ЗОБОВ'ЯЗАНІ  ВИЖИТИ

 Вашій увазі стаття Ольги Скрипник, опублікована

 у газеті «Дзеркало тижня» 18 липня п.р. Матеріал

 об'єктивний і переконує – українська військова

 медицина здатна подолати всі негаразди, щоб

 успішно справлятися з поставленими перед нею

 завданнями.

«Трагічні новини з Донецької та Луганської областей, які всі ми майже цілодобово відстежуємо, затуляють собою інші повідомлення зі сходу країни. Фотографії поранених бійців — закривавлених, зі страшними опіками і травмами, які поширюються в Інтернеті та деяких ЗМІ, не лише викликають співчуття (в декого зловтіху), а й посилюють тривогу, сіють паніку та безнадію. І дуже боляче б'ють по нервах матерів, дружин, родичів та друзів тих, хто бере участь в АТО. Та й не лише їх. Поширюються чутки, що поранених вояків кидають напризволяще, мобільних польових госпіталів немає, найближчі медичні заклади не впорюються з потоком пацієнтів, гостро бракує ліків та перев'язувальних матеріалів.

У зоні АТО проблем справді вистачає. Різного характеру і різного ступеня складності. На ходу вчаться діяти не лише бійці, а й медичні служби силових структур, які допіру не мали досвіду роботи в таких умовах. За останніми даними, в зоні АТО медслужба Збройних сил України надала медичну допомогу понад 500 пораненим бійцям. 90% тих, хто потребував лікування, евакуйовані авіаційним транспортом у госпіталі Харкова, Києва та Львова. Тішить, що 87 вояків одужали і вже повернулися в стрій. Майже 100 бійців після лікування отримали відпустки і зміцнюють своє здоров'я вдома, в колі родини та друзів. Цифри, звісно, змінюються щодня, але тенденція зрозуміла.

Навесні було створено міжвідомчий штаб із питань організації медичного забезпечення населення та учасників АТО, до якого входять представники міністерств охорони здоров'я, оборони, внутрішніх справ, служби з надзвичайних ситуацій, а також фахівці санітарно-епідеміологічної служби, Укрзалізниці та Академії медичних наук. На той час дуже загострилася проблема евакуації поранених бійців у госпіталі, — саме тоді було збито два вертольоти, які мали таке завдання. Як це вирішується тепер? Що вдалося зробити за час, що минув відтоді?

"Пораненим бійцям першу медичну допомогу надають на полі бою. Потім їх перевозять до найближчої лікарні - в місто Ізюм Харківської області, а тих, кому потрібна спеціалізована медична допомога, евакуюють на гелікоптерах пошуково-рятувальних служб і літаком АН-26 у госпіталі Києва, Харкова, Львова та медичні заклади Дніпропетровська, — розповідає начальник штабу, заступник міністра охорони здоров'я Василь Лазоришинець, який недавно повернувся із зони АТО. — Протягом тижня наша комісія, до складу якої входили представники різних міністерств, інспектувала стан матеріально-технічного забезпечення військових частин, організацію та рівень надання медичної допомоги.

Ситуація змінюється на краще - підрозділи медичної служби в зоні АТО отримують усе необхідне. Медикаментами вони забезпечені майже на 90%, витратними матеріалами та інвентарним медичним майном — на 95%, перев'язувальними матеріалами — на 100%.

Сформовано понад 30 мобільних лікарсько-сестринських бригад, більшість яких зосереджені в районах виконання бойових завдань, кілька перебувають у пунктах постійної дислокації військових, одну з них надано в розпорядження керівника антитерористичного центру в місті Ізюм. У медичних закладах МОЗ, розміщених у районах, що межують із зоною АТО, ми зарезервували 30% стаціонарних ліжок. Поранених готові прийняти в міських і районних лікарнях Харківської, Дніпропетровської, Запорізької та Миколаївської областей.

Розгорнуто два мобільних госпіталі, в яких працюють досвідчені медичні бригади, ще кілька маємо в резерві. Для потреб медичної служби, яка діє в зоні АТО, Мінздоров'я передало партію лікарських засобів вартістю понад 500 тис. грн. Хочу подякувати волонтерським організаціям, які активно нам допомагають — постійно підвозять ліки, перев'язувальний та шовний матеріал і т.д. Створюємо запас свіжозамороженої плазми (на 50 тис. л) та еритроцитної маси, проводили й проводитимемо забір донорської крові, що вкрай необхідна для лікування бійців. Ми дуже вдячні всім людям, які здають кров. До речі, серед них багато студентів-медиків.

- Місяць тому говорили, що не в усіх бійців є індивідуальні аптечки. Якщо солдат отримав поранення — хто, як і чим його рятуватиме?

- Кожен має індивідуальний перев'язувальний пакет, до якого входять джгут, пакети для перев'язки, шприц-тюбик для знеболення тощо. Що головне при пораненні? Зупинити кровотечу, закрити рану, не допустити больового шоку. У нас на кожних 10 бійців є санінструктор, який і рятує вояків на полі бою. Потім їх доправляють на блокпост і евакуюють.

Дуже гостра проблема — транспорт для вивезення поранених із поля бою. На превеликий жаль, терористи, побачивши на борту автомобіля червоний хрест, оскаженіло його обстрілюють. Для медслужби потрібні броньовані автомобілі, яких Міноборони не має.

- Кажуть, медики вже навчилися "бронювати" машини підручними засобами.

- Для додаткового захисту використовують бронежилети, затуляють ними вікна, але це ж не вирішення проблеми. Краща ситуація у медичній службі Національної гвардії. Свого часу один із харківських заводів виготовив партію бронетранспортерів для Іраку. Як відомо, замовник вибракував тоді 6 машин, які тепер дісталися Національній гвардії. Медики розповідають, що такий бронетранспортер може забрати 18 поранених. Один із них дорогою налетів на фугас, але це не завадило йому рухатися далі. А від звичайного уазика, який називають "пілюля", залишилася б купа брухту.

Після повернення із зони АТО я мав розмову з представниками Національного банку України. Пообіцяли виділити інкасаторські броньовані автомобілі для перевезення поранених у зоні бойових дій. Цю інформацію я передав у Міноборони, чекаємо рішення.

Ще одна гостра проблема - бронежилети. Їх не вистачає для вояків, а тим паче для медиків. Міноборони закупило 7 тис. бронежилетів "корсар" 4 і 5 класу. Необхідно, щоб їх отримували і медичні бригади, які, ризикуючи власним життям, рятують солдатів та офіцерів".

В. Лазоришинець не приховує, що їхав на Донбас із острахом - одна річ читати рапорти з місця подій, зовсім інша - опинитися в епіцентрі тих самих подій. Боявся, що медики нарікатимуть на тяжкі умови праці, відсутність елементарних умов для перепочинку, низькі зарплати і т.д. Але більше переживав, що бійці скаржитимуться на рівень медичної допомоги. Доки летіли до штабу АТО, добирав слова, якими хотів заспокоїти людей. Комісія побувала скрізь: у зоні бойових дій і в польовому госпіталі, в лікарні Ізюма і в Харківському військовому госпіталі, спілкувалися з бійцями й санінструкторами, з лікарями та пацієнтами. Як стверджує В.Лазоришинець, ніхто не сказав кривого слова на адресу медиків - дякували за порятунок, професійність і самовідданість. Друге, що вразило київських чиновників, - патріотичний настрій людей. Попри всі ризики і втрати, попри всі труднощі життя в умовах АТО, військовослужбовці та медслужба - і рядові, і офіцери - підтримують високий бойовий дух і мріють про перемогу. Нічого дивного, беручи до уваги, що бойову вахту несуть бійці львівської, житомирської, волинської та інших бригад, для яких патріотизм і єдність України - не просто слова.

За тиждень назбиралося чимало цікавих фотографій, — представникам міжвідомчого штабу дозволено бувати в таких місцях, куди іншим зась. Військова техніка і бійці на блокпосту, армійський намет із рядами акуратно застелених солдатських ліжок та склад, забитий різноманітними продуктами харчування, ящики з медикаментами і дерев'яний хрест, зроблений із гілок, з яких навіть не встигли зняти кору, "броньований" уазик і польовий госпіталь у дії, куди вдосвіта доправили поранених бійців.

Військові хірурги, чаклуючи над хлопцями, скаржаться не на втому і шалений ритм роботи, а на якість…бинтів. Добре, коли завозять щось із давніх запасів. Бинти, виготовлені колись за державними стандартами, виконують свою функцію, а новіші мають якісь дивні властивості — скільки не бинтуй, кров просочується, бо волокно її не вбирає. Те ж саме стосується і джгутів, — нові рвуться в руках на шматки, тому й просять медики привозити, як вони кажуть, доісторичні. Санінструктори, які перебувають поруч із пораненими бійцями у найтяжчі хвилини, критикують шприц-тюбики, - з них неможливо видушити ліки. Випускають їх, до речі, у Горлівці. Можливо, виробники дослухаються до рекомендацій медиків і зроблять свою продукцію зручнішою у використанні. А до того хай самі спробують в екстремальних умовах швидко дістати шприц-тюбик із міцної упаковки, яка не має спеціальної насічки для розриву. Чим розкривати фольгу - руками чи зубами, - кожен хай вирішує самостійно.

Є претензії й до кровоспинних засобів, які використовуються в польових умовах. Хірурги кажуть, що в операційній їм доводиться віддирати все із рани разом із живою тканиною. Є чимало аналогів, кращих за той, який використовується. До речі, високо оцінюють якість та ефективність гемостатичних губок, які випускає київське підприємство. Однак широкому застосуванню заважає те, що вони запаковані у скляні флакони. Проблема вирішиться, якщо виробник перейде на пластикову упаковку.

Міжвідомчий штаб свого часу звернувся з листами до фармацевтичних компаній, аби ті взялися за випуск лікарських засобів та виробів медичного призначення, необхідних для потреб Збройних сил України. За інформацією МОЗ, 90% підприємств відгукнулися на цю пропозицію, за умови, що держава забезпечить їх енергоресурсами та компенсує витрати на придбання сировини.

Медперсонал госпіталів відразу помітив, що в зону АТО надходять бронежилети, - змінився характер поранень. Тяжких пацієнтів стало набагато менше, тепер в основному надходять із пораненнями рук та ніг. Від столичних хірургів-ортопедів мені доводилося чути нарікання на те, що у військових госпіталях переломи кінцівок ще лікують по-старому, тому й доводиться бійцям тривалий час лежати з підвішеними ногами.

"Біда в тому, що бракує сучасного обладнання, - приміром, у Харківському госпіталі багато апаратури, яка відпрацювала понад 20 років, - пояснює В.Лазоришинець. - Однак найчастіше використовують апарати Ілізарова, які дозволяють пораненим швидше стати на ноги. На фотографіях, зроблених під час поїздки на Донбас, зафіксовано чимало таких випадків.

- Але по телевізору вся країна бачила, що в столичному військовому госпіталі лежить молодий солдат із підвішеною ногою.

- Це тому, що пораненого евакуювали із зони АТО саме в такому стані. Щось міняти — пізно, можна лише зашкодити. Якщо прибув із витяжкою — треба продовжувати лікування.

Ми працюємо над цим. Недавно скликали головних обласних хірургів, травматологів, анестезіологів та лікарів екстреної медицини на тренінг, який провели наші колеги зі Словаччини. Вони набули досвіду роботи в гарячих точках, коли брали участь в операціях НАТО. Прикро, що не всі медичні служби силових структур відгукнулися на нашу пропозицію. Як професор і практикуючий кардіохірург, я добре розумію, що спілкуватися з колегами — дуже корисно й пізнавально, медик повинен вчитися все життя.

- Бійці, які отримали черепно-мозкові травми, поранення хребта, складні переломи, після лікування потребуватимуть тривалої реабілітації. Що запропонує їм держава?

- Це ахіллесова п'ята вітчизняної медицини: у нас начебто існує реабілітація, але системи як такої немає. А тут ще й багато пацієнтів…

Заклади, в яких проводиться реабілітація, переважно розміщені в Криму, — серед них відомий санаторій ім. Бурденка, військовий санаторій і т.д. Є інформація, що СБУ має намір перепрофілювати свій санаторний заклад під Києвом, але для цього потрібен час. Дане питання ми вже обговорювали на засіданні міжвідомчого штабу і ще не раз до нього повертатимемося.

- Літо. Спека. І сотні трупів, які терористи скидали не лише у ставки, а й, кажуть, навіть у канал Сіверський Донець - Донбас, із якого йде водозабір для населення. Що робиться для того, аби не допустити спалаху інфекційних хвороб та епідемій?

- Дуже актуальне і складне питання. Передусім як начальник штабу хочу висловити вдячність лікарям і фахівцям санепідслужби Міноборони, які працюють чітко й злагоджено. Вони тримають ситуацію в зоні АТО під контролем, - попри всі складнощі, там не було випадків ні кишкової інфекції, ні харчових отруєнь.

А що стосується населених пунктів — це зона відповідальності місцевої влади і місцевої санепідемслужби. Мені вчора телефонувала заступник губернатора Донецької області, — десь у лісі знайшли трупи, ледь присипані землею. Є такі знахідки і у водоймах. Звісно, їх поховають, але перед цим необхідно провести судмедекспертизу, ідентифікувати, а це справа не одного дня. Щоб не трапилося ніяких ексцесів, СЕС повинна працювати в посиленому режимі. А це непросто. У Слов'янську, який чи не найбільше постраждав від бойових дій, будівля СЕС уціліла, а лабораторію зруйнували.

Міста, звільнені від бойовиків, повертаються до мирного життя. Наше завдання - щоб у кожному з них працювала хоча б одна лікарня, в якій люди зможуть отримувати медичну допомогу. У Слов'янську раніше було 9 медичних установ, залишилося менше, — вщент зруйнована психіатрична лікарня, дуже пошкоджено будівлю туберкульозного диспансеру. Сьогодні вже ведуть прийом дитяча і доросла міські лікарні, жіноча консультація при пологовому будинку та центральна районна лікарня. Швидко відновили. Туди доставили гуманітарну допомогу — медикаменти, перев'язувальні матеріали, забезпечили інсулінами та вакцинами на 100%. Дефіциту немає.

- Важко повірити, що в зруйнованому місті медичні заклади вже встигли забезпечити на 100%. Звідки така інформація?

- Це офіційні дані, які надав департамент охорони здоров'я Донецької облдержадміністрації.

- Не лише бійцям, а й мирному населенню, яке живе в зоні АТО, тим, хто побував у полоні, пережив катування, приниження тощо, потрібна психологічна допомога та реабілітація.

- Сьогодні таку допомогу надає служба надзвичайних ситуацій, яка має відповідний штат фахівців. Події вимагають, щоб у кожній медичній роті були психологи, які працюватимуть із особовим складом. Нам розказували, що під час обстрілу люди інколи перебувають у такому емоційному стані, що не реагують на команди: їм кричать "лягай!", а вони біжать в атаку туди, звідки в них стріляють. Профільні інститути МОЗ та Академії медичних наук уже готують програму, розробляють алгоритм надання допомоги, думаємо про створення центру психологічної реабілітації.

Особлива допомога і підтримка необхідна тим бійцям, котрі отримали тяжкі травми хребта або через поранення втратили ногу чи руку. Медики врятували їм життя, а вони жити не хочуть — цілими днями лежать обличчям до стіни і мовчать. Не всі, звичайно. Коли ми приїхали в Харківський госпіталь, зустріли молодого бійця з Волині. Без ноги. Але настрій — нормальний, поруч із ним дівчина — каже, майбутня дружина. В таких ситуаціях найкраща терапія — це підтримка і турбота родини, коханих, друзів".

Бійцям, які перебувають на лікуванні в госпіталях, надають підтримку сотні чи навіть тисячі незнайомих людей. Знайдіть вільну хвилину — зазирніть на сайт "Волонтерська сотня". Рух, про який казали, що він згасне після Майдану, набирає обертів. Робота триває цілодобово, щохвилини з'являються оголошення: потрібні антибіотики, антисептики, шовний матеріал; привезіть легкі спортивні костюми великого зросту; сьогодні не везіть продукти, бо вже нікуди дівати; у кого є зайвий телевізор? — і т.д. А ще збирають гроші на сучасні протези та на лікування за кордоном, шукають киян, котрі можуть поселити в себе матерів і дружин поранених, яких вони доглядають у госпіталі. Діє і зворотний зв'язок. На сайт пишуть сотні киян, які пропонують свою допомогу: надам вільну кімнату рідним пораненого; куди везти фрукти — хлопцям же потрібні вітаміни; готова після роботи доглядати за лежачими хворими; можу на 500 гривень поповнити телефони — скиньте номери; завтра підвезу телевізор і ноутбук хлопцям — щоб не нудьгували!

Збирають багато потрібних речей у Києві, щоб відвезти їх бійцям у зону АТО, передати в Ізюмську лікарню та госпіталі. Для підопічних "Волонтерської сотні" з шести батальйонів організували курс навчання парамедиків, передали індивідуальні аптечки для надання першої медичної допомоги.

Всі разом радіють, коли хтось із хлопців стає на ноги, тривожаться і плачуть, коли приходить новий борт із пораненими. Вся Україна бачила два незвичайних весілля, які волонтери зуміли організувати в госпіталі. Кажуть, жоден чиновник не сказав ані слова проти, відкинули бюрократичні інструкції і допомагали чим могли.

У госпіталях Харкова та Львова добровільно чергують студенти медичних університетів, місцеві волонтери теж допомагають і пораненим, і їхнім родинам. Дуже часто разом із дорослими приходять діти й приносять якісь свої подарунки — малюнки, іграшки, солодощі.

На даному етапі, доки держава готує програми та збирається на силі, щоб їх реалізувати, — це, мабуть, найкраща реабілітація і психологічна допомога пораненим та їхнім родинам. Власне, не лише їм, а всім, хто вірить, що Україна – єдина».

Автор - Ольга Скрипник,  18 липня, 19:45

Фото – www.gazeta.dt.ua

Джерело:

http://gazeta.dt.ua/HEALTH/zobov-yazani-vizhiti-_.html