СВЯТО,  ОКРОПЛЕНЕ  КРОВ'Ю

День Гідності та Свободи - свято в Україні,

що відзначається щороку 21 листопада на честь

початку двох революцій: Помаранчевої революції

(2004 року) та Революції Гідності (2013 року).

Воно є наступником свята Дня Свободи, що відзначалося на честь Помаранчевої революції у 2005- 2011 рр. 22 листопада, доки не було скасоване указом колишнього президента Януковича.

Нинішнє свято встановлене згідно з Указом Президента України Петра Порошенка від 13 листопада 2014 року  № 872/2014 «Про День Гідності та Свободи»  «…з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року - лютому 2014 року повстали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору…»

Одночасно зі встановленням Дня Гідності та Свободи Указом № 871/2014 Президент скасував свято «День Соборності та Свободи України» та відновив свято «День соборності України».

Як відомо, після Помаранчевої революції третій Президент України Віктор Ющенко заснував на її честь свято - День Свободи, яке відзначалося 22 листопада.

30 грудня 2011 року четвертий президент Янукович своїм указом скасував День Свободи. Цим же ж указом він скасував День Соборності 22 січня і встановив нове свято - День Соборності та Свободи України.

Тож 22 січня, як і раніше, наша країна святкуватиме День Соборності України.

Нині, користуючись нагодою, публікуємо уривок репортажу волонтера Червоного Хреста, бакалавра Львівської національної академії мистецтв Катерини Олійник від 27 листопада 2013 р., зроблений нею з нагоди зародження медичної служби Євромайдану у Львові на площі Свободи:

САМООРГАНІЦІЯ – НАЙКРАЩА ОРГАНІЗАЦІЯ

«Як ми уже повідомляли, вчора, 26 листопада, студенти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького розгорнули на Євромайдані у Львові спеціальний санітарний намет.

"Тих, хто потребує, просимо звертатися до намету з написом "Медична служба", - інформує прес-служба Львівського Євромайдану.

Чи вранці, чи вечором на Євромайдані у Львові майорять прапори, грає музика, лунають жарти, співи, молодечий сміх. Правда, віддалік прогулюються патрульні з МВС. Побачивши зайву цікавість перехожих, вони сідають у службову машину, що курсує колами біля Євромайдану, і щезають у нетрях великого міста.

Та календар невблаганно нагадує: надворі – кінець листопада. Пора вирішувати: куди попрямує Україна далі. Ці молоді люди, які прийшли на площу  біля пам'ятника Т. Шевченка у центрі міста, для себе вже вирішили це питання. Тільки в ЄС!

Ось студенти з моєї Альма-Матер. Майбутні мистецтвознавці, художники, скульптори, дизайнери, майстри гобеленів і народних килимів, модельєри одягу, спеціалісти з кераміки і художнього скла, працівники соціокультурної сфери діяльності,  - такої ж думки. Вони не хочуть «радянщини».

Та моє завдання інше: без жодного політичного підтексту описати ноу-хау студентів Львівського медуніверситету ім. Данила Галицького. Не чекаючи на «доброго дядю», вони розіп'яли посеред майдану намет, олівцями намалювали на ватмані емблему Червоного Хреста, зазначили, що це «Медична служба», і приступили до роботи.

А мороз міцнішає. Щипає за вуха, зашпорами заходить у ноги, скоцюрблює  біля затвора фотоапарата руки. Більше того, затвор працює не так прудко, як при нормальній погоді, тож і знімки виходять не дуже високої якості.

Намет має всі параметри справжньої медичної служби. Вахту несуть п'ятикурсники. Кожних 6 годин пост міняється. Поталанило потрапила на чергування Марії Стратийчук, Петра Худзіка, Іванни Пущак.

Вони мають тут достатньо медикаментів, щоб надати потребуючим першу медичну допомогу. На запитання, хто спонсор, тільки усміхаються, мовляв, зайва цікавість не зовсім коректна.

Перехожі, зацікавившись дивним наметом, консультувалися з приводу свого здоров'я, а хто мав можливість, кидав у саморобну скарбничку пожертви. Як людина зацікавлена, я внесла і свою лепту. Студенти подякували і погодилися при відкрити завісу над своєю господарською частиною.

Очолює її, а водночас і виконує роль чергового коменданта, також п'ятикурсник. Він слідкує за порядком, турбується, щоб у його володіннях не було випивох, курців, наркоманів. Про громадський порядок і говорити нічого. Для неохайних і недбальців розмістив у кутку площі плакат, де чітко застерігає від наміру вести себе не в  унормованих рамках культурної людини. У Львові таке не схвалюють.

Для тих, хто дуже замерз, у польовій кухні – кава, чай, гарячий бутерброд. Їх доставляють анонімні спонсори. А коли не вистарчає, студенти закуповують все необхідне у торговій мережі за зібрані за день пожертви.

Колони все прибувають і прибувають. Ось Політехніка, за ними Університет ім. І. Франка, коледжі, технікуми, школи. Всіх і не перелічиш. Молодь все йде і йде…А над ними стяги нашої надії – ЄС та України.

…Велика притягальна сила волонтерства. І ці студенти-медики з Євромайдану, які ще не мають членських квитків Товариства Червоного Хреста України, виконують, по суті, його статутні завдання.

Євромайдан поставив перед ними проблему організації медичної допомоги, і вони її успішно реалізували.

І за великим рахунком зовсім не має ніякого значення: підпише, чи не підпише Президент України угоду про Асоціацію нашої держави з ЄС. Ось цей Євромайдан, який скликав на сполох сотні тисяч молодих людей, усіх нас переконав: народилося нове покоління громадян України. Воно – милосердне, здатне до співчуття, ерудоване, патріотично налаштоване, непохитне. За ним – майбутнє. І Україна буде саме там, куди вони її завтра поведуть».

ПІСЛЯСЛОВО:

Ми пам'ятаємо, що сталося потім: бульдозер на Банковій, перший коктейль Молотова на Грушевського... Було це безрозсудним героїзмом чи прорахованою провокацією? Яка тепер уже різниця!

І ще одна загадка: хто наказав припинити смертоносний вогонь на Інститутській? Хто зупинив розстріл українців?

Нині цю загадку вже розгадано. Ніхто розстрілу не зупиняв. Для зручності ворогів України поле бою перенесли у нове місце і змінили зброю: замість автоматів - Гради. Одного ката поміняли на іншого. Майдан не закінчився. Україна і нині у небезпеці. Може настати такий  час, що гасло: "Всі на захист нашої держави!" стане таким же традиційним, як "Добрий день", чи "До побачення". І щоб зняти його з порядку дня, треба буде зробити якісний скачок в усіх сферах нашого життя, в т.ч. і Червоного Хреста.

Фото – автора

Ірина  Апостолюк,

голова Личаківської РО ТЧХ м. Львова