«…РАХУВАЛА КОЖЕН МЕТР ДОРОГИ»

У Перемишлянському районі Львівської області волонтери

врятували бабусю, котра опинилась у скрутній ситуації.

До львівських волонтерів звернулася онука літньої жінки з проханням про допомогу. Як виявилось, бабуся зовсім не ходить. Більше того, абсолютно нерухомо лежить більше двох років. Ні рідні діти, ні місцева влада нічого не зробили для забезпечення відповідних умов хворій жінці.

"Приїхавши на місце та поглянувши на саму бабусю, ми зрозуміли - ми не можемо взяти на себе таку відповідальність та самостійно бабусю завезти. Адже бабуся зовсім нерухома! Не відчуває ніг, не рухає ними, не може рухати руками, навіть головою не вдалось їй покрутити. На спині рана...", - пише Ольга Сорока, волонтерка.

Згодом, бабусю відвезли до лікарні. Зі слів лікарів, вона перебувала у важкому стані, проте вже сьогодні почуває себе добре.

"Дорога була дуже довга.....я рахувала не кілометри, а кожен метр, що проїхали! Молила Бога, щоб бабуся доїхала. В Угневі нас чекали. І бабуся з Божої допомогою опинилася у своїй новій кімнаті. Головний лікар сказала, що стан важкий, і не знає як довго би вона протрималась у себе дома в такому важкому стані».

Бабуся почула розмову сусідок про хліб, почала просити їсти! Каже, ви говорите про хліб, а мені він пахне!

«Люди добрі! Персонал, почувши про це, негайно приніс пюре, котлетку і бабуся так смачно їла! Вона бідна – була увесь час голодна! Горло стиснулося від жалю, і набігла непрошена сльоза...», - згадує Ольга про цю сумну пригоду.

Наш коментар:

Ніби і рядова інформація. А ніби і ні. За нею стоїть не тільки біль самотньої людини похилого віку, але і запитання до громадськості: хто у цьому винен?

Можна багато мудрувати, говорити про черствість сердець у дітей, в онуки, в сільського голови… Але в кінцевому результаті головним винуватцем все ж стане та організація, про яку знають усі, але кожен сам собі старається дати раду.

Раніше на допомогу знедоленим міг прийти Червоний Хрест. Тепер, коли в 2016 р. була ліквідована патронажна медична служба ТЧХУ чисельністю понад 3000 осіб на державному рівні, про це не варто навіть говорити.

Якщо згадати про Львівщину, то за останній час, завдяки Фрайбурзькому Червоному Хресту з Німеччини, вдалось відновити у м. Львові 6 робочих місць патронажних медичних сетер Львівської ОО ТЧХУ.

А що решта районів у Львівській області? Для них поки що шукають кошти. Там крім голів районної організації ТЧХУ поки що більше нікого немає. Цим і пояснюється те, чому такі випадки, про який йдеться у замітці вище, є можливими у наш час. На жаль, це є загальна наша ганьба.

Волонтери, на яких зараз робиться повсюдно акцент, не завжди вчасно можуть прийти на допомогу і надати належну опіку тим, хто її конче потребує. Вони ж волонтери! Ні плану роботи, ні матеріальної вигоди, ні подяки, – ці люди зовсім нічого ні від кого не отримують! Вони і не чекають на це, тому що керуються у своїх діях почуттям совісті і милосердя.

Незважаючи на те, що йдеться у замітці про поодинокий випадок на Львівщині, але він є типовим. Після нескладних арифметичних підрахунків не важко переконатися, що таких бідолах в Україні на сьогодні є приблизно кілька тисяч осіб.

Тож питання опіки над самотніми людьми похилого віку зараз у державі є відкритим. Воно потребує кардинального вирішення. І чим швидше, тим краще.

Фото – з відкритих джерел в Інтернеті

За джерелом:

http://forpost.lviv.ua/novyny/11860-na-lvivshchyni-volontery-vriatuvaly-khvoru-babusiu-za-iakoiu-nikhto-ne-dohliadav