ВАСИЛЬ ГУРМАК
Знайомтесь - член Президії Личаківської районної організації
Товариства Червоного Хреста м. Львова, Заслужений діяч мистецтв
України, професор кафедри монументально-декоративної скульптури
Львівської національної академії мистецтв. Член НСХУ. Голова
монументально- концептуальної секції скульптури при Львівській
обласній організації Національної Спілки Художників України.
Народився 5 січня 1950 р.у с. Назавізів Надвірнянського району Івано-Франківської області.
Закінчивши у 1966 р. середню школу, вступив до Косівського технікуму народно-художніх промислів ім. В. Касіяна, а згодом, пройшовши військову службу, продовжив навчання у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (Львівська національна академія мистецтв).
На факультеті інтер’єру та обладнання меблів (нині факультет дизайну), студентом якого Василь Гурмак став у 1972 р., його педагогами були М. Д. Вендзелович, Е. П. Мисько та Д. П. Крвавич.
Здобувши вищу освіту у 1977 р., він протягом 1977-1989 рр. працював викладачем Поліграфічного інституту ім. І. Федорова (зараз - Українська академія друкарства), у 1989 - 2010 рр. - доцентом, а зараз - професором кафедри монументально-декоративної скульптури ЛНАМ.
В. М. Гурмак — учасник міжнародних симпозіумів і виставок. Його роботи зберігаються у музеях і приватних колекціях світу (США, Франція, Бельгія, Італія, Росія, Польща, Туреччина).
Головні твори митця:
камерна скульптура «Народний епос» (бронза, м. Габрово, Болгарія, 1986);
пам’ятники: «Тарас Шевченко» (бронза, граніт, м. Надвірна, 1994),
«Ангел» (до 600-річчя м. Буська, бронза, м. Буськ, 1997),
«Мар’ян Панчишин» (бронза, граніт, м. Львів, 2000),
«Безсмертя душі» - пам’ятний знак жертвам Чорнобиля (бронза, граніт, м. Луцьк, 2008, у співавторстві),
пам’ятник «Турецькому поету Намік Кемалю» (мармур, м. Такірдаг, 2010 р., у співавторстві із сином - скульптором Миколою Гурмаком);
медаль «Папа Іван-Павло II» (посріблення, музей, м. Бафалло, США, м. Рим, Італія, 2001),
«Нота «Ля» (камінь, Міжнародний симпозіум у м. Сан-Марсель, Франція, 2002),
камерна скульптура «Вознесіння» (алюміній, 2004),
медаль «Герой України Борис Возницький» (срібло, 2007),
медаль до 100 років Львівської картинної галереї (латунь, посріблення, 2007).
Василь Миколайович Гурмак 16 червня п.р. знову переобраний на ХХІІІ районній звітно-виборній конференції на п'ятирічний термін членом президії Личаківської РО ТЧХ м. Львова.
Вперше Василя Миколайовича запропонували на цю громадську посаду ще у 1990 р. Тож за чверть століття він має на своєму рахунку багато добрих справ милосердя, про які ми неодноразово розповідали на своєму сайті.
Нині він також сповнений нових творчих задумів щодо співпраці з Червоним Хрестом. Так, наприклад, Василь Миколайович думає вже сьогодні про проект медалей до 100-річчя заснування Товариства Червоного Хреста України і до 155-річчя МКЧХ, які відзначатимемо у 2018 р. На одному з ескізів – Катерина Зарицька, голова УЧХ в лавах ОУН - УПА в 1943-47 рр.
На робочому ж столі у Василя Миколайовича зараз сигнальний номер монографії під умовною назвою «Медальєрика», яка незабаром має вийти у світ. Він - один з провідних спеціалістів в Україні у цій галузі і тому хоче поділитися з колегами і учнями набутим досвідом.
У ближчих планах – скульптурна композиція «Фронтова медична сестра». Надихнула на її задум – трагічна доля фронтової медичної сестри з міста Дрогобича Ірини Іванюш, котра, виносячи з поля бою на сході України пораненого бійця, підірвалася на міні. Лікарі ледве врятували їй життя. Та рани виявилися загрозливими - дівчина втратила одне око і довелося ампутувати обидві ноги.
Ці, та інші проекти нових скуптур і композицій, кличуть митця у бібліотеку, заставляють пускатися у далекі подорожі, - словом наполегливо шукати складові художніх образів, які хвилюватимуть і нас, і наших нащадків.
Привітаймо ж багатолітнього члена Президії Личаківської РО ТЧХ м. Львовіа з професійним святом!
Побажаймо ж творцю нових художніх образів, Василю Гурмаку, успіхів у мистецтві, а також на ниві милосердя !
Фото – автора
Ірина Апостолюк,
голова Личаківської РО ТЧХ м. Львова
|