СМІХ – ПРОДОВЖУЄ ЖИТТЯ

Віктор Гюго якось зауважив, що людина народжується

з криком і плачем, помирає – зі стогоном, то у проміжку

між цими двома подіями залишається тільки одне –

сміятися і жартувати

Цей день, або як його ще називають, День дурника, відзначають не тільки в багатьох європейських країнах, але й по всьому світі, зокрема і в США.

Відомий він із ХVІІ століття, «батьками-засновниками» вважають англійців. Триста з лишком років тому, відомий англійський письменник і антиквар Джон Обрі (добрий приятель такого серйозного чоловіка як Томас Гоббс), котрий збирав не тільки старі цінні речі, але й усілякі кумедні історії, чутки, плітки та лондонські анекдоти, вперше згадав про «Свято дурників».

Декілька років потому, гурт молодих лондонців квітневого ранку запрошував містян до Тауера – мовляв, там відбувається цікаве й незабутнє видовище – миття левів. Роззяв завжди і всюди вистачає, тому чимало городян клюнули на цю байку й рушили до Тауера. Щоправда, там їх зустріла не схильна до веселощів варта й наказала забиратися геть, пригрозивши, замість левів, влаштувати добрячу мийку настирам.

Утім, дехто сумнівається в тому, що першими День сміху «винайшли» саме британці й надає пальму першості у цій справі французам. Як би там не було, а в Україні цей веселий День з’явився приблизно з кінця ХVІІІ століття, а остаточно затвердився у столітті ХІХ. Його, як і новорічне свято, «завезли» іноземці.

Про те, що День сміху в Україні прижився, можна зрозуміти по тодішній пресі, яка рясніє першоквітневими жартами – здебільшого досить невинними. То повідомляється про начебто новий невиданий роман Віктора Гюго, то йдеться про те, що відомий критик і теософ «Південного краю», такий собі пан Черняєв написав у віршах рекламу про американські підтяжки «Еластік-Міракле», або про те, що директор одного з театрів пообіцяв залізти у пляшку, а коли в приміщення набилася тьма-тьмуща людей – поклав біля скляної посудини табличку «перше квітня», розвернувся й пішов за куліси.

Цікаво, що першоквітневі жарти, містифікації з центральних газет перекочовували на шпальта регіональних ЗМІ – таким чином довірливих провінціалів теж зачіпали крила «першоквітневої качки» (тобто, все як і зараз, тільки з поправкою на швидкість розповсюдження інформації).

За радянської доби українці жартували, але гумор був переважно сумний. День сміху з’явився у нас лише на початку 70-х років, з початком всесвітньо відомої одеської Гуморини, яка відтоді стала традиційним заходом, справжнім святом сміху і гумору.

Довідково:

Червоний Хрест використовує сміх для підтримки духу пацієнтів лікарень. У Рівному, Харкові, Запоріжжі, інших містах діють групи волонтерів, які прибрали назву «палатні клоуни». Вони часто бувають у дитячих відділеннях лікарень і просто в палатах проводять веселі клоунади, які піднімають настрій у маленьких пацієнтів і вселяють віру у швидке одужання.

(Про один з таких візитів у Запоріжжі див. - http://lviv-redcross.at.ua/blog/2017-03-16-10054).

Такі бригади волонтерів Червоного Хреста виїжджають також і в геріатричні інтернати, де перестарілі постояльці мають змогу повеселитися і забути хоч на мить про тягар самотньої старості.

Фото – Укрінформ та Запорізької ОО ТЧХУ

За джерелом:

https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2203670-1-kvitna-pamatni-dati.html