ЩОБ МІНА НЕ ДОЧЕКАЛАСЯ

Червоний Хрест сприяє зменшенню

мінної небезпеки на Донеччині

На прифронтовій території особливу небезпеку життю та здоров’ю мирного населення становлять міни і боєприпаси, що не розірвалися. Товариство Червоного Хреста України системно інформує жителів зони конфлікту про загрозу і організовує спеціальні тренінги для волонтерів.

«Основна мета - визначення пріоритетних дій і ефективних рішень у ситуації загрози життю і здоров’ю. Далі волонтери вирушають у населені пункти і школи, де ретранслюють здобуті знання. Адже попри три роки бойових дій люди й досі мало поінформовані про мінну небезпеку: батьки не можуть навчити дітей, а вчителі – учнів», - зауважив координатор програми з навчання правил поводження з мінами та вибухонебезпечними залишками війни Андрій Онищенко.

Щоправда, за його спостереженнями, спілкування з управліннями освіти і місцевими органами влади поступово налагоджується. Педагоги підтримують особливість методики, яку обрав Червоний Хрест: під час тренінгів не використовують макетів мін. Адже такі небезпечні предмети викликають у дітей підвищену цікавість, тож вони можуть на психологічному рівні звикати до об’єкта, який загрожує життю, що може спричинити згубні наслідки.

На знімку: Андрій Онищенко з мером м. Маріуполя Вадимом Бойченком радяться про цикл лекцій з мінної небезпеки для городян та аграріїв

За спостереженнями фахівців, саме в Луганській і Донецькій областях дуже часто діти й чоловіки до 30 років потрапляють у небезпечні ситуації.

«Коли сюди приїжджають люди з мирних регіонів, у них знижена чуттєвість до ризику. Вони вважають, що життя повернулося у звичне русло, вирушають по гриби до лісу і стають жертвами мінних пасток», - ділиться враженнями волонтер із Сєверодонецька Ярослав Кривобок.

«Ми часто буваємо у Станиці Луганській та Трьохізбенці й бачимо, що навіть наймолодші школярі зацікавлені. Наприклад, показуємо хлопцям слайди із зображенням мін, а вони вже самі розповідають, що такі в них мало не у дворі лежать. А ще в них є знайомі однолітки, які були поранені або навіть загинули!» - гарячкує волонтерка, переселенка з Луганська Наталія Плужник.

Вона знає, що це дуже серйозна загроза, розтягнута на десятиліття. Міна чекає. У неї може бути зруйнований корпус, та є велика загроза, що вона коли-небудь спрацює. Отже, слід запобігти шкоді від неї й уберегти людей.

І помічників стає дедалі більше, стверджує голова Луганської обласної організації Товариства Червоного Хреста України Ольга Кудаєва. За її словами, молодь активно відвідує запропоновані тренінги, а потім іде до інших, щоб розповісти про мінну небезпеку й алгоритм дій у небезпечних ситуаціях.

Олена ОСОБОВА

Фото – з відкритих джерел в Інтернеті

За джерелом:

https://ukurier.gov.ua/uk/news/shob-mina-ne-dochekalasya/