ПО МІСЦЯХ БОЙОВОЇ СЛАВИ

Звенигородська РО ТЧХУ, що на Черкащині,

22 червня відвідала місця бойової слави разом з активом

і ветеранами Другої світової війни, котрі тут воювали

і проживають зараз на підвідомчій території районної

організації Товариства Червоного Хреста України

Цьогоріч 22 червня, у День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні, ветеранський та червонохресний активи Звенигородщини відвідали місця тяжких боїв Корсунь – Шевченківської битви, яку військові історики називають другим Сталінградом, і якій судилось стати вирішальним моментом визволення правобережжя України.

Схід сонця разом із керівниками району учасники заходу зустріли на міському Пагорбі Слави – кожен із присутніх згадав та розповів про своїх родичів, котрі боронили рідну землю, часто ціною власного життя. Їх імена золотими літерами навічно закарбовані тут на гранітних плитах. У вранішній тиші та прохолоді ми вкотре перечитували їх, просячи у Всевишнього Царства Небесного для наших вічно молодих бійців.

Далі наша дорога пролягла по населених пунктах, де в 40-х роках минулого століття були бої, в скорботі та вдячності схиляли голови біля монументів на узбіччях польових доріг.

Знову спогади, розуміння необхідності якнайскорішого завершення сьогоднішнього збройного конфлікту на сході України. Затамувавши подих, переглянули експозицію величного музею Корсунь-Шевченківської битви у м. Корсуні-Шевченківському, перші експонати якого знайшли свій вічний спокій в залах ще в 1944 році.

Довго спочивали від побаченого в тінистому парку величного музею. Яка природна краса! Адже музей з усіх сторін омивають по величезних валунах стрімкі потоки річки Рось, природа буяє зеленню та пахощами. Саме тут, біля річки, неподалік музею пом'янули полеглих, як у всім нам відомому кінофільмі заспівали «Смуглянку» та інші пісні військової тематики.

У м. Корсуні – Шевченківському це місце ми назвали Алеєю Слави, адже саму тут мали можливість вшанувати біля Обеліску пам'ять полеглих на війні в 1940-х роках, в скорботі підійшли до могли 19-ти річного солдата, біля пам'ятних знаків згадали воїнів-афганців та ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС. Поряд музею – церква. Зайшовши у Божий Храм, кожен із нас просив у молитві Всевишнього про те, щоб наші сини та внуки повернулися додому живими і здоровими із зони збройного конфлікту на Донеччині, щоб всі ми разом жили в мирі та злагоді!

На завершення екскурсії в містечку Стеблів пройшлися залами будинку – музею українського письменника Івана Нечуя - Левицького, окунулися в побут часів життя героїв його повісті «Кайдашева сім'я» та інших безсмертних творів. Багата наша Україна на визначні постаті, такий чудовий побут та народна творчість!

День видався сонячним і теплим, втомлені ми поверталися додому. Але збагачені духовно, горді за наш народ, за наші минулі покоління, з бажанням жити та вторити героям.

Фото – автора

Володимир Слинько,

голова Звенигородської районної організації Червоного Хреста,

член президії районної ветеранської організації.