ТВОРЧІСТЬ НА СЛУЖБІ МИЛОСЕРДЯ

   Літо – пора відпусток.. Для династії  львівських

   скульпторів Гурмаків, - професора ЛНАМ

   п. Василя (батька) та молодого викладача однієї

   з кафедр цього ж ВНЗ, - Миколи (сина), - літо, це

   можливість творити для душі.                                                  

Обидва не цураються також і ниви милосердя, без якої годі уявити собі наше нинішнє суспільство. Одну з перших скрипок у цій царині відіграє Червоний Хрест.

Прочитавши якось у «Віснику Товариства Червоного Хреста України» про досвід роботи дитячої мистецької школи в м.Умані, яка під егідою Валентини Чорної, голови Уманської МРО ТЧХ, вже багато років підряд організовує творчі конкурси малюнків на червонохрестну тематику, вони загорілися ідеєю відкрити таку ж школу з 1 вересня й у Львові.

Зараз розробляють навчальний план, узгоджують проблему з приміщенням, а також її майбутніми кадрами, сформованими з групи митців-волонтерів Червоного Хреста, котрі візьмуться разом з ними за цю благородну справу.

Заслужений діяч культури України, професор Львівської національної академії мистецтв Василь Миколайович Гурмак 16 червня п.р. знову переобраний на ХХІІІ районній звітно-виборній конференції на п'ятирічний термін членом президії Личаківської РО ТЧХ м. Львова.

Вперше Василя Миколайовича запропонували на цю громадську посаду ще у 1990 р. Тож за чверть століття він має на своєму рахунку багато добрих справ милосердя, про які ми неодноразово розповідали на своєму сайті.

Нині він також сповнений нових творчих задумів щодо співпраці з Червоним Хрестом. Так, наприклад, Василь Миколайович думає вже сьогодні про проект медалей до 100-річчя заснування Товариства Червоного Хреста України і до 155-річчя МКЧХ, які відзначатимемо у 2018 р. На одному з ескізів – Катерина Зарицька, голова УЧХ в лавах ОУН - УПА  в 1943-47 рр.

На робочому ж столі у Василя Миколайовича зараз сигнальний номер монографії під умовною назвою «Медальєрика», яка незабаром має вийти у світ. Він - один з провідних спеціалістів в Україні у цій галузі і тому хоче поділитися з колегами і учнями набутим досвідом.

У ближчих планах – скульптурна композиція «Фронтова медична сестра». Надихнула на її задум – трагічна доля фронтової медичної сестри з міста Дрогобича Ірини Іванюш, котра, виносячи з поля бою на сході України пораненого бійця,  підірвалася на міні. Лікарі ледве врятували їй життя. Та рани виявилися загрозливими - дівчина втратила одне око і довелося ампутувати обидві ноги.

А поки що, 26 червня, у династії скульпторів Гурмаків відбулося проміжне свято-апробація до цього задуму: відкриття пам'ятника Ангелу-Хранителю у Сокільниках, що поблизу Львова, на площі перед церквою. Оформляв майданчик перед пам"ятником і його цокольну частину, львівський архітектор Андрій Лисенко, зведений брат Миколи Гурмака.

Важко було працювати над цим пам'ячником. Але тема Ангела-Хранителя у монументальному мистецтві добре розроблена і апробована. А тут – цілина. Та вона не лякає митців. Ближчим часом, сподіваємося, вони зможуть її втілити у ряд ескізів, а потім в моделі з глини та гіпсу.

Побажаймо ж династії львівських скульпторів Гурмаків на ниві милосердя подальших  успіхів!

Фото – з сімейного фотоархіву Гурмаків.

Ірина Апостолюк,

голова Личаківської РО ТЧХ м. Львова