БУДЬМО ВІДВАЖНИМИ У ДОСЯГНЕННІ МИРУ

               Репортаж з Львівського обласного

       клінічного психоневрологічного диспансеру 

                                 Частина V.

                 ЗЦІЛИТИ ДУШЕВНІ  РАНИ

З  обласної інфекційної  клінічної лікарні делегація скаутів з ОУС та червонохрестівців попрямувала у Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер.

З рук скаутів  вогняний подарунок з Віфлеєму прийняла голова первинного осередку Червоного Хреста диспансеру Леся Нецкар, заступник головного лікаря з медсестринської роботи. В осередок, яким вона керує, входить 100 членів Товариства.

Світло зі скаутського ліхтаря весело перепурхнуло на свічку у лампадці господині кабінету. У кімнаті стало світліше, а на душі – радісніше.

Душа – таємничий дух, що веде нас по життю. Фахівці саме цього закладу покликані допомагати пацієнтам при її розладах. Особливо тепер, коли переважна більшість демобілізованих бійців повертаються із зони збройного конфлікту на сході України з великими душевними травмами.

Їх в науковій літературі називають «воєнний синдром». За попередніми підрахунками, у лікарів людських душ може додатися відразу 40 тисяч пацієнтів. А це – серйозна кількість хворих на «воєнний синдром», з якою раніше не доводилося мати справу.

Розуміючи це, Червоний Хрест береться тепер за створення психосоціальних центрів реабілітації. Такі уже діють у Києві, Харкові, Дніпрі, інших обласних центрах.

Першими за цю проблему взялися на Київщині. Тут успішно перейняли досвід Данського Червоного Хреста. Навчання відбувалося під опікою Федерації Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.

Минуло два роки. У ці дні у Харкові провели заключний семінар щодо програми Червоного Хреста «Україна: громадський неспокій», де підбито підсумки діяльності у 12 областях України. Це була програма для надання психосоціальної допомоги постраждалим переселенцям із зони збройного конфлікту на сході країни. Таку роботу треба продовжувати і надалі (Докладніше див. - http://lviv-redcross.at.ua/blog/2016-12-22-9214).

На Львівщині ця програма не діяла, хоч потреба у ній була дуже велика. Тож треба обходитися поки що своїми силами. Велика надія покладається нині на первинний осередок Товариства у колективі обласного клінічного психоневрологічного диспансеру.

І нехай гасло «Будьмо  відважними у досягненні миру», яке обрано у цьому році для поширення Віфлеємського Світла Миру, всіляко допомагає лікарям, їх пацієнтам і всім нам у цьому!

Фото – автора

Ірина Апостолюк,

голова Личаківської РО ТЧХ м. Львова.