ПРАВА  І  ОБОВ'ЯЗКИ  ПАЦІЄНТА

Сьогодні до Всеукраїнського тижня права у сфері

охорони здоров'я у Львівській ЗСШ-49 за участю

Червоного Хреста відбувся відкрити урок для учнів

10 «а» класу.

Провела його Ірина Сенюта, президент ВГО «Фундація медичного права та біоетики України», завідувач кафедрою медичного права ФПДО Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, член президії Личаківської РО ТЧХ м. Львова.

Допомагали їй Христина Терешко та Ірина Богомазова – асистенти кафедри медичного права ФПДО Львівського національного університету ім. Данила Галицького, а також студенти медико - юридичної клініки Марта Масляник і Людмила Гайдучик.

Директор школи Йосип Васильович Тиран прибув на відкритий урок Ірини Сенюти особисто.

Як відомо, 10 грудня 1948 р. Організація Об'єднаних Націй прийняла правозахисний документ, а саме Загальну декларацію прав людини. Відтоді 10 грудня відзначається як Міжнародний день захисту прав людини.

«До цієї дати  приурочений і Всеукраїнський тиждень права, який щорічно проходить в Україні. І ми хочемо Привернути вашу увагу до стану захисту прав людини у сфері охорони здоров'я», - звернулася до старшокласників п. Ірина Сенюта.

Далі п. Ірина констатувала, що кожен громадянин України є потенційним пацієнтом, який звертаючись до закладу охорони здоров'я, стає споживачем медичної послуги, а відтак, зобов'язаний знати свої права та обов'язки.

На жаль, не завжди можна спрогнозувати результат надання медичної допомоги і наслідки цього процесу можуть носити негативний характер для пацієнта. Тому, оскільки права й законні інтереси пацієнтів можуть постраждати як у випадках невідповідності результату лікування очікуванням пацієнта, так і при дефектах надання медичної допомоги, важливо розглянути права пацієнта, гарантовані чинним законодавством України, та способи захисту порушених прав фізичних осіб, які одержували медичну допомогу.

Найповніше права пацієнтів регламентуються у Законі України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.1992 р., так званій декларації прав людини у сфері охорони здоров'я.

Окрім того, права пацієнтів можемо визначити, виходячи з норм Конституції України від 28.06.1996 р. та Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р.

Один з десятикласників  поцікавився, а хто такий пацієнт?

Він отримав таку відповідь: «Пацієнт - фізична особа, яка звернулася за медичною допомогою або така, якій надається лікарська допомога (Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»).

В Основах законодавства України про охорону здоров'я вказані як права, так і обов'язки пацієнтів. Тут зазначено також право людини на життя та на повагу до гідності при наданні медичної допомоги.

Право на свободу вибору в галузі охорони здоров'я

 А що вибираємо?

1) право на вільний вибір лікаря;

2) право на вибір методів лікування відповідно до рекомендацій лікаря;

3) право на вибір закладу охорони здоров'я;

4) право на заміну лікаря

Право на згоду на медичне втручання та право на відмову від нього

Медичне втручання, тобто застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов'язаних із впливом на організм людини, відповідно до ст. 42 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", допускається лише в тому разі, коли воно не може завдати шкоди здоров'ю пацієнта.

Згода на медичне втручання повинна відповідати таким критеріям правомірності:

1) інформованість згоди чи відмови від медичного втручання - це надання в установленому законодавством порядку медичної інформації та відомостей про необхідне медичне втручання, за результатами якого пацієнт реалізує своє право на особисту недоторканність і приймає рішення про проведення чи відмову від проведення медичного втручання.

Інформація, що повинна бути надана пацієнтові складається з двох блоків, а саме:

- загального, тобто медичної інформації: про

•  стан здоров'я людини;

•  історію її хвороби;

•  про мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів;

•  прогноз можливого розвитку захворювання;

• ризик для життя і здоров'я.

- спеціального, тобто інформації, яка стосується запропонованого медичного втручання у кожному конкретному випадку, а не загалом методів лікування даного захворювання:

•  про мету медичного втручання;

• тривалість медичного втручання;

•  наслідки медичного втручання;

• альтернативні методи лікування даного захворювання;

• прогноз і ризик майбутнього медичного втручання).

2). добровільність як другий необхідний критерій згоди чи відмови від медичного втручання означає прийняття пацієнтом рішення щодо свого здоров'я, у процесі якого реалізується право на особисту недоторканність без жодного впливу будь-яких зовнішніх чинників. Згода має бути добровільною, тобто забороняється будь-який тиск на хворого, а також гарантується можливість відкликати такий дозвіл будь-коли;

3). компетентність - це встановлена законодавством можливість пацієнта приймати рішення про згоду чи відмову від медичного втручання.

• Особам від 14 до 18 років медичне втручання здійснюється за згодою самого неповнолітнього пацієнти та з дозволу батьків (опікунів, членів родини).

• небезпека для життя людини дійсно є реальною, а не можливою. Тому, коли застосовується так звана "планова" операція як один з можливих методів лікування, то у таких випадках мова не може йти про крайню необхідність;
• небезпека, яка загрожує життю, не може бути ліквідована іншими засобами, крім обраного втручання (для прикладу, операція, переливання крові);
• шкода, яка заподіюється при медичному втручанні, повинна бути менш небезпечною для хворого, ніж шкода, що породжена патологічним процесом чи травмою, з приводу якої і відбувалось дане втручання.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності і усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування.

Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов'язаний йому це пояснити.

Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання - засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків.

Якщо відмову дає законний представник пацієнта і вона може мати для пацієнта тяжкі наслідки, лікар повинен повідомити про це органи опіки і піклування.

Право на якісну мед допомогу: Право на медичну таємницю

Стаття 40. Медична таємниця.

Медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

При використанні інформації, що становить лікарську таємницю, в навчальному процесі, науково-дослідній роботі, в тому числі у випадках її публікації у спеціальній літературі, повинна бути забезпечена анонімність пацієнта.

Обов'язки пацієнтів

1. Піклуватися про своє здоров'я та дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян

2. Проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення

3. Надавати невідкладну допомогу громадянам, які знаходяться в небезпечному для життя і здоров'я стані

4. Виконувати медичні приписи та правила внутрішнього трудового розпорядку закладу охорони здоров'я

5. У невідкладних випадках, коли існує реальна загроза життю, отримувати медичну допомогу без своєї згоди чи згоди законного представника

Директор школи Йосип Васильович Тиран подякував п. Ірині Сенюті та її помічникам за ґрунтовний відкритий урок і запросив приходити до його навчального закладу з цікавими лекціями знову.

Фото – автора

Ірина Апостолюк,

голова Личаківської РО ТЧХ м. Львова