...ЗДОЛАТИ БІЛЬ ДУШІ
«У кожному регіоні країни має існувати
хоча б один центр педіатричної паліативної
допомоги», - вважає Р.Моісеєнко
Центри реабілітації для невиліковно хворих дітей треба створювати на базі багатопрофільних лікарень. Таку думку висловила проректор з навчально-педагогічної та лікувальної роботи Національної медичної академії післядипломної освіти імені Р.Л.Шупика Раїса Моісеєнко під час засідання “круглого столу” на тему: “Сучасний стан надання паліативної допомоги дорослому населенню, міжнародний досвід та перспективи розвитку в Україні”, - передає УНН.
“Сьогодні багато розмов ведеться навколо створення центру паліативної допомоги дітям на базі будинків дитини. Можна і так робити, але я дуже добре знаю структуру і потужності будинків дитини по всій території України - вони не готові надавати паліативну медичну допомогу. Що роблять будинки дитини сьогодні? Є там паліативні діти сьогодні? Так, вони є. Будинки дитини роблять паліативний догляд. Як тільки стан дитини потяжчав - її відправляють у спеціалізоване відділення.
То може, варто ці центри робити там? У спеціалізованих відділеннях? Так, можна, але треба надзвичайно їх посилити, зробити аби там були ліжка інтенсивного догляду. Адже коли ця дитина не виліковна, у неї в будь-який момент може погіршитися самопочуття. А отже, на сьогодні паліативні відділення для дітей треба робити в багатопрофільних лікарнях, або поряд з такими лікарнями, тому що це дуже багатокомпонентна допомога”, - наголосила вона.
Водночас, за словами Р.Моісеєнко, структура надання паліативної допомоги дітям в Україні на 90% має складатися із виїзних бригад, і лише на 10% зі стаціонарних відділень.
“Коли ми говоримо про дорослу паліативну допомогу то дуже часто сім’я хворого, коли не знає що із ним робити, відправляє тяжкого пацієнта на стаціонар. Дитячий паліатив, за досвідом інших країн — рік-два вони працюють в тяжкій праці, створюючи до себе прихильність мобільними виїзними бригадами і тільки тоді починають поступати діти у паліативні центри.
Тому якщо казати про дитячий паліатив - то 90% це виїзні бригади, це виїзний супровід додому, це підтримка сім’ї дитини. І це не обмежується лише пустими розмовами із ними, треба щоб були і памперси, і якісь серветки, і медикаменти, щоб все-таки люди відчували цю турботу. Це мультидисциплінарні бригади, а не тільки лікар чи сестра. Це і соціальний працівник і юридичний супровід. І тільки 10% - це стаціонар, стаціонарні ліжка від шести до дванадцяти ліжок. А виїзні мультидисциплінарні бригади мають тягти 90% всіх проблем”, - розповіла вона.
Р.Моісенко також повідомила про те, що у кожному регіоні країни має існувати хоча б один центр педіатричної паліативної допомоги.
“Близько 6-8 тис. дітей в Україні потребують паліативної допомоги, навіть деякі фахівці називають цифру у 16 тис, якщо брати дані із різними відхиленнями. Я розділяю ту думку, що хоча б по одному центру паліативної допомоги паліативної педіатрії треба створити в кожній області. І не треба створювати що попало і де попало. Треба навчити людей, дати їм розуміння - чим відрізняється паліативний підхід від паліативної допомоги і паліативного догляду. А це зовсім різні речі, хоч і являються складовою одна одної. І тільки тоді можна створювати щось”, - резюмувала вона.
Нагадаємо, як повідомляв УНН, рівень забезпечення паліативною допомогою невиліковно хворих пацієнтів в Україні вкрай низький.
За даними експертів, хворих із сильними больовими синдромами не мають доступу до знеболюючих препаратів (опіоїдів).
За словами низки фахівців, лікарі бояться призначати сильнодіючі знеболюючі, а аптеки не хочуть їх реалізовувати через тиск правоохоронних органів та невиправдану каральну наркополітику держави.
Як наслідок, паліативні пацієнти (що страждають від болю) помирають в тяжких муках.
За словами А.Нагірняка, паліативної допомоги в Україні потребують сотні тисяч людей, з них близько 20 тис. - діти.
Фото – з відкритих джерел в Інтернеті
За джерелом:
http://www.unn.com.ua/uk/news/1584054-dityachi-khospisi-mayut-buti-stvoreni-na-bazi-bagatoprofilnikh-likaren-r-moiseyenko | 
