ШЛЯХЕТНІСТЬ ГРАФА СТАНІСЛАВА СКАРБЕКА
«Граф Станіслав Скарбек не мав політичних амбіцій,
він був зовсім іншим видом мецената», – історик
Станіслав Скарбек
Відомому землевласнику ХІХ століття Станіславові Скарбеку належало майже сорок сіл, кілька містечок і сотні гектарів лісу, які старожили до досі називають «скарбківськими». Незважаючи на великі статки, граф був людиною доброю та щедрою – зводив сиротинці та фінансував освіту дітей. Завдяки Скарбеку Львів отримав колись один із трьох найбільших театрів Європи, який зараз має ім’я Марії Заньковецької. Дослідники називають його благочинність – зовсім іншим видом меценатства, адже за свої щедрі пожертви магнат нічого не просив взамін.
Про це йтиметься о першій серії циклу ««Секрети найбагатших українських меценатів» від «Історичної правди з Вахтангом Кіпані» (неділя о 22:00 на телеканалі ZIK).
На знімку: Дружина - Зофія з Яблоновських гербу Ґжимала
На початку 1830-х років граф Станіслав Скарбек запропонував міській владі Львова на вибір два проекти: або він вкладає гроші в облагородження річки Полтви та каналізаційний конвектор, або – будує театр.
«З тої альтернативи обрали театр, оскільки, як пишуть джерела, користь від нього була щорічною. А річка мала замерзати взимку і з неї користі ніякої не було», – розповідає кандидат мистецтвознавства Юрій Ямаш.
Відтак, віденський архітектор Йоган Зальцман отримав завдання від графа – збудувати такий театр, який би перевершив усі сцени Європи.
«Це можна назвати авантюрою, адже будівля мала бути величезна, найбільша на всю тодішню Австрійську монархію. У Львові навіть не було стільки людей, щоби заповнити цю залу», – зазначає директор Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки Іван Сварник.
До справи Скарбек підійшов із властивим йому запалом. А коли під час закладання фундаменту виникли перші труднощі – через болотистий ґрунт не можна було гарантувати безпеку майбутній будівлі – граф вирішив цю проблему відразу.
«У Наддністрянських маєтках графа було вирізано десятки тисяч дубів, дорослих великих дерев. Їх привезли до Львова і зробили палі, які забили досить близько одна до одної. На основі тих паль споруджувався фундамент театру», – розповідає Сварник.
Та витрачаючи неймовірні кошти на будівництво, граф був вкрай ощадливим – аж настільки, що з нього потай підсміювалися працівники.
«Він перераховував цвяхи, які видавали робітникам. Він перераховував кожну цеглину і сам особисто платив працівникам гроші», – наголошує львовознавець Петро Радковець.
Та незважаючи на таку економію, коштів для завершення будівництва графу таки забракло. Тож він вирішив знову ризикнути – піти у ва-банк і закласти усе своє майно.
На знімку: Скарбківський театр, 1900
А вже у 1842 році театром Скарбека, який нині носить ім’я Марії Заньковецької, львів’яни не могли натішитись. Сцена храму Мельпомени вміщала понад півтори тисячі осіб, тож про неї постійно писали у пресі. Натомість фундатор театру отримав звання найшанованішого городяна міста.
Та благочинна діяльність Станіслава Скарбека на театрі не завершилась. Втративши рано батьків і не маючи власних дітей, граф був одержимий ідеєю заснувати сиротинець. Палац будували майже півстоліття, навіть після смерті мецената фонд його імені продовжував зводити будинок для знедолених дітей.
За перші сім років на будівництво сиротинця Скарбек витратив 340 тисяч злотих. До слова, тоді середня зарплата промислового робітника складала всього десять злотих на місяць.
«Він був якісно іншим видом мецената. Останні двадцять років нас виховували, що меценат – це той, хто просто дає гроші, когось гладить по голові і каже, йти працювати і не забути згадати на виставці про нього, бо ж скоро вибори. Скарбек не мав політичних амбіцій, тому його меценатство – інакше. Він отримував від цього задоволення» – зазначає доктор історичних наук Ігор Лильо.
Тож, що штовхало найзаможнішого магната Галичини на такі благородні вчинки? Дивіться у першій серії циклу програм «Секрети найбагатших українських меценатів. Граф Станіслав Скарбек», у «Історичній правді з Вахтангом Кіпіані», уже цієї неділі о 22:00 на телеканалі ZIK.
Серія програм «Секрети найбагатших українських меценатів» виходитиме в ефір з 7 по 21 лютого. У ній журналісти «Історичної правди» розкажуть шокуючі факти про найбільших благодійників в історії України – графа Володимира Дідушицького, цукрозаводчиків Терещенків, землевласників Євгена Чикаленка, Василя Симеренка та меценатів ОУН.
Спеціально для цієї серії «Історична правда» віднайшла нащадків легендарних людей і випитала у них секрети їхніх відомих предків. Знімальна група на власні очі оглянула обійстя, в якому колись жили відомі українські благодійники та поспілкувалася з дослідниками, які знають геть усе про цих культових діячів.
Фото – з відкритих джерел в Інтернеті
За джерелом:
http://zik.ua/news/2016/02/06/skarbek_ne_mav_politychnyh_ambitsiy_vin_buv_zovsim_inshym_vydom_metsenata__669737
| 
