ЙОГО  ЗАВЖДИ  КЛИКАЛИ  ВЕРШИНИ

   У відомій пісні підкорювачів гір є такі слова: "Краще гір

   можуть бути лиш гори, на яких ще ніхто не бував". Цими

   словами Ярослав Базилевич керувався не лише як

   альпініст, долаючи все нові й нові гірські хребти

   і перевали, а й у своїй науковій праці, де його вабило

   все незвідане.

І так само, як під час підкорення гірських вершин, у своїх наукових пошуках він завжди намагався вибирати нові несходжені стежини, шукав та знаходив все нові та нові проблеми охорони здоров'я, що потребували неор­динарних шляхів їх вирішення.

Після закінчення у 1958 році на­вчання на лікувальному факультеті Львівського державного медичного інс­титуту протягом чотирьох років працю­вав лікарем-офтальмологом у західно­українській шахтарській столиці - Червонограді. Надаючи медичну'допомогу місцевому населенню, яке проживало у незадовільних екологічних умовах вуглевидобувного регіону в поєднанні з важкими умовами шахтарської праці, молодий лікар глибоко замислився над тим. як можна було би оптимальніше організувати палання лікувально-профі­лактичної допомоги з урахуванням со­ціально-гігієнічних факторів. На поса­дах інспектора Червоноградського міськздороввідділу (1962-1965 рр.), а пізніше заступника головного лікаря Нестерівської ЦРЛ на Львівщині (1965- 1969 рр.), продовжував досліджувати всі нюанси управління системою охорони здоров'я та її організації.

Добре пізнавши ситуацію у низовій ланці тодішньої системи охорони здоро­в'я, додав до цього теоретичних знань, здобутих під час навчання в аспірантурі на кафедрі соціальної гігієни ЛДМІ у 1969-1972 роках. Глибоко усвідомлюючи всю недосконалість існуючої організації цієї системи та аналізуючи світовий до­свід, він сміливо взявся за розпрацю- вання різних аспектів сімейної меди­цини - абсолютно нових підходів до на­дання медичної допомоги населенню.

Був асистентом, а потім упродовж 1979-1988 років доцентом кафедри соціальної гігієни, а у 1988-2000 роках очолював організовану ним вперше на теренах СРСР кафедру управління охо­рони здоров'я ФДПО Львівського ме­дичного університету. У 1997 р. очолив кафедру управління охороною здоров'я у Львівській філії Української академії державного управління при Президен­тові України. Весь цей час опрацьовував питання менеджменту та маркетингу держеної системи охорони здоров'я, впровадження сучасних методів органі­зації, управління, планування, прогно­зування та економіки охорони здоров'я в умовах переходу до ринкових відно­син. У нього викристалізувалась кон­цепція сімейної медицини, роботи ліка­ря та середнього медичного персоналу, а також менеджера сімейної медицини - абсолютно нового для того часу на­прямку розвитку первинної ланки охо­рони здоров'я.

Розпрацювавши організаційну та економічну модель сімейної медицини, Ярослав Базилевич став в Україні одним із перших дослідників у цій галузі пер­винної ланки медико-санітарної допо­моги. В його активі - питання науково- педагогічного забезпечення реформу­вання системи охорони здоров'я, ство­рення системи первинної ланки меди­ко-санітарної допомоги. Ярослав Бази- левич брав участь у розпрапюванні низки національних копцепцій охорони здоров'я, зокрема, організації роботи профілактичних відділів та позалікарня- них форм медичного забезпечення - денних стаціонарів поліклінік, стаціо­нарів денного перебування хворих у лікарнях і домашніх стаціонарів. Ці його інноваційні роботи знайшли відобра­ження у майже 200 наукових публіка­ціях, у т.ч. декількох монографіях.

Доцент Ярослав Базилевич був чле­ном Нью-Иоркської Академії наук. Йо­го праця була відзначена двома медалями ВДНГ СРСР як така, що має вели­ке практичне значення для підвищення ефективності медичної допомоги на­селенню, а також дипломами та Почес­ними грамотами МОЗ СРСР та України. Ярослава Петровича неодноразово за­лучали до програм співпраці МОЗ Сою­зу та України із Світовим Банком, Аль­янсом охорони здоров'я США і Євро­пейського регіонального бюро ВООЗ. Він організовував науково-практичні конференції та семінари з проблем вдос­коналення функціонування охорони здоров'я по всьому Радянському Союзу.

Ярослав Базилевич був серед тих науковців-медиків, які акцентували ува­гу на морально-етичних засадах меди­цини. Він був ініціатором викладання біоєтики в Україні лікарям - слухачам курсів підвищення кваліфікації. За його ініціативою (вже після його смерті) організовано Інститут біоєтики, якому присвоєно ім'я вченого.

Довгі роки Ярослав Петрович ділив свої творчі пориви між медициною та альпінізмом-туризмом. Про це його за­хоплення можна було би написати цілу добре ілюстровану' книжку. Ставши у 1943 році пластуном, вій засади плас- тунства втілював у життя в численних походах. Як згадують його колеги, в українських Карпатах нема вершин, на які б свого часу не ступала його нога. А ще були Кавказ, Алтай, Карелія, най­вищої категорії складності туристичні, гірські, водні, велосипедні та лижні по­ходи, традиційні щорічні масові Говер- ляни. Він був організатором першого після війни туристичного походу на бай­дарках по Дністру від Галича до Чор­ного моря. До речі, байдарку він зробив власними руками.

Людиною, яка все була оптимістом, бралася за незвідане, зоставалася вір­ним товаришем, - саме таким закарбу­вався назавжди у пам'яті тих, з ким його зводила доля, незабутній Ярослав Пет­рович Базилевич.

Фото – з сімейного архіву родини Базилевичів

Зеновій МАСНИЙ,

редактор газети УЛТ «Народне здоров'я”, доцент, член НСЖУ.

.