БРАКУЄ ЛІТЕРАТУРНИХ ГЕРОЇНЬ
Наприкінці 2012 року у видавництві «Урбіно» побачив світ
перший український переклад «Енн із Зелених Дахів». Відтоді
українські читачі із захопленням стежать за пригодами
невгамовної фантазерки та мрійниці Енн Ширлі.
Та кожна історія добігає кінця, і ось уже не за горами вихід заключної частини окталогії – «Рілла з Інглсайду», яку обіцяють презентувати в березні цього року. Читомо вирішило з’ясувати, в чому ж секрет популярності рудокосої героїні й чому вона є тим жіночим персонажем, якого ми так потребуємо сьогодні.
Тож напередодні виходу останньої книги, пропонуємо вам ознайомитися з роздумами канадської журналістки Хлої Теяди, дописувачки Fashion, про роль Енн в нашому житті та з думками людей, безпосередньо причетних до українського видання окталогії, – перекладачки Анни Вовченко та співзасновниці видавництва «Урбіно» Божени Антоняк.
…Вже не пам’ятаю, хто дав мені першу книгу з серії «Енн з Зелених Дахів», та я знаю, що моє життя змінилося після того, як я прочитала про цю непередбачувану рудокосу дівчинку. Тому, коли з’явилася новина, що СВС (канадський телеканал — Читомо) знімає нову версію класичного творіння Люсі-Мод Монтгомері під назвою «Енн», я була більш ніж щаслива.
Я, як і багато інших жінок, виросла на оригінальному міні-серіалі 1985 року, з Меган Фоловз в головній ролі. Протягом багатьох років я переглядала його кілька разів, і це не лише через ностальгію (хоча визнаю, що однією з причин повторних переглядів була закоханість в Гілберта Блайта у виконанні Джонатана Кромбі), але також і через розуміння того, що сучасних літературних героїнь, які можуть нас чомусь навчити і стати зразками для наслідування, бракує.
Кадр із фільму «Енн із Зелених Дахів», 1985
Таких персонажів, як Белла Свон з «Сутінків» чи Анастейша Стіл з «50 відтінків сірого», сучасні феміністки вважають шкідливими для жінок. Тим часом книги продаються мільйонами примірників, і вже перетворені в блокбастери.
Звісно, це чудово, що дівчата читають книги, де жінки постають головними героїнями, проте багато таких протагоністок насправді згубні і лякаюче антифеміністичні.
...Окремо хочеться сказати про завершальну книжку циклу, де героїнею є Рілла Блайт, донька Енн та Гілберта. Юна вродлива дівчинка саме стоїть на порозі своєї весни й живе передчуттям численних приємностей і розваг, таких любих дівчатам. Рілла – наймолодша в родині, може, тому вона трішки розбещена й егоїстична, а ще дівчина позбавлена амбіцій.
Їй не дуже хочеться вчитися в коледжі, хатня робота видається їй одноманітною й нудною. Вона не в захваті від малих дітей. Та Ріллині мрії, як і уявлення про життя, розбиваються одного вечора, коли стає відомо про початок Першої світової війни.
Страшні події змінюють усіх, змінюють вони й Ріллу-Маріллу, яка з безтурботної й примхливої юнки перетворюється на цілеспрямовану й сміливу дівчину.
Думками про війну та втрати від неї пронизано майже кожну сторінку «Рілли з Інглсайду». Звісно, тоді ніхто не говорив про волонтерство, та Рілла, яка організовує осередок Червоного Хреста, декламує вірші на благодійних концертах, збирає гроші на потреби солдатів, переконує людей підписуватися на державну військову позику, якраз і стала активною волонтеркою.
Коли я читала «Ріллу з Інглсайду», то не раз просто не могла стримати сліз, адже в цій книжці можна знайти все, чим живе зараз моя країна.
Фото –www.bukvoid.com.ua
Докладніше див.:
http://bukvoid.com.ua/digest/2016/03/09/132500.html
|