БЛАГОСЛОВЕННЯ  ПРИРОДИ

          Репортаж з освячення фруктів на свято Преображення

          Господнє у церкві св. Андрія у Львові

Сьогоднішній  день у мене розпочався привітанням з Преображенням Господнім, яке по соцмережах надійшло на мою сторінку з м. Дніпра від колеги, голови Шевченківської РО ТЧХ Людмили Дмитрівни Рогової. Подякувавши їй за таку ввічливість, почала думати як скомбінувати свій робочий день так, щоб без шкоди для повсякденних справ, і собі побувати у храмі.

Це можна було зробити тільки в обідню перерву, тобто після третьої Служби Божої. Таку послугу вірянам роблять у Львові отці-василіяни, які опікуються з 1990 р. церквою св. Андрія, що розташована у самому центрі міста. Тож о 13.00  вони розпочали на церковному подвір'ї церемонію освячення фруктів і зілля.

Та спокійно стояти у рядах з кошиками і чекати на свою чергу мені ніяк не випадає. Колоритні сцени, які яскраво висвітлює сонце, самі так і просяться у фотооб'єктив.

Ось біля мене чарівна дівчинка, котра прийшла на церемонію посвяти фруктів з бабусею. 

Сама того не відаючи, це дівчап стає ніби маленьким живим промінчиком цього пишного свята, своєрідного гімну природі, яка обдаровує всіх щедрими життєдайними дарами осені.

Неподалік бачу хлопчика, який приїхав до Львова з с. Лагодів, що у Перемишлянському районі, щоб продати святкові букети, а за виручені кошти купити шкільне приладдя. Їх троє синів у мами, тож про скруту в родині діти знають не з чужих розповідей…

Як багатолітній працівник Червоного Хреста, автоматично шукаю очима у святковому натовпі своїх підопічних. Наперед знаю, що вони тут обов'язково повинні бути. Справді, ось там далі від мене бачу, як на інвалідному візку їде на церемонію посвяти фруктів, спинальник. Він – моторна людина. Ніколи сам не падає духом, й інших підтримує у біді.

Священик підходить до рядів, де і мій прилаштований букетик чекає на освяту.  Ховаю у футляр свій портативний цифровий фотоапарат, і відчуваю, як з кропила зриваються краплини холодної освяченої води і розлітаються міріадами у різнобіч над нашими головами і приготовленими для урочистої церемонії дарами природи.

Минула мить - друга…Посвята закінчена. Можна розходитись…І тут стається диво: юні продавці, котрим не поталанило спродати свої букети з полину, квітів і фруктів, пропонують мені їх взяти з собою. «Дякую, це неможливо! Я вже купила три для себе і для дітей…Мені вже не потрібно! Та і грошей у мене немає більше…». «Та що ви, ми даруємо вам все це безкоштовно, щоб ви у Червоному Хресті роздали їх тим, хто нині не зміг прийти сюди на посвяту особисто!»

Що було робити? І хоч такого зі мною  ніколи ще не траплялося, завагавшись якусь мить, таки взяла цей несподіваний дарунок – тричі освячений сьогодні!  І тепер за нього дякую вам, мої юні милі добротворці! Обов'язково виконаю ваше світле і щире побажання!

Фото – автора

Ірина Апостолюк,

голова Личаківської РО ТЧХ м. Львова