ВИСТАВКА РУШНИКІВ

Львівська загальноосвітня середня школа №37

з поглибленим вивченням французької мови – 105 – річчю Андрія Малишка

Хто в Україні не знає ліричні пісні Платона Майбороди на слова Андрія Малишка «Пісня про рушник», «Київський вальc» , «Стежина» та ін. Вони давно стали народними піснями, і їх бережуть, як всенародний скарб.

Таке ж шанобливе ставлення до цих пісень й у Львівській загальноосвітній середній школі №37 з поглибленим вивченням французької мови, де сьогодні, 14 листопада, на ознаменування 105-річчя з дня народження поета - лірика Андрія Малишка організували одноденну виставку рушників.

На виставці представлені рушники сучасні і старовинні. Одному з них минуло 100 років. Його приніс продемонструвати школярам учень 5 «б» класу Ілля Рубін. І його дали хлопцеві дома тільки тому, що виставка одноденна і після уроків він принесе дорогоцінний експонат назад.

Всього в експозиції 30 рушників. Тут можна побачити різні техніки вишивки: хрестик, гладь, мережку, низинку, гуцульське вишиття.

Юним відвідувачам і вчителям сподобався рушник, вишитий подільською гладдю Василиною Савівною Пилипчук з Козятинського району на Вінничині.

Про ней рушник докладно розповіла учителька української мови і літератури Світлана Василівна Шагова, адже його вишивала її бабуся.

Останнім часом українці стали смаглявіші. Десятикласник Стів Сомуссу, батько котрого вчився в Україні, як посланець однієї з Африканських країн, а потім одружився з красунею з-понад берегів Дніпра, також любить українські рушники. На канікулах він зчаста їздить до бабусі Валентини у м. Черкаси, де також кохаються у вишитих рушниках.

На виставку зайшла учителька фізичної культури Калина Федорівна Бокало. Вона нагадала учням, що пора на урок, але краса вишитих рукотворів і запал юних відвідувачів зачарували і її, тож вирішили з уроком трішки почекати, щоб ще хвильку побути у цій казковій атмосфері незвичайної виставки.

Заступник директора з виховної роботи Наталія Григорівна Ясниська (на знімку - зліва) та педагог-організатор Наталія Богданівна Коцюба (на знімку - справа), ініціатори заходу, залишилися задоволеними результатами виставки. Її переглянули майже всі учні і вчителі школи. І нехай вона тривала всього один день, але залишила у юних душах відлуння знаменитої пісні про рушник, наочно показала мамину любов, з якої починається довга дорога милосердя, послужила своєрідною естафетою поколінь.

Голова первинного осередку Товариства, що входить до Личаківської РО м. Львова ТЧХУ, Наталія Григорівна Ясниська підсумувала; «Екологія душі – це також справа Червоного Хреста. Бо що у юній душі посієш, те і пожнеш у дорослому віці».

Пісня про рушник.

Рідна мати моя, ти ночей недоспала,
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Фото – автора

Ірина Апостолюк,

голова Личаківської РО м. Львова ТЧХУ