ЩО ДАЮТЬ? – ЗАПИТАЛА Я У ЛЮДЕЙ

     Погано, коли гуманітарної допомоги

     постраждалим немає. Але навіть як вона є,

     то без належної організації праці ніяк

     не обійтися. Про це йдеться у репортажі

     редакції «Голос Громади», що у м. Сватовому

26 січня вже о восьмій ранку біля вхідних дверей Сватівської санстанції було людно. Виявляється, цього дня видавали гуманітарну допомогу. Видавали її сватівчанам, чиї будинки постраждали внаслідок жовтневих вибухів на військовому складі боєприпасів.

За інформацією громадян, гуманітарну допомогу роздають по лінії Червоного Хреста. Наші люди вже звикли до безкоштовних харчових наборів, ваучерів на певну суму, іншої фінансової підтримки, яка, як «манна небесна», буквально сипалася на сватівчан перед останніми виборами.

Після виборів всі благодійні організації стали проявляти меншу активність – чи то допомога вичерпалася, чи то благодійники розчарувалися у сватівчанах. Тому у вівторок гуманітарна допомога від Червоного Хреста – як «бальзам на душу».

Коли я намагалася «пробитися» до самого пункту видачі, то виявилося, що це не дуже просто зробити. Сходи на другий поверх були «забиті» людьми, як і сам коридор, що вів до завітної кімнати, де роздавали допомогу.

- Що дають? - запитала я у людей.

- Не знаємо. Може, Ви зможете пробитися, щоб дізнатися, чи є сенс стояти?

- А що давно стоїте?

- Я прийшла о пів на сьому – була вже 45-та! – каже одна жіночка. – Але коли відчинилися двері, попереду, як завжди, опинилися найсильніші, а нас відтіснили у хвіст черги.

Дехто з громадян мене впізнав і намагався пропустити вперед, щоб я дізналася, чи вистачить на всіх допомоги. Але всі їхні намагання, як і мої, теж виявилися марними.

В самому ж коридорі було не просто людно, там було неймовірно тісно. Людей набилося, як оселедців у банці. Повітря катастрофічно не вистачало. Лякало ще й те, що в Україні оголосили епідемію грипу, а при такій скупченості людей ця підступна хвороба може рознестися містом, як пожежа на вітрі.

Але, схоже, наших людей такі дрібниці не лякають. Адже раз стоїш у черзі, то треба отримати хоча б щось, може колись і знадобиться в господарстві.

Якщо потрапити у коридор важко, то вибратися після отримання допомоги ще важче. Якби не було  такої тісняви і людина впала, то її просто затоптали би. І, звичайно, не обійшлося без ексцесів. Якійсь жіночці стало зле, але люди розступатися не хотіли, бо кожен боявся загубити своє місце «під сонцем».  Викликали «Швидку допомогу», а коли лікар з величезними потугами добрався до хворої жінки, можливо, хтось із присутніх зітхнув з полегшенням, що черга на одного нужденного поменшала.

І мені на думку спало риторичне питання, як би ми всі поводилися, якщо би потрапили в екстремальні умови виживання – під постійними обстрілами чи перед загрозою нестачі харчів? Про яку взаємодопомогу, людяність чи любов до ближнього може йти мова.

Перших «переможців», які врешті отримали гуманітарну допомогу, я зустріла вже на вулиці. Від них я дізналася, що ж саме давали громадянам – ковдра, постільну білизну, миючі засоби і… памперси (дитячі, якщо є діти, і для дорослих).

І ще, кажуть, для інвалідів давали калорифери, а замість миючих засобів можна було вибрати куртку. Коли я спитала чоловіка поважного віку, якого ледь не роздягли поки він намагався пробитися до виходу, навіщо йому памперси, чоловік не розгубився і пожартував: «Я поки в черзі стояв, ледь не «обмочився»!

У перший день було видано близько 200 наборів, а у черзі стояли більше 400 осіб. Наступного дня видача гуманітарної допомоги продовжилася. Я у середу зустріла громадян, які «відпрацювали» у черзі минулого дня. Вони сказали, що «вчора ми простояли з 9-ї години ранку до 4-ї години вечора. Сьогодні знову йдемо, бо нічого не дісталося».

Висновки з дня попереднього організаторами були зроблені, тому у середу черга вишикувалася вже на вулиці. До приміщення людей запускали невеличкими групами, а грітися громадяни приходили до приміщення міської ради.

Що тут скажеш? Звичайно, людям сьогодні важко. Пенсій та зарплат не вистачає, аби задовольнити всі свої потреби.

В той же час я більше ніж впевнена, що якби ще п'ять днів безкоштовно всім постраждалим роздавали ковдри чи памперси, ті ж самі люди знову штовхалися б у чергах з думкою: «Візьму й сьогодні, раптом знадобиться, адже халява!», тим більше перевірити – отримувала людина гуманітарну допомогу чи ні у довгих списках, написаних від руки, нереально.

А решта постраждалих, що не в змозі годинами стояти у довжелезних чергах, залишилися би без допомоги.

До речі, такий безлад з видачею гуманітарної допомоги панує тільки у Сватовому. Я цікавилася організацією цього процесу у Харківських волонтерів Червоного Хреста, де зареєстровані тисячі переселенців та інших нужденних різних категорій населення.

Виявляється роботу можна організувати цілком прозоро і без черг. Усі вони занесені до електронної бази даних, де обов'язково вказані контактні адреси. При надходженні чергової партії гуманітарної допомоги та категорія населення, для якої вона призначається, отримують СМС-ки або повідомлення на електронну адресу із зазначенням не тільки дня, а й часу, коли потрібно звернутися, щоб отримати допомогу.

Ніяких зайвих паперів нести не треба, а тільки довідку тимчасово переміщеної особи та паспорт. Решта даних внесено до реєстраційної бази. Отримав допомогу – чекай наступного повідомлення.

Все просто і елементарно. За такими ж правилами працюють більшість (але не всі) районних організацій Товариства Червоного Хреста на Донеччині, щоб допомогу мали можливість отримати всі, хто її потребує.

Фото – www.svatovo.ws

За джерелом:

http://www.svatovo.ws/news/golgrom/9995_scho_dayut_-_zapitala_ya_u_lyudey.html