ШМАТОЧОК ЄВРОПИ У ПІСКАХ ЗАПОРІЖЖЯ

       На окраїні Запоріжжя у "Пісках" утворився

       шматочок Європи.

Водій тролейбуса запитав, побачивши мене із сумками: "Вас підвезти під ті курники?"

Він не був всередині і не бачив біленькі ошатні кімнати, як квартири після євроремонту. Скоро в цьому містечку, що вже знемагає під палючим сонцем, обіцяють посадити великі дерева

Мені ніколи було йому це пояснювати. Замість подяки у мене вирвалася фраза, що захищає моє нове житло:

- Це краще, ніж коли тобі на голову падає літак або летять снаряди.

Тролейбус №3 зробив коло пошани і підвіз мене під будиночок, в якому я оселилася. Я відразу ж зазначила, що сюди легко підвозити важкі сумки з продуктами, гуманітарну допомогу, подарунки з Червоного Хреста.

Засинаючи на новому місці, міркувала: стіни теплі, прогріті обігрівачами і весняним сонечком. Тоді ще з квітня обіцяли знизити плату за житло. І все це гріло душу.

Люди пристосовуються до всього. Якщо кричить або розмовляє по ночах сусідка по ліжку - купимо "беруші", і проблема вирішена. Сюди приїхали не аматори туристичних поїздок. Люди багато пережили і вдень про це не говорять. Пережите приходить до них знову ночами у снах. І вони кричать або плачуть, або просто неголосно щось бурмочуть ...

Усе ще довго буде в їх пам'яті.

У дитинстві, після патріотичних військових фільмів, мені снилися кошмари, в яких… стріляють в мене німці. А тепер німці подарували мені дах над головою, а Французький Червоний Хрест дав сертифікат на 200 гривень на продукти. Його можна отоварити в "Ашані".

На наступний ранок прокидаюся від щебету маленької дівчинки з Авдіївки. Вона говорить голосом моєї внучки, яка від мене далеко. Ось і перша перевага, і радість життя в модульному містечку. У дівчинки день народження, і всі з ранку дарують їй подарунки. Вона і мені про це повідомила, виблискуючи щасливими оченятами. І кульок з цукерками перекочував з моєї сумки в її маленькі ручки. Як у пісні: "Якщо радість на всіх одна ...".

На третій день я йшла сюди як додому. Привезла фіалку з Руставі і посадила під найближчим деревцем. Після дощів вона швидко почала рости і розкрила багато фіолетових квіточок-вічок. Як у Катюші-іменинниці.

Тут є дах, що не протікає. У моєму будинку протікав. Тепер не потрібно було тягнути на третій поверх вугілля і дрова, щоб зігрітися. Сусідка по ліжку з маминими добрими очима. Смачна їжа в холодильнику. У моєму будинку холодильник згорів від перепаду напруги. Тепла душова кабінка, як у мого учня в Німеччині. Їздила по турпутівці і зайшла в гості. Подивитися, як мій учень живе ...Він не запам'ятовував німецькі слова в школі. А в тридцять років приходив брати уроки німецької, щоб поїхати до нареченої в Німеччину.

Іноді в коридорі вирішуються проблеми: кому чергувати; як підтримувати порядок в будиночку. Поселити чи ні собачку - сторожа в кутку біля входу на гуманітарний плац.

Так і живемо. В пісках. У німецьких будиночках. Звикаємо. І сумуємо по своїх домівках, рідним і близьким ...

Фото – із газети «Индустриалка»

Джерело:

http://iz.com.ua/zaporoje/71347-kusochek-evropy-v-peskah2305.html