ПОЧАТОК ЧЕРВОНОГО ТЕРОРУ В КРИМУ

Навіть у довгому переліку більшовицьких звірств періоду громадянської

війни кривава вакханалія у Криму - на особливому місці.

Ввірвавшись на Кримський півострів, командуючий військами червоних Михайло Фрунзе у радіограмі Врангелю гарантував життя всім, хто здасться в полон, а охочим обіцяв вільний виїзд за кордон.

Натомість звільнення Криму від «контрреволюційного елементу» розпочалося відразу після вступу в захоплені міста зі знищення поранених у шпиталях, залишених під опікою Червоного Хреста. Безпомічних людей витягали у двори, де найчастіше просто рубали шаблями і кололи багнетами, витрачаючи кулі лише на медперсонал, коли той намагався перешкодити вбивствам.

17 листопада з’явився наказ Кримревкому про обов’язкову реєстрацію цивільних біженців та колишніх військових. Складені в результаті списки стали розстрільними, за якими «контрреволюціонерів», «класових ворогів» та їхніх «спільників» групами від кількох десятків до кількох сотень розстрілювали з кулеметів.

Із полоненими офіцерами розправлялися з особливою жорстокістю. Поширення набули так звані десанти на Кубань, коли скручених дротом приречених із вантажем на ногах топили великими групами на морському мілководді.

За оцінками дослідників, жертвами червоного терору в Криму стали принаймні 100 тисяч осіб, а його досвід згодом взяли на озброєння гітлерівці. На відміну від «учителів», нацисти застосовували більшовицькі методи не до співвітчизників, а до громадян окупованих країн.

Довідково:

Подробиці розправи більшовиків з полоненими бійцями армії Врангеля яскраво змальовані в цьому романі, який написаний львівськими авторами, братами - Сохничами. Зробили вони це на основі документів про життя і науковий шлях колишнього президента Академії Наук СРСР Анатолія Петровича Александрова.

Як знаємо, його головним досягненням стала наукова розробка атомних енергетичних установок для військового та цивільного застосування, що дало можливість отримати практично невичерпне джерело енергії для промислових потреб країни та заощадити, таким чином, значні запаси природних енергоресурсів.

Цей роман охоплює драматичний період життя головного героя від дня його народження у 1903 р. до 1921 р., часу повернення з більшовицького полону у Криму.

Авторам вдалось на основі нових достовірних даних, отриманих в результаті ретельно проведеного наукового пошуку, максимально правдиво відобразити життєвий шлях великого науковця, особливо маловідомі сторінки його українського періоду життя, а саме, - хрещення вогнем у лавах Руської армії барона Врангеля, де за виявлену відвагу та хоробрість, він був удостоєний трьох найвищих бойових орденів Святителя Миколи - Чудотворця І, II та III ступенів.

І хоч як доблесно воював сімнадцятирічний юнак і його однополчани проти Червоної Армії, 17 листопада 1920 р. фронт було прорвано і армія Врангеля зазнала краху. А.П.Александров міг емігрувати з Криму за кордон, як це зробили 45 тисяч білогвардійців, але останньої миті передумав відпливати в еміграцію на кораблі, що вже стояв під повними парами у гавані.

Був узятий у полон, чудом уник розстрілу, повернувся додому в Київ, перехворів тифом, чотири роки пропрацював на різних робочих посадах і лише у 1924 році вступив на фізичний факультет Київського держуніверситету ім. Т. Г. Шевченка.

Далі біографія Академіка позбавлена «білих плям». Тільки час від часу, до самої смерті, він приїздив з Москви у Крим, щоб 17 листопада, таємно від сторонніх очей, покласти квіти на могили полеглих бойових побратимів. Про пережите пекло у 1920 р. мовчав аж до падіння СРСР. І лише потім наважився дещо розповісти близьким і друзям про роки своєї буремної юності у Криму.

Фотоколаж – з відкритих джерел в Інтернеті

За джерелом:

http://ukurier.gov.ua/uk/articles/krimska-riznya-po-bilshovicki/