ХВОРОБА  ІЗ  СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

       Сьогодні, 30 січня, відзначається Всесвітній

       день боротьби з проказою. Друга назва цього дня -

       "День прав хворих на лепру", адже навіть сьогодні

       прокажені залишаються ізгоями. Як і в часи середньовіччя,

       ця хвороба забирає у людини усі права та можливості

       для повноцінного життя.

Хворих на проказу людей ізолюють в лепрозорії, де вони живуть без права виходу або до смерті, або до повного видужання. Єдиний в Україні лепрозорій, який є закритим об'єктом, розташований в Одеській області.

Загалом, за даними ВООЗ, на сьогодні від прокази страждають 11 мільйонів осіб. Ця хвороба досі розповсюджена у країнах з тропічним та субтропічним кліматом - в Африці, Азії, країнах Центральної та Південної Америки, на Філіпінах тощо.

-- Проказа - одна з найдавніших хвороб, описана ще у китайських трактатах та єгипетських папірусах, датованих 4 тисячами років тому. А у середньовіччя хворих на проказу вважали проклятими, їх виганяли з міст, перед тим відчитавши  заупокійну службу... Що ж це за хвороба?

- Проказа, або лепра - це хронічне інфекційне захворювання, яке уражує шкіру та периферійну нервову систему, - розповідає Андрій Бондаренко, інфекціоніст. - Колись вона вражала мільйони людей, а тому прокажених боялися як вогню. Хворих, які мали попереджувати про свій стан передзвоном дзвіночків, обходили десятою дорогою.

Збудником прокази є паличкоподібні мікроорганізми - паличка Хансена. Проте після зараження до перших проявів може минути 3-5, а то і 10-12 років - такий інкубаційний період. Мікобактерії лепри близькі за своїми властивостями до туберкульозних, проте не настільки вивчені. Наприклад, на сьогодні відомо, що зараження можливе не лише внаслідок тривалого шкірного контакту, а й через дихальні шляхи.

Довідково:

З нагоди Всесвітнього дня боротьби з проказою кардинал Пітер Тарксон, префект Дикастерії з поширення інтегрального людського розвитку, видав заяву.

«Страх хвороби, яка є однією з найстрашніших в людській історії, перемагає розум; відсутність знань суспільства про цю патологію виключає з нього тих, хто був від неї зцілений, а ті, в свою чергу, через страждання і пережиту дискримінацію, втратили відчуття гідності, яке їм належить і є невід’ємним навіть тоді, коли тіло отримало каліцтва», – пише у заяві кардинал Тарксон, якого цитує Радіо Ватикан. – «’Для’ них і, перш за все ‘з’ тими людьми, які стали жертвами прокази, ми повинні все більше залучатись і діяти, щоб вони могли знайти прийняття, солідарність та справедливість».

Після прочитання молитви «Ангел Господній» в неділю Папа Франциск також згадав про відзначення 64-го Всесвітнього дня боротьби з проказою. «Хоча кількість тих, хто страждає від цієї хвороби зменшується, однак вона все ще залишається одним із найжахливіших захворювань і уражає найбідніші і найбільш відкинуті прошарки суспільства», – наголосив Святіший Отець. – «Важливо боротись проти цієї хвороби, а також проти дискримінації, яку вона провокує».

Як інформує Радіо Ватикан, висловивши моральну підтримку тим, хто надає допомогу і соціальну реабілітацію особам, ураженим хворобою Хансена, Папа закликав молитись за них.

Цікаві історичні факти про проказу:

- У середньовіччі у Львові був так званий шпиталь святого Станіслава або ж лепрозорій. Цей заклад знаходився поза міськими мурами. На той час Львів обмежувався площею Ринок та кількома вуличками довкола. Вхід до шпиталю розташовувався орієнтовно в районі вул. Городоцької, 17. А територія лічниці охоплювала велику площу, тож лепрозорій простягався до перехрестя вулиць Наливайка - Гнатюка. Саме там було і кладовище, де хоронили хворих, які померли від лепри. На території ж самої ділянки знаходилось дві лічниці, службові приміщення, костел св. Станіслава та мортуарій (морг);

- Приймали хворих за певним ритуалом. Над такою людиною у костелі св. Станіслава відспівували службу. Після цього грали «Реквієм», а тоді імітували поховання. Інколи це відбувалось в костелі, при цьому прокаженому на ноги чи голову насипали груду землі з цвинтаря. Таким чином показували, що ця людина для суспільства померла. Тоді хворому видавали специфічне вбрання, так звані шати Лазаря – довгий одяг, який повністю закривав тіло. Отримували вони і калатало, власний посуд, корзинку з паличкою для збору пожертв;

- Дослідники називають різні дати заснування лепрозорію св. Станіслава. Оксані Потимко, яка займалась темою вивчення Львівських шпиталів, вдалось знайти документ в архіві, датований 1425-им роком, у ньому старонімецькою йшлося саме про цей шпиталь;

- В Україні і досі є лепрозорій в Одеській області. У грудні 2002-ого там перебувало 30 пацієнтів.

Фото – АР та з відкритих джерел в Інтернеті

За джерелами:

http://dobryjlikar.com/article/201701/2255-prokaza-hvoroba-mynulogo

https://www.facebook.com/ds.lviv.ua/photos/a.124353170945394.13901.124285777618800/973307659383270/?type=3

http://catholicnews.org.ua/v-ostannyu-nedilyu-sichnya-vidznachali-64-iy-vsesvitniy-den-borotbi-z-prokazoyu