БАТЬКО  СИРІТ, ВДІВ  І  БІДНИХ

        "Величаємо тебе, святителю Христовий, Миколаю,

        і почитаємо пам'ять твою, бо ти молиш за нас - Христа

        Бога нашого".

                                         (Величання празника)

Поміж різними празниками в честь Святих, що їх пам'ять відзначаємо в нашому церковному році, на особливу увагу заслуговує празник св. Миколая (19 грудня).

Святий Отець наш Миколай здавен - давна в нашому народі тішиться великим і загальним почитанням. Не було в нас ні однієї хати, де не було б ікони св. Миколая. Його ікона майже завжди видніє між намісними іконами іконостасів наших церков. Наш народ почитає його, наче свого національного святого.

І хоч від його смерті минуло понад півтори тисячі літ, то все таки він через свою добродійну любов і щедре милосердя вічно живе в серцях мільйонів людей. А його любов до ближнього за кожний раз символічно відживає у дні його празника по цілому світу, коли то він тисячі й тисячі дітей обдаровує своїми дарунками.

Таємниця його великого й постійного культу між усіма християнськими народами лежить у тому, що він для всіх став символом жертвенної любові до ближнього та співчутливого милосердя. Про це свідчить історія його культу, свідчать наші богослужіння та ревне почитання його ікон.

Не багато знаємо про життя св. Миколая. І навіть те, що знаємо досить оздоблене різними легендами. «Коли в Мирах помер єпископ Іван, навколишні єпископи зібралися вибирати нового і просили Бога вказати їм найдостойнішого чоловіка на це звання. Архієпископ мав видіння у сні, щоб чоловіка, який перший прийде вранці до церкви на молитву, вибрати і висвятити на єпископа, бо це праведна людина, що горить любов'ю до Бога і ближнього.

Першим, хто прийшов до церкви на молитву, був св. Миколай. Тоді найстарший єпископ сказав йому, що він, за Божою волею, має прийняти свячення на єпископа. І хоч св. Миколай ніколи навіть не думав про таку високу честь, все ж не міг йти проти виразної Божої волі. Тоді він розповів архієпископу, що і він мав дивне видіння: Ісус Христос передав йому святе Євангеліє, а Божа Мати - єпископський омофор. І ось він встав рано, щоб піти до церкви і просити в Бога ласки і просвітлення, як розуміти цей сон, а тут йому повідомили, що він має бути єпископом».

Знаємо певно, що св. Миколай довгі літа був єпископом у Мирах, провінція Лінія, в Малій Азії. Він брав участь у Першому Вселенському Соборі 325 р. у Нікеї. Помер близько 345 року. І все своє життя він присвятив на діла милосердя щодо душі й тіла.

Тож ще за життя називали його батьком сиріт, вдів і бідних. По смерті Господь Бог прославив його даром творення чудес, і зате дістав назву великого чудотворця. Його славні чуда були якраз головною причиною його швидкого й широкого культу.

Культ св. Миколая починає рости від часу, коли то імператор Візантії Юстиніян І (527-565) збудував в його честь церкву в Царгороді. Імператор Мануїл Комнен (1143-1181) державним законом приписав святкувати св. Миколая 6 грудня. З Візантії його культ поширюється по цілому світу. Найстарший життєпис св. Миколая походить з ІХ-го сторіччя.

На Заході папа Миколай (858-867) - перший папа з цим іменем - близько 860 року збудував у Римі церкву св. Миколая. До Німеччини його культ принесла візантійська княжна Теофано, дружина короля цієї країни та водночас й імператора Священної Римської Імперії Оттона II (973-983).

Латинська Церква також святкує св. Миколая 6 грудня. У Франції і Німеччині є понад дві тисячі, а в Англії близько 400 церков присвячених св. Миколаєві.

В Україну культ св. Миколая приходить разом із християнською вірою. В другій половині ХІ ст. була збудована в Києві церква св. Миколая на могилі Аскольда.

В Києві під покровом св. Миколая був жіночий монастир, що його фінансувала дружина князя Із'яслава Святославича (1078 р.). В цьому монастирі прийняла чернечий постриг мати св. Теодосія Печерського.

У нашій країні було багато церков на честь св. Миколая. До найстарших з них належить церква св. Миколая у Львові, що походить з кінця ХІІІ ст.

Енциклопедія Українознавства про почитання св. Миколая в нашому народі каже: «У численних народніх переказах Миколай боронить людей від стихійного лиха; найбільше він опікується тими, хто перебуває у плаванні, тому чорноморські рибалки, виходячи на промисел, брали з собою ікону Миколая... У давнину - св. Миколай вважався заступником від небезпек, які загрожували із глибини степів. Пісні про св. Миколая належать до найдавніших зразків української поезії, серед них такі популярні, як "О хто, хто Миколая любить» (Том 4, ст. 1533).

З культом св. Миколая на Україні тісно в'яжеться і почитання його ікон. Вони в нашому народі щодо числа займають перше місце після ікон Божої Матері. Деякі з тих ікон вславилися чудами. Тут варто згадати кілька чудотворних ікон св. Миколая з княжих часів нашої держави.

В соборі св. Софії в Києві є ікона св. Миколая, т. зв. Мокрого. Ця ікона стала славною близько 1090- 1100 р. через особливе чудо. Чоловік і жінка з малим сином поверталися з празника у Вишгороді і плили до Києва човном по Дніпрі. Несподівано зірвалася буря і хлопчик випав з човна й втопився. Кілька днів пізніше знайдено його живим і здоровим, але тільки мокрим біля ікони св. Миколая, звідси вона й дістала свою назву.

Іпатський Літопис під 1227 р. говорить про чудотворну ікону св. Миколая в містечку Жидичині на Волині, до якої приходили молитися наші князі.

Румунська Католицька Церква ще у давнину постановила, щоб у кожній церкві була ікона св. Миколая.

Святий Отець наш Миколай дає нам прегарний приклад живої, діяльної та жертвенної любові до Бога і до ближнього. Його любов до ближнього загальна, всіх обіймаюча, повна милосердя і готова допомогти в кожній потребі душі й тіла.

Про значення милостині у св. Івана Золотоустого читаємо: «Милостиня - цариця чеснот. Вона дуже скоро підносить людей у небесні двори. Вона найкраща заступниця. Велике діло милостиня... Вона пробиває повітря, минає місяць, зноситься понад промені сонця і досягає самих небес. Але й там вона не зупиняється, а що більше, проходить небо, обходить збори ангелів і хори архангелів і всі вищі сили і стає перед самим царським престолом... Дай хліб і візьми рай, дай мале і візьми велике, дай смертне і візьми безсмертне, дай тлінне і візьми нетлінне» (Бесіда про покаяння).

Св. Миколай у кожному ближньому бачив самого Ісуса Христа, тому так скоро й жертовно в кожній потребі спішив йому на поміч. Св. Євангелія каже, що на Страшному суді Господь Бог судитиме нас за діла любові й милосердя. Про це запевняє нас сам Ісус Христос кажучи: «Істинно, кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших - ви мені зробили» (Мат. 25, 40).

Святкуючи празник святого Миколая, звертаймося до нього по допомогу, щоб за його молитвами Господь зміцнив наш дух, нашу віру Христову, зіслав нам свою благодать, сотворив добро для всіх і кожного, обдарував духом святим кожну українську сім’ю, миром, злагодою, любов’ю, зцілив хворих і немічних, усіх, хто розчарувався в житті, відвернув від нас біди, горе і нещастя, заступився за нашу неньку Україну.

А також хочемо привітати усіх користувачів нашого сайту, друзів в Україні і за її межами, котрі носять ім’я Миколая – з їх Днем Ангела - Хоронителя!

Фото – з відкритих джерел в Інтернеті

Прес – служба Личаківської РО ТЧХ м. Львова