість

«Ще в юності мріяв піти у монастир і стати монахом, – розповідає отець Василь. – Так і сталося. Деякий час жив в Унівському монастирі, що на Львівщині, потім - у Святотроїцькому монастирі, в Дем’яновому лазі».

У 1980-х роках, коли церква була у підпіллі, майбутній монах зустрічався та спілкувався з багатьма священиками. Ті вмовили його піти вчитися у духовну семінарію.

«Дуже молився, чи я гідний бути священиком, – каже нині отець. – Якось Господь давав мені певні знаки, щоб йти вчитися та стати священиком».

Духовну семінарію у Івано-Франківську Василь Коваль закінчив – це якраз був перший випуск після підпілля. Зараз він має свою парафію у Закерничному та є ігуменом монастиря, який відновив разом зі своїми братами-монахами  у цьому селі на Божій Горі.

«Монастир там був ще у XIII столітті, – каже священик. – Його тричі руйнували, а у XVII столітті він взагалі закрився. Коли я прийшов у Закерничне на парафію, то вирішив його відновити».

На сьогодні роботи в монастирі вже закінчуються. Там мають оселитися 15 монахів, які зараз живуть у церковній резиденції в селі Закерничному та у перегінському домі отця Василя.

Екзорцизмом Василь Коваль займається вже 16 років. З благословення церкви та дозволу правлячого єпископа. А почалося з того, що просто приходили люди, просили помолитися й вичитати молитви за здоров’я чи інші потреби. Згодом приїздили та дякували, розповідали іншим про чудесні зцілення. Згодом почали приїздити й одержимі. Втім, каже священик, біснуватих небагато, більшість має психічні розлади.

«Не все є одержимість, – говорить отець Василь. – Одержимість – це нечисть в людині, вона її утримує та мучить. Ця людина все розуміє, але нечисть сидить у ній і може покерувати – до зла. Люди з психічними розладами лише думають, що у них вселилася зла сила. Часто, доводиться просто переконувати, що це все нерви та психіка. Тоді людина вже сама починає розуміти, що так і є. Хворому стає краще. Якщо ж ні, то відправляю до лікарів. Чимало хворих до мене відправляють і самі лікарі, коли бачать, що медицина безсила».

З роками та практикою отець Василь навчився розрізняти людей, їхні проблеми та хвороби. «Ще владика Софрон Дмитерко, – згадує він, – коли давав дозвіл на вичитування екзорцизму, наголошував, що треба молитися, аби Господь дав розуміти ті хвороби. Лише епілепсії є 99 видів, ще більше психічних захворювань. Але Господь дає мені це розуміти та лікувати».

Допомагає Господь

Спочатку отець Василь записував усі зцілення у спеціальний зошит, але потім, каже, це стало неможливим, бо приїздило надто багато людей.

«Пізніше у старій книзі «Требник» вичитав молитви «на копіє», – розповідає екзорцист. – Кожен священик має таке копіє. Христові ним пробили бік і з нього витекли кров і вода. Такий символічний обряд роблять священики, коли пробивають хліб перед кожною Літургією».

Під час молитви священик поколює людей цим копієм. Каже, що людям допомагає, але і на це слід взяти дозвіл у церкви. За його словами, було багато випадків, коли приїздили люди з онкологічними хворобами та оздоровлювалися. Не всі, бо є важкі запущені форми раку. Приїздять жінки, що не можуть мати дітей. А потім їдуть ще раз – аби подякувати та отримати благословення на добрі роди.

«Головне – віра, – стверджує отець Василь. – Як говориться у Євангелії: «По вірі твоїй, нехай станеться тобі..». Дехто приїздить сюди з цікавості. Але потім бачать, що Господь допомагає, і починають більше утверджуватися у своїй вірі. Я тішуся з того, що люди оздоровлюються та мають радість. Їм не я допомагаю, а Господь».

Фото - з відкритих джерел в Інтернеті

Джерела:

http://risu.org.ua/ua/index/monitoring/kaleido_digest/38531/

http://www.youtube.com/watch?v=A_lSykck_E8&feature=share