ФАНДРЕЙЗИНГ  ПО-ДОНЕЦЬКИ

Про це йдеться у статті спільноти "Вільна

 Донеччина", опублікованій 23 травня на їх

сторінці у соцмережі  Facebook.

Наше життя - в наших руках, і той, хто втратив усе, розуміє це особливо гостро. Зміни більше не лякають. Лякає, навпаки, болото, затягнуте байдужістю. У цьому сірому стоячому мулі мало по-справжньому живого, він сам - живильне середовище для відчаю, заздрості, ненависті. Для війни, в кінцевому рахунку. Добропільські волонтерські організації навіть в найважчий час не опускають рук і роблять різноманітні важливі кроки в бік миру, добра і здоров'я своєї країни.

«Я раніше й подумати не міг, що стану займатися громадською роботою. Виявилося, це не так уже й страшно», - ділиться своїми думками переселенець з Макіївки Сергій Калінін, котрий спочатку підробляв в Добропіллі ремонтами, сьогодні ж очолює  «Гуманітарний штаб допомоги ВПЛ «Ми Є».

Ця організація об'єднує десятки активістів в трьох районах і восьми містах Донецької області, за ними стоїть реальна допомога тисячам переселенців і малозабезпечених жителів Красноармійського, Добропільського, Олександрівського районів та міст - Димитрово, Селідове, Красноармійськ, Родинське, Білозерськ, Добропілля, Білицьке, Олександрівка.

У базі даних їх комп'ютера -1572 сім'ї, майже 4 тисячі осіб, які отримали різні види гуманітарної допомоги. Це, не рахуючи тих, хто отримує правову та психологічну допомогу, бере участь в місцевих святах - взимку проводили новорічні ранки, святкували Різдво, концерти були, подарунки, ялинки.

...  Свого часу саме завдяки переселенцям, село Добропілля, розташоване на північному заході Донецької області в стороні від потужного індустріального трафіку, стало містом. Було це в середині минулого століття, коли тут розвідали величезні родовища вугілля і на будівництво і експлуатацію шахт були потрібні робочі руки. Населення тоді поповнилося до 18 тисяч осіб за рахунок масової міграції жителів з Вінницької та Житомирської областей. 

Новітні хвилі переселенців місто знову прийняло навесні і влітку 2014 року. Зустрічав їх Володимир Орос, лідер місцевого громадського руху, засновник громадської організації «Добропільський центр молоді «ДОБРО», людина з п'ятирічним досвідом створення соціальних комунікацій для Добропільської громади.

«Необхідно провести фестиваль, а де взяти ресурси? Пишемо соціальні проекти. Подаємо в різні фонди. І залучаємо ці інвестиції. Коли з'явилися переселенці - стало зрозуміло, що місцевих ресурсів недостатньо. Почали спілкуватися з міжнародними організаціями, які могли би нам допомогти. І буквально за пару місяців ми отримали невеликий грант для надання гуманітарної допомоги. Досить успішно це пішло. Почали залучати додаткові ресурси. Через нас пройшло матеріальної допомоги переселенцям на суму близько 3-4 мільйонів гривень», - пояснює Володимир технологію своєї активності. 

Стукали і в різні органи влади: адже не постукаєш - не відкриють. Відкрили. Тоді, на початку, Вікторія Зубкова, в минулому заступник мера і депутат, допомогла звести владу і громадськість. «Без неї такого старту не було би», - каже Володимир і жартома називає її позаштатним консультантом в організації.

А взагалі-то почалося все з мультиків - в Добропіллі немає кінотеатру, і Володимир з Сергієм безкоштовно показували дітям переселенців мультфільми з комп'ютера. Потім стали разом роздавати гуманітарну допомогу. І в грудні 2015 року зареєстрували організацію «Ми Є», рушійною силою в якій стали вже самі переселенці.

Такий кругообіг добра в природі - спочатку Орос їм допоміг, потім зміг зацікавити волонтерською діяльністю, захопити перспективами особистісного зростання і, головне - навчити новим навичкам роботи і переконати, що саме вони можуть і повинні в свою чергу допомогти тим, хто, як і вони, переживає труднощі життя далеко від рідного дому. 

«Спочатку з'явилася ініціативна група. В кожному місті було 3-5-10 волонтерів, юридичної реєстрації не мали, просто листи писали в різні фонди, працювали з Червоним Хрестом, наприклад. Надавали допомогу переселенцям. Потім об'єдналися, написали заявки в різні фонди і отримали фінансування на проект від Данської ради у справах біженців ... В рамках цього проекту вирішили зареєструвати юридично наш гуманітарний штаб «Ми Є», - розповів Сергій.

Прийшла допомогу від ПРООН (Програма розвитку ООН), Норвезької ради у справах біженців. Отримали техніку, принтери, ноутбуки, телефони для «гарячої лінії», прийому прямих звернень громадян.

На листівках роздрукували інформацію про наш гуманітарний штаб, а також Пам'ятки для переселенців з адресами - куди йти. Там були - «гарячі лінії» Міграційної служби, відділів праці та соціального захисту і міста, і району, щоб людина не бігала по вулиці, не шукала невідомо де якої-небудь допомоги.

Сьогодні майже 70 активістів в трьох районах і восьми містах північно-західної частини Донецької області шукають і знаходять нові можливості зробити життя переселенців більш-менш стерпним.

«Ми вже починаємо відходити від допомоги тільки переселенцям, допомагаємо і малозабезпеченим місцевим жителям. Стала звертатися місцева влада - допомогти тій бабусі, тій мамі, у якої діти-інваліди – відразу ж допомагаємо, є така можливість», - закінчує свою розповідь Сергій.

Крім роздачі гуманітарної допомоги тут роботи вистачає - через ГО «ДОБРО»  шьаб переселенців отримав фінансування під проект самозайнятості МОМ (Міжнародної Організації Міграції).

«Переселенці нам приносять бізнес-плани, ми консультуємо - вони йдуть в МОМ, отримують гроші на відкриття власної справи», - пояснюють у штабі.

Охочих спочатку не було взагалі, але як тільки закінчила навчання і випустилася перша група початкуючих бізнесменів, процес пішов. І це правильно - міжнародні гуманітарні організації дотримуються такої стратегії, що по мірі того, як гуманітарна допомога буде закінчуватися, мусить розширюватися змога переселенців адаптуватися та інтегруватися в суспільство, де вони знайшли притулок у лиху годину. 

З цієї ж області - створення дитячого простору з організацією «Save children».

«Робимо ремонт, влада виділила нам для цього приміщення, - ділиться Сергій своєї улюбленою дитячою тематикою. - Це буде ігрова розвиваюча кімната для дітей від двох років і окрема кімната для підлітків. Не тільки для переселенців, а й для місцевих. Там будуть педагоги, вихователі, спеціальні програми, буде стояти техніка, підлітки зможуть реферати писати, уроки робити, хто не має доступу до Інтернету вдома».

Клумбний формат 

«Зелені ініціативи» Добропілля - окрема тема для розмови. Мало хто знає, але в цій галузі невелике шахтарське містечко в Донецькій області може дати фору навіть столиці. Наприклад, Володимир Орос - автор проекту Dubcrossing, який вже знайшов практичне застосування в Івано-Франківську і набуває популярності в інших містах України. Ідея проекту - обмін жолудями і вирощування дерев хоч навіть на підвіконні. 

Володимир загорівся ідеєю ще в 2010 році, і кілька років, живучи на той момент в Донецьку, планував створення в Добропіллі дендрологічного парку, який став би окрасою селища Жданівське і розплідником, де, проростаючи, чекали би свого часу дубки з усього світу. Красиво, екологічно, пізнавально - передбачався навіть дослідницький майданчик для школярів. 

Їдучи з охопленого війною Донецька, Орос вивіз кілька сумок із саджанцями. Зараз в колекції ініційованого ним дендрарію - більше сотні дубів з Польщі, Болгарії та ... з окупованої «Донбас Арени». На даний час парк вже набирає реальних контурів - маленькі паростки дубів стали окрасою Добропільської школи №6, про них піклуються діти, а до літніх канікул Володимир хоче провести краплинне зрошення. 

У тому, що у нього вистачить сил і вміння це зробити - сумнівів немає. Ви б бачили, з яким ентузіазмом і практично наодинці він робив ремонт у виділеному йому для Центру міської активності приміщенні в місцевому Будинку культури. У вихідні разом з дружиною Олександрою тепер проводять тут всілякі тренінги - якщо, звичайно, більше ніде не прибирають, не фарбують і не садять. 

«Запалити людей поки що не завжди виходить, доводиться все робити самим», - але все-таки ті справи, за які не всякий візьметься, у Ороса є нахил і вміння дати їм поштовх і запустити в роботу.

Ось, наприклад, зараз підключилися до пілотного проекту Міжнародної продовольчої програми ООН. Це суто добровільні соціальні роботи, в подяку за які учасники отримують ваучер на 450 гривень на придбання продуктів в магазині. У Добропіллі 50 осіб записалося на розбивку клумб, 10 осіб - в Білозерському, Білицькому - на прибирання паркової території, в Новодонецьку - на фарбування лавочок. 

«Якщо людина вже у віці і не може копати, знайдемо роботу, яку вона може успішно виконати. За три акції людина може заробити 1350 грн. Ну і поспілкуватися між собою можна, хтось якісь спільні інтереси знайде», - каже Сергій Калінін, котрий покладає на проект великі надії.

«Ми і дітей запрошуємо. Їм теж цікаво посадити квітку, потім стежити і спостерігати, як вона росте, ходити поливати її, а не виривати, не топтати, а навпаки - доглядати», - доповнює він свою розповідь.

Ось так, доглядаючи за містом, як за квіткою, живуть в Добропіллі місцеві активісти і переселенці. Завдяки «клумбному руху» від центру "Добро" і штабу переселенців "Ми Є" тільки за два дні в парках Добропілля висаджено близько 1000 кущів троянд. Ще 150 кущів троянд роздали людям для висадки біля своїх будинків ...

Плюс у карму місту - 150 мішків сміття, зібраного за тими, хто ніколи не прибирає, тими людьми, хто ніколи не смітить ... Не швидко. Не легко. Але ці маленькі паростки нового побуту - таки прижилися, і вже – назавжди!

Фото – із сторінки спільноти «Вільна Донеччина» у соцмережі Facebook

За джерелом:

http://www.06277.com.ua/article/1238863