ЗА  ЄВРОПЕЙСЬКИМИ  СТАНДАРТАМИ

   Йдучи в Європу, Україні доведеться реформувати

   свою службу крові і приводити її до прийнятих у

   світі стандартів.

Медицина не може існувати без служби крові. Світова практика свідчить, що для забезпечення донорською кров’ю та її компонентами необхідно, щоб на 1 тис. населення припадало 30–40 донацій на рік.

В Україні цей показник становить 18,4 донацій на 1 тис. населення (2013 р.) Вже більше 20 років влада наголошує на необхідності створення ефективної служби крові в Україні, проте досі це так і залишається на рівні розмов.

За роки незалежності так і не створено нової системи: відсутній національний реєстр донорів, не здійснюється координація роботи центрів крові, не ведеться реєстр потреб та можливостей регіонів у крові та препаратів крові, немає як такого контролю за якістю крові.

У такій ситуації про забезпечення достатньою кількістю доз крові населення у разі надзвичайних випадків не може бути й мови. Саме тому дуже важливо створити відповідне законодавче підґрунтя, яке б визначило засади створення та функціонування вітчизняної служби крові.

Нагадаємо, одним із спеціальних розділів Угоди про асоціацію України з ЄС є співробітництво у сфері охорони здоров’я. Йдеться про зобов’язання України адаптувати вітчизняне законодавство до європейських стандартів, в тому числі в частині забезпечення безпеки та якості крові та її компонентів для захисту як отримувачів, так і донорів.

Питання безпеки крові для України набуло особливого значення, адже в країні йдуть бойові дії і поранені потребують крові. Однак ситуація із забезпеченням якості донації, враховуючи те, що Україна знаходиться в лідерах за захворюваністю на ВІЛ/СНІД та гепатит, залишає бажати кращого.

І у вирішенні питання надзвичайно корисним є міжнародний досвід.

20 серпня в офісі Реанімаційного пакету реформ за ініціативою народного депутата Ірини Сисоєнко, заступника голови Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я, відбулася зустріч представників громадських організацій з Рішардом Козловським, консультантом по трансфузіології, який 17 років працював керівником регіонального центру забезпечення та лікування препаратами крові у Вроцлаві.

Як зазначила народний депутат, донорство у нашій країні, як правило, є проблемою хворих та лікарів, а не справою суспільства. На сьогодні МОЗ не веде статистику щодо потреб регіонів у крові та не знає можливостей центрів забору крові. Робота цих структур, по суті, майже не контролюється. Про гостру потребу в донорській крові більшості населення стало відомо лише тоді, коли біда постукала в двері. Проте донорські центри та центри забору крові не готові одразу ж зібрати, очистити і перелити швидко кров особам, які цього потребуватимуть.

Під час зустрічі присутні ознайомилися з організацією служби крові в Польщі, яка сьогодні налічує 21 регіональний центр забезпечення та лікування препаратами крові, які мають 145 філіалів.

Як зазначив Р. Козловський, сьогодні спостерігається тенденція до централізації служби, тому кількість філіалів постійно зменшується (так, у 1999 р. їх було близько 500). Окрім того, при міністерстві оборони у Варшаві діє центр кровопостачання, якому підпорядковані 8 філіалів, розміщених на базі військових госпіталів. Невеликий центр кровопостачання діє і при міністерстві закордонних справ.

Регіональні центри забезпечення та лікування препаратами крові підпорядковані міністерству охорони здоров’я Польщі. Нагляд за їх діяльністю здійснює національний центр крові, який входить до структури міністерства та співпрацює з головним фармацевтичним інспекторатом Польщі, оскільки препарати крові є лікарськими засобами та їх обіг регулюється фармацевтичним законом Польщі.

При міністерстві охорони здоров’я працює народна рада кровопостачання та лікування препаратами крові, до якої входять керівники регіональних центрів, головні фахівці з гематології та трансфузіології, представники Червоного Хреста, донорських організацій.

Склад цього дорадчого органу оновлюється кожні 2–3 роки. Нагляд за діяльністю регіональних центрів також здійснює інститут гематології та трансфузіології.

Заклади служби крові Польщі можуть працювати лише за умови отримання акредитації, яку проводить міністерство охорони здоров’я 1 раз на 2 роки. У 2014 р. в Польщі було проведено 1,24 млн донацій крові, які здійснили 615 тис. донорів.

Загалом на 1 тис. населення здійснюється 30,4 донацій. При цьому кількість донорів, які здають кров безкоштовно, наближається до 100%, і така тенденція спостерігається вже багато років.

Проте такому вражаючому результату передувала тривала робота з волонтерами та Товариством Червоного Хреста, яка розпочалася ще з 50-х років минулого сторіччя. Це свідчить про високу соціальну відповідальність польських громадян, які розуміють важливість участі в донорських програмах.

Р. Козловський підкреслив: Польща не прагне до збільшення кількості донорів. Основне завдання - створити умови, щоб донори неодноразово приходили на здачу крові. Це дозволить ефективно забезпечити якість та безпеку препаратів крові.

З 1998 р. діє щоденний детальний рапорт про потреби регіональних центрів, який передається до національного центру крові, за його результатами протягом 2 год отримуються дані щодо наявності препаратів крові у всіх центрах Польщі. І в разі необхідності можна здійснити їх перерозподіл.

Крім того, заклади охорони здоров’я заздалегідь планують свої потреби, ця інформація передається регіональним центрам. Таким чином, налагоджена безперервна ефективна комунікація між міністерством, закладами охорони здоров’я та установами служби крові.

У 2014 р. більше 30 пересувних пунктів забору крові здійснили 13 115 виїздів. За словами експерта, це надзвичайно ефективний спосіб забору крові, оскільки не всі донори мають змогу та бажання виїжджати з інших населених пунктів заради того, щоб відвідувати регіональні центри. Тому якщо виникає відповідна ініціатива з боку місцевої влади, пересувні пункти приїздять до невеликих міст та сіл. При цьому донорів заздалегідь інформують про можливість здачі за допомогою смс-повідомлення. Екіпажний збір триває не більше 4–6 год, щоб якнайшвидше доставити кров.

Особливою популярністю серед населення користуються вампіріади, які проводяться практично у всіх вищих навчальних закладах Польщі з жовтня по червень. Акцію готують безпосередньо студенти, погоджуючи її умови з ректором, деканами, а також координуючи терміни проведення з регіональними центрами крові. Завдяки вампіріадам щорічно отримуються 5–6 тис. донацій.

Р. Козловський також розглянув основи законодавства щодо регулювання діяльності служби крові Польщі. Це Директива 2002/98/EC, яка встановлює стандарти якості та безпеки збору, тестування, обробки, зберігання і розповсюдження людської крові та її компонентів; Директива 2004/33/ЕС, що встановлює певні технічні вимоги до крові та її складових; Директива 2005/61/ЕС, яка визначає вимоги відстеження та повідомлення про серйозні побічні реакції та події; Директива 2005/62/ЕС, в якій зазначені стандарти та специфікації по системі якості для пунктів забору крові.

Національний закон «Про публічну службу крові» містить завдання та засади організації державної служби крові, принципи забору крові людини, розподілу її на компоненти, зберігання та збуту, а також умов для забезпечення доступності цих препаратів.

У законі також міститься детальний опис процесу акредитації центрів крові та отримання сертифіката головного фармацевтичного інспекторату щодо відповідності виробництва крові вимогам належної виробничої практики, опис стандартних операційних процедур.

За словами експерта, сьогодні закон втрачає актуальність, адже дещо застарів. Робота над новим законопроектом «Про донорство крові та лікування кров’ю» триває вже 2-й рік. Останній варіант проекту містить 12 розділів:

.

Відповідно до закону міністерством охорони здоров’я Польщі видано 21 розпорядження. Більш детально з польським законодавством у цій сфері можна ознайомитися на сайті Інституту гематології та трансфузіології.

Завершуючи доповідь, Р. Козловський підкреслив, що завжди відкритий до діалогу, та запропонував свою допомогу у створенні української законодавчої бази.

Прим. ред. «Аптека-онлайн»: 

Необхідність створення принципово нової служби крові в Україні усвідомлює і нинішнє керівництво МОЗ. Так, у нещодавній заяві пані Олександра Павленко, перший заступник міністра охорони здоров’я України, наголосила на необхідності модернізації українського законодавства у сфері донорства крові та її компонентів, гармонізації нормативної бази з європейською, що дозволить забезпечити якість і безпеку донорської крові, а також відкриє нові можливості для забезпечення українських пацієнтів якісними препаратами переробки крові людини.

Вона пообіцяла, що підготовка до імплементації директив має розпочатися найближчим часом.

Автор - Ганна Барміна,
фото - Сергія Бека

За джерелом:

http://www.apteka.ua/article/342438