ЯК  СЕЛИЩЕ  СТАЛО…СЕЛОМ

Про блага цивілізації мешканці цієї "сірої зони"

не мріють, майже ні на кого не сподіваються,

і виживають самотужки

Досить довго в селищі є проблеми з електропостачанням, з продовольством… Їжу сюди раніше привозив Червоний Хрест, але вже кілька місяців волонтери Товариства Майорськ не відвідують. До збройного конфлікту в ньому жили близько 1000 осіб, зараз у селищі залишилося менше 400 жителів. З цього числа 18 дітей, тут багато безробітних, роботи практично немає.

Нещодавно в Майорску побували представники служби цивільно-військового співробітництва і звичайні волонтери.

У села із "сірої зони" десант з громадських діячів возить хліб, лікарів, місцевим жителям допомагають дістатися до Бахмута і вирішити різні питання від водопостачання та розмінування до адресної допомоги сім'ям.

На розвилці доріг Бахмут-Горлівка-Торецьк до війни працював продуктовий магазин, а поруч кафе. На час активних бойових дій він не працював, відкрився тільки в лютому цього року. Магазин – тепер центр селища, сюди йдуть не тільки за продуктами, але й зустрітися зі знайомими, почути новини, поділитися своїми проблемами.

Менеджер магазину Сергій розповів, що відкрити його було не просто, з перетином Зайцівської КПВВ були складності. Довелося брати заяви від людей, що магазин дійсно потрібен, отримувати дозволи.

"Тепер ми можемо їздити через блокпости, перевозити продукти. Нам дякують, що з'явилася можливість купувати найнеобхідніше", - розповідає Сергій.

Ще одна співробітниця магазину, Олена, до війни була перукарем в Микитівці, але в зв'язку зі збройним конфліктом потреба в її послугах впала, багато хто не може собі це дозволити. Та й сама жінка каже, що їздити в окуповану Микитівку зараз і дорого, і небезпечно.

У Майорську попиту на її послуги теж немає. На час боїв Олена виїздила з рідного селища, а пізніше повернулася і з задоволенням погодилася на запропоновану роботу в магазині.

"Люди змогли пережити страх, збройний конфлікт, постійні обстріли. У багатьох немає будинків після бомбардування, вони не отримують соціальної допомоги", - ділиться продавець.

Майорськ – це Україна, але жителі селища зобов'язані оформляти довідки переселенців, щоб отримувати виплати.

"Працювати крім магазину і залізниці, керівництво якої незрозуміло де знаходиться, ніде. Люди просто виживають" – констатує Олена.

Селяни розповідають, що якщо в Майорську відновити інфраструктуру, то в селище повернеться мирне життя.

Наявність дитячого садка і школи – найбільш кричущі проблеми. Дитячий садок тут раніше був, але в ньому після атак опозиції на селище, вибиті шибки. Якщо їх вставити і провести невеликий косметичний ремонт, садок можна відкривати. Зі школою в Майорську складніше.

Залишилися школярі, але закінчували навчальний рік у селищі Микитівка: їх на шкільному автобусі щодня возили на окуповану територію. Тепер цього немає. Деякі їздять вчитися на територію України, хтось відвідує довколишні школи на непідконтрольній Києву території.

"Ніяких суперечок на цю тему вже немає, сенс, щось комусь доводити, конфліктувати, все одно глобально нічого від нас не залежить", - зазначає Олена.

В селищі, особливо в приватному секторі, дуже постраждало житло, пошкоджені мережі і трубопроводи. Електрика є, але напруга дуже слабка. Тиск води низький – на поверхи не вичавлює, газу - немає. У трьох п'ятиповерхівок, що стоять уздовж траси, розбиті вікна, балкони.

Українські військові привозять місцевим жителям продукти, газові балони. Будівельними матеріалами забезпечують гуманітарні організації. Сміття в Майорську не вивозять з початку військового конфлікту, тобто два роки.

Жителі Майорська зверталися до керівництва Артемівська і Дзержинська, але скрізь людей відправляли і говорили, що не в їх компетенції вирішувати питання і проблеми Майорська.

Але, навіть не дивлячись на це, тутешні мешканці сподіваються на краще, вони не хочуть кидати свої домівки. Люди бояться, що повернуться додому, а все нажите роками майно – тим часом розікрали.

Фото – з відкритих джерел в Інтернеті

Джерело:

https://ukr.media/ukrain/264856/