ПРОТИПІХОТНІ МІНИ - ВЕЛИКА ЗАГРОЗА

20 років тому в м.Оттава була прийнята Конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва

і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення, широко відомої як Конвенція про заборону протипіхотних мін

Цей історичний договір, прийнятий на основі міжнародного гуманітарного права, вперше засвідчив згоду держав повністю відмовитися від смертоносних протипіхотних мін. З того часу було досягнуто значного прогресу, проте досі існує нагальна необхідність усунення прогалин в імплементації конвенції. Станом на грудень 2017 року учасницями цього договору є 162 держави, включаючи Україну, в той час як 34 держави ще не підписали цей документ.

Двадцять років тому Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) підрахував, що кожного року протипіхотні міни призводять до загибелі або каліцтва приблизно двадцяти тисяч людей, які є переважно цивільними особами. Після вступу конвенції в силу 1999 року ця кількість різко скоротилася і наразі становить приблизно 6500 людей.

«Ми повинні прагнути до всесвітнього застосування цього договору – щоб ті держави, які досі не ратифікували його, негайно це зробили. Крім того, ряд держав-учасниць конвенції ще не виконали зобов’язань щодо очищення їхніх територій від протипіхотних мін, тоді як інші мають поліпшити доступ до різних послуг для людей, які постраждали від мін», – сказав Алан Ешліманн, глава делегації МКЧХ в Україні.

На знімку: "Міни продовжують довго вбивати без жодних причин після закінчення бойових дій, єдиним виходом є повна заборона" - @ICRC_ua сказав голова Aeschlimann з нагоди 20-річчя прийняття #OttawaTreaty.

МКЧХ має чіткий мандат і працює на передових у більшості країн світу, що страждають від мін, в тому числі в Україні. Він нагадує органам влади про їхні зобов’язання допомагати жертвам мін, поширювати серед населення інформацію про відповідні ризики та співпрацювати зі спеціалізованими партнерськими організаціями з розмінування.

МКЧХ також прагне до розширення допомоги для постраждалих від мін людей та громад у тих країнах, які намагаються докладати зусиль для задоволення існуючих потреб.

Восени 2017 року МКЧХ провів опитування 2374 респондентів у більш ніж 100 населених пунктах на контрольованій українським урядом території східної України, щоб оцінити їхні знання, ставлення та поведінку. Результати показали, що внаслідок конфлікту дві третини селян та близько половини міських жителів зазнають певних проблем з особистою безпекою, причому головною проблемою є обстріли. Багато людей були змушені на певний час залишити свої домівки, щоб убезпечити себе.

Наявність мін на цій території, особливо в сільській місцевості, часто перешкоджає щоденній діяльності населення, зокрема переміщенню дорогами, випасанню худоби, землеробству, фермерству та заготівлі дров.

За результатами опитування серед основних проблемних питань безпеки згадується перетинання лінії зіткнення. Більше половини селян та більше третини городян знають, що поблизу пунктів пропуску можуть бути міни, і це є одним із факторів, що викликають серйозне занепокоєння тих, хто перетинає лінію зіткнення.

Також результати показали, що з початку конфлікту більшість мешканців населених пунктів, розташованих уздовж лінії зіткнення (загалом 87%, залежно від виду населеного пункту), облаштували сховище на випадок обстрілу.

«З гуманітарної точки зору наявність мін та інших вибухонебезпечних снарядів в Україні може призвести до драматичних наслідків, і це питання необхідно вирішувати, – наголосив пан Ешліманн. – Цивільні особи по обидва боки від лінії зіткнення на сході України продовжують щодня страждати від мін та інших боєприпасів, що не розірвалися. Хтось гине або отримує поранення, інші втрачають засоби до існування. Це необхідно припинити».

Фото – прес-служби МКЧХ

За джерелом:

http://ua.icrc.org/2017/12/04/20-years-since-ottawa-ukr/