ІНЖЕНЕР З УГОРЩИНИ – НА ВІДБУДОВІ ДОНЕЧЧИНИ

Інтерв'ю з паном Каролі Корчмар,

інженером з офісу МКЧХ в Донецьку

Пане Каролі, коли і як почалася Ваша робота в Міжнародному Комітеті Червоного Хреста?

Я працюю в МКЧХ з червня минулого року. Це моя перша місія, і я ніколи раніше не працював у міжнародній неурядовій організації. Завершивши в Азербайджані свій останній проект у приватній компанії, я почав шукати нові можливості за кордоном. Насправді це моя донька показала мені цю вакансію в МКЧХ, а я одразу зрозумів, що можу підійти, оскільки вони шукали російськомовного інженера - будівельника. Після першої співбесіди мені запропонували цю посаду в Донецьку. Донька не випадково прислала мені посилання на вакансію, бо тоді сама вже кілька років працювала в міжнародній гуманітарній організації, а зараз перебуває в Судані. Я подумав: якщо моя дочка може так працювати, то невже я не зможу?

Де Ви навчалися та працювали до МКЧХ?

Я – інженер-будівельник, здобув освіту в Угорщині. Після закінчення навчання я почав працювати інженером-конструктором у відомому угорському інституті, який займається питаннями водопостачання та водовідведення. Потім я працював інженером проекту з нафто- та газовидобування в Казахстані. Я провів у Казахстані шість років і отримав гарний досвід: велика країна, багатокультурна команда, нова мова… Робота там була набагато складнішою та цікавішою, ніж на Батьківщині. Російську мову я знав ще зі студентських років, оскільки на той час вона була основною іноземною мовою в Угорщині. Після Казахстану я почав працювати в міжнародній компанії в галузі модульного будівництва та їздив у різні країни на короткострокові проекти. Я був навіть на острові Сахалін!

Як робота в МКЧХ відрізняється від роботи у приватному секторі?

Роботу інженерно-технічного відділу МКЧХ можна порівняти з роботою приватних компаній, в яких я працював. Великі компанії мають власний порядок розробки та реалізації проектів, який складається з тих самих основних етапів, що й будівельні проекти МКЧХ. Основна різниця – це для кого робляться проекти: раніше я працював на користь великих державних компаній та нафтових корпорацій… Тоді як зараз я працюю для людей, які постраждали від реалій збройного конфлікту. Порівняно з моїми колишніми роботами тут є набагато тісніший особистий зв’язок та безпосередній контакт з отримувачами допомоги: коли ви відбудовуєте чийсь дім, пошкоджений під час конфлікту, ви покращуєте життя однієї родини та налагоджуєте особливий зв’язок із цією сім’єю.

Над якими проектами Ви зараз працюєте?

Є три основні проекти, над якими я зараз працюю – всі вони реалізуються в Нікішиному, невеликому селі поблизу Дебальцево, яке було сильно пошкоджене під час запеклих боїв у 2014-2015 роках. Ці проекти включають відновлення будівлі амбулаторії, дитячого садка та будівництво нової котельні для опалення цих двох будівель.

Крім того, ми плануємо повністю реконструювати десять будинків, зруйнованих під час конфлікту. Я також працюю над відновленням бюро судово-медичної експертизи в Донецьку, яке розташоване в старій будівлі медичного закладу, пошкодженій під час конфлікту. Одночасно ми працюємо над документацією для завершення будівництва іншого медичного корпусу, в якому могло би розміститися все бюро судово-медичної експертизи.

Моя команда – це моя найпотужніша рушійна сила: вони активні, цілеспрямовані, важко працюють, однак ми всі знаємо, як розслабитися. Мені також подобається, що моя робота не вимагає постійного перебування в офісі, і дуже приємно, що можна бачити кінцеві конкретні результати своєї роботи. Ми кілька разів отримували листи з подякою від людей, яким допомогли – в такі моменти ми усвідомлювали, що все зробили правильно.

Як Вам живеться в Донецьку? Що робите в позаробочий час?

Я живу в центрі міста, це досить гарний район. Мені подобається дивитися фільми, читати, я постійно на зв’язку із сім’єю. Моя донька зараз у Судані, син у Німеччині, а дружина в Угорщині! І хоча я далеко від своєї родини, я відчуваю, що знаходжуся в правильному місці та роблю правильні речі для людей, які цього потребують. У мене також є можливість насолоджуватися місцевою культурою, наприклад, відвідувати музеї, драматичний театр чи філармонію. Я досі шукаю місце, де зможу пограти в боулінг – це одна з моїх пристрастей. У квартирі я мешкаю разом із колегою, тому після робочого дня завжди є чим зайнятися або про що поговорити.

Що Ви порадите тим, хто хотів би працювати в МКЧХ?

Просто спробуйте! Якщо ви інженер, ви будете використовувати свої технічні знання так само, як робили це в приватному секторі, але ви отримаєте особливе відчуття, що ваша робота вплинула на чиєсь життя, і почуєте добрі слова від людей, для яких весь світ перевернувся з ніг на голову через конфлікт. Я дуже радий, що ухвалив таке рішення, і вдячний своїй доньці за те, що вона показала мені цей шлях.

Фото – прес-служби делегації МКЧХ в Україні

За джерелом:

http://ua.icrc.org/2018/03/29/karoly-korcsmar-interview-ukr/