ГРАНІ ХАРАКТЕРУ

Тіна Кароль – не лише відома співачка,

але і турботлива мати, роботодавець,

шанувальник мандрівок, повпред милосердя

Тіна Кароль рідко говорить з пресою і нечасто виходить у світ, максимально сконцентрувавшись на роботі і вихованні сина. Для нашого інтерв’ю співачка вибрала єдиний вільний день у своєму щільному графіку, пише Наталя Турчаневич в Ukrainian People.

О п’ятій ранку вона прилетіла з Англії, а в полудень вже зустрілася з нами в своєму офісі, щоб поговорити і віддати останні розпорядження щодо концертного туру по українській Донеччині – ввечері їй знову в дорогу.

– Тіно, не секрет, що для багатьох ти трендсеттер. Розкажи про свій стиль те, чого не знаємо ми…

– Ну, ось сьогодні я прийшла на інтерв’ю в шкарпетках і капцях, тому що у мене втомилися ноги. У звичайному житті я не підкреслюю свої жіночі принади і не одягаюся з розрахунком когось вразити. Намагаюся бути скромною. Купую практичні речі, а якщо вони ще й недорогі – взагалі чудово (посміхається). Я не проти купувати в мас-маркетах, за знижками, хоча і роблю це дуже рідко. Улюблену річ заношую практично до дірок, мої близькі навіть сміються наді мною. Коли ж я собі щось купую нове, це всі відразу помічають і коментують: “Ну, нарешті, Тіна не пошкодувала грошей і купила собі щось”. Що ж стосується сцени – тут зовсім по-іншому… Мені вистачає свята на сцені, тому в житті хочеться максимально злитися з оточенням і залишатися непомітною.

– На що тоді із задоволенням витрачаєш гроші?

– На те, що дарує емоції. Людина все одно купує емоції. До речі, якщо артист не дає емоцій, він навряд чи успішний.

– Купуєш собі політ на повітряній кулі, чи що?

– Це про мене, точно. Все, що пов’язано з мистецтвом і драйвом. Мої емоції – це подорожі. Ось недавно я побувала на маяку, на кордоні Британії та Ірландії, де нульовий меридіан. Я чітко відчула, що там початок енергії Землі. Для мене було важливо опинитися в цьому місці, відчути вітер, що збиває з ніг, силу водної стихії. На маяку є і готель, я там декілька днів пожила – неймовірні емоції!

– Нинішнього літа папараці сфотографували тебе на київському концерті Muse. Не страшно відвідувати такі масштабні заходи, де велике скупчення людей?

– Ні, я люблю людей. Я на стадіоні знайшла відокремлене місце, де мене було складно знайти. Я прийшла зі своїми музикантами. Ми хотіли подивитися, як у групи від пісні до пісні змінюється аудіодизайн і візуальний ряд.

– Що тебе в житті надихає?

– Все, що завгодно: бесіда з цікавою людиною, архітектура, подорожі, наукові відкриття. Французи, наприклад, вже навчилися телепортувати малі частинки – все, майбутнє настало (сміється).

– У тебе є час читати про те, що відбувається в світі?

– А я навчилася робити кілька справ одночасно. Мені складно абстрагуватися від усього і зайнятися чимось одним. Ось зараз я з тобою розмовляю і одночасно по телефону віддаю останні розпорядження щодо концертів на Донбасі – завтра ми туди вирушаємо.

– Тебе не втомлює вся ця метушня? Були думки поставити творче життя на паузу і на півроку поїхати туди, де тебе ніхто не знає? Наприклад, до Англії, де зараз навчається Веня, і просто побути мамою – відводити його в школу, забирати, гуляти…

– Я думаю, мене вистачить дня на чотири (сміється). Але, взагалі, звичайно ж, хотілося би просто спокійно пожити, наповнитися, надихнутися. Мрію поїхати в Нову Зеландію, в Африку на сафарі. Але такі подорожі треба планувати на місяць, не менше. Поки я не можу собі такого дозволити – почекаю, коли стану бабусею (сміється). А поки у мене є величезний колектив, у всіх сім’ї, діти. Я не можу їх залишити на тривалий час без роботи. Тіна Кароль – це велика компанія. Я несу відповідальність за їх долі. Незважаючи на кризу в країні, коливання курсу долара, мого внутрішнього стану і моїх бажань, у мене є правило роботодавця – ні в якому разі не підвести людей. Я собі у всьому відмовлю, але моя команда повинна бути впевнена в завтрашньому дні. У моїх музикантів не може бути стресів. І навіть коли інші артисти почали нити, що стало менше концертів, війна, я придумала таку бізнес-модель для свого колективу, щоб ми грали концерти, заробляли і раділи життю. Пам’ятаю кризу 2008 року, коли мені довелося взяти в борг, щоб розрахуватися з колективом. Якась гіпервідповідальність за свою команду. Я по-іншому не можу. Треба вміти орієнтуватися в сучасному ринку, не можна жити минулим: сьогодні актуально одне, завтра – зовсім інше. Треба вміти вести людей за собою, згуртувати їх і берегти. Звичайно, незамінимих немає, але є ті, яких складно замінити (посміхається).

– Всього місяць тому країна з подивом дізналася, що твій син вчиться в Англії. Як прийшла ідея віддати Веню в британську школу?

– Це пов’язано з кількома факторами. Я не кажу, що українська освіта гірше британської. У нас чудові вчителі, абсолютно чудові гімназії, університети, і я вірю в Україну. Левова частка мого рішення пов’язана з тим, що Веня росте без батька, і з тим, що він мій син. Я не хочу, щоб на нього дивилися хто з презирством, хто занадто поблажливо. Не хочу, щоб його дражнили в школі, щоб діти тикали йому в обличчя новини з газет. І не хочу, щоб він відчував себе зірковим хлопчиком, тому прийняла таке рішення.

– Як відреагували бабусі і дідусь, коли ти сказала, що Веня буде вчитися в Англії?

– Я поставила їх перед фактом. Ми давно завели правило: я з ними рідко раджуся, бо все одно зроблю так, як вважаю за потрібне. Мої батьки, звичайно, були в шоці спочатку, але їм нічого не залишалося, як прийняти моє рішення. Зараз вони навіть раді цьому, тому що побачили результат. Вони побачили молодого чоловіка, який вміє сам зав’язувати краватку в школу, який їсть, користуючись ножем і виделкою. Він грамотний, ввічливий, не знає поганих слів. Він щасливий і усміхнений.

– Які у тебе зараз стосунки з батьками? З яких питань ти звертаєшся до них за порадою?

– У слові батьки є корінь “народити” – це його основне значення. Народити, нагодувати, зростити, вивчити. Власне, люди приходять в цей світ і йдуть з нього на самоті. Я ціную батьків, люблю їх, але своє життя, себе і своє майбутнє я будую самостійно.

– 58-річна Шерон Стоун каже, що до сих пір кожен день дзвонить мамі. Ваші відносини з мамою зазнавали змін?

– Звичайно, коли батьки старенькі, за них потрібно хвилюватися і берегти їх. Потрібно обов’язково підтримувати традицію зустрічатися всім разом на Різдво, Великдень, хоча б в такі великі свята, що б там не було. Сімейні традиції – це здорово. Ми, наприклад, збираємося за одним столом на Різдво і на Великдень. Беремо хрещеного батька Вені, Варлама, після того, як він відслужить службу в Лаврі, і трапезуємо в келії.

– Раз вже ми торкнулися церковних свят, не можу не запитати, що змусило тебе змінити іудаїзм на православ’я?

– Так, дійсно в мені є іудейська кров. Це був мій внутрішній вибір. Я з дитинства ходила в синагогу, вмію молитися на івриті. Так вийшло, що і Веня, і я ходимо в православну церкву. Для мене все одно, в якому храмі спілкуватися з Богом. Головне, що ти це робиш. Кожен вечір і ранок я читаю молитви. В принципі, я думаю, що вони на всіх мовах світу звучать однаково.

– Чого тобі не вистачало в іудаїзмі, заради чого ти перейшла в православ’я?

– Ми вінчалися з чоловіком, хрестили Веню в православному храмі – ми живемо в християнському суспільстві.

– Твоя нова пісня називається “Твої гріхи”. Який гріх тобі найважче пробачити?

– Найстрашніший гріх – смуток. Це все разом – і гординя, і гнів, і розпач. Особливо для жінки, особливо для вдови.

– Ти б хотіла, щоб світ про тебе чогось не знав?

– А він і не знає про мене дуже багато. Я думала колись про це, намагалася розібратися, чи варто мені соромитися своїх минулих вчинків? Все відмотувала, відмотувала спогади і зрозуміла, що вдячна батькам: вони навчили мене так себе вести і так чинити, щоб завтра не було соромно. Сьогодні, щоб не було відчуття провини, я намагаюся робити свої вчинки з холодною головою і думати наперед, як вони будуть розцінені. Не варто поспішати, не можна рубати з плеча. Ох, скільки разів я сама могла усього вчинити під дією емоцій! Але я видихаю, і ось тут спрацьовує щось з єврейського (посміхається).

– Ти часто ображаєш людей?

– Я нікого не ображаю, я тільки кажу правду. І ніколи не брешу. Хіба можна ображатися на правду? Яка б вона не була, краще її сказати.

– А тобі самій потрібна правда? Ти просиш своїх друзів, близьких говорити правду в обличчя?

– Серед моїх близьких тільки ті люди, які говорять правду. Між нами не існує ігор. Я прекрасно ставлюся до критики, якщо вона по суті, а не так: мені це подобається або не подобається. Потрібно вміти обґрунтувати, чому не подобається. Говорити неправду або мені підігравати немає сенсу.

– Хто твої друзі?

– Їх украй мало. Ось Паша мій друг (Павло Орлов, менеджер співачки. – прим. ред.). Але і йому я не буду розповідати все. Навіщо, щоб він бачив мене вразливою, нещасною, сумною? Нехай бачить мене красивою, щасливою.

– Повинна ж бути хоча б одна людина в твоєму оточенні, якій би ти могла розповісти все, коли тобі дійсно погано?

– Мій чоловік. До сих пір я йому розповідаю все, що у мене на душі. Він для мене є і буде моїм головним учителем і моєю заповітною мрією.

Я до сих пір чую його (чоловік співачки Євген Огір помер від раку в 2014 році. – прим. ред.). Всі подружки з дитинства залишилися в дитинстві. Час показав, що ми занадто різні і живемо різним життям. Не можна дитячу модель дружби перенести у доросле життя. Все одно знаходяться якісь камені спотикання. В цьому випадку я просто зникаю, для того щоб залишити у себе в пам’яті те прекрасне, що було тоді у нас в дитинстві. Людина не винна, вона просто виросла.

– Якими якостями повинна володіти людина, щоб стати твоїм другом?

– Ти мій друг. Ти мені бажаєш зла? Ні? Значить, ти мій друг. Я не розумію, що таке друг, це що – таємний щоденник? Наприклад, водій – мій друг, ми дуже багато часу проводимо разом в машині. До речі, він один з перших слухає мої нові пісні. Я завжди в нього запитую: подобається йому чи ні?

Я з усіма дружу: і на “Голосі країни”, і в нашому шоу-бізнесі з усіма артистами, а ось вони зі мною… Але це вже інша історія (сміється). Потрібно навчитися приймати людей такими, якими вони є. Це дуже велика праця. Я присвятила багато часу тому, щоб смиренно прийняти грубі помилки, грубі фрази. До речі, християнство вчить покори – це відповідь на твоє питання, чому я перейшла в православ’я. Православ’я вчить покори. Напевно, долати труднощі (адже все на моїх плечах) навчило мене саме християнство.

– Назви прості речі, які приносять тобі радість в житті?

– Обожнюю монотонність. Чесно! Ось ці сухі сніданки я вже місяць їм, і мені не набридає. У мене є сад з троянд, я ними займаюся, я їх люблю, і вони мене тішать. Щоранку я зрізаю собі троянду і беру з собою в машину. Мене радує мій город, в якому ростуть малина, суниця, огірки, помідори. До речі, я пригощу тебе зимовим яблуком – воно виросло на моєму дереві вперше, сьогодні я його з собою взяла. Тримай. До цього у мене був перший річний урожай персиків. Мене радує чисте повітря – я живу за містом, там такі зірки на небі! Мене радує, як зі своїх речей виростає Веня. Я зберігаю його маленькі костюмчики, іноді дістаю їх, щось згадую. Нещодавно син розсмішив мене фразою, сказавши англійською: “Я – містер президент, і знаю все” (сміється).

– Твоє ставлення до розкоші?

– У моєму житті її немає. Тіна і розкіш – це не синоніми. Але я приймаю компліменти, коли чую на свою адресу: “Тіна розкішна” (сміється). –

Яка твоя мантра?

– Здатися ти завжди встигнеш.

– Складно бути завжди в центрі уваги?

– Я про це ніколи не думаю.

– Що потрібно, щоб артисту не втратити зв’язок з реальністю?

– Щоб артисту не захворіти на зіркову хворобу, не відірватися від землі і не полетіти в космос та не піднестися над світом, потрібно володіти інтелектом. Читати і молитися.

Довідково:

Тіна Кароль – створила свій власний благодійний фонд “Полюс тяжіння”. Він

не є організацією зі збору коштів і здійснює свою діяльність тільки за рахунок благодійної допомоги самої співачки. Фонд займається закупівлею необхідного медичного обладнання дитячим онкологічним відділенням міських лікарень по всій Україні.

(Замітку під рубрикою «Постаті в царині милосердя: Тіна Кароль – тернополянам» див. - http://lviv-redcross.at.ua/blog/2015-03-17-5238 ).

Фото – з відкритих джерел в Інтернеті

За джерелом:

http://expres.ua/news/2017/07/20/253304-tina-karol-nikogo-ne-obrazhayu-tilky-kazhu-pravdu