ГРАНТИ МИЛОСЕРДЯ

Про те, кому, чому і як допомагає Міжнародний Комітет Червоного Хреста

на Луганщині, розповів глава субделегації МКЧХ у м. Сєверодонецьку Лоренцо Редальє (на знімку).

Сьогодні вся гуманітарна робота Міжнародного Комітету Червоного Хреста на Донеччині сконцентрована саме вздовж лінії розмежування. За рівнем фінансування місія в Україні - на дев’ятому місці серед усіх держав, де МКЧХ надає допомогу постраждалим від воєнного конфлікту. На 2018 рік МКЧХ виділив для нашої країни на різні види допомоги 66 мільйонів швейцарських франків.

Завдяки принципу нейтральності в МКЧХ є привілейований доступ до зон, де інші організації не можуть надавати допомогу потерпілим від конфлікту по обидва боки.

«Загалом, що ближче до лінії розмежування, то подібніші проблеми й потреби , з якими стикається населення, - розповідає Лоренцо Редальє, котрий працює в Україні вже півтора року. - Наприклад, загроза обстрілу або замінованість територій. Що стосується економічної ситуації, то різниця є. Наприклад, якщо говорити про більш ізольовані села в безпосередній близькості до лінії розмежування, то без доступу до ринку, без повноцінного транспортного сполучення вони відновлюються повільніше , ніж ті, де збереглася інфраструктура. Проблеми там потребують комплекснішого розв’язання, вони багатогранні, тому для 15 населених пунктів Луганської області на території, підконтрольній уряду України, таких як Лобачеве, Лопаскіне, Болотяне, Сизе, реалізується одночасно кілька наших програм. Це і психологічна підтримка, і відновлення будинків, і водопостачання. Крім того, тут реалізується низка програм з мінної безпеки, проводиться навчання з надання першої допомоги тощо.

Водночас МКЧХ працює над тим, щоб вибудувати діалог з обома сторонами конфлікту, що також допомагає захистити цивільне населення. Один зі способів - нагадування учасникам конфлікту про правила ведення воєнних дій, про міжнародне гуманітарне право, яке, приміром, захищає важливі об’єкти соціальної інфраструктури, школи, лікарні.

«І, як правило, обидва напрями нашої діяльності взаємозалежні, бо безпека лежить в основі нормалізації життя. Якщо в людей через замінування пасовищ, немає можливості випасати худобу, ми забезпечуємо їх кормом для тварин. Якщо далі говорити про безпеку, то яскравий приклад - школи й дитячі садки. На вікна ми встановлюємо спеціальні захисні панелі, обклеюємо плівкою, яка утримує осколки, якщо скло розбивається від вибухової хвилі. Дитсадкам і школам для зон безпеки, укриттів передаємо все необхідне - воду, ковдри тощо. Паралельно з цим працюють наші фахівці відділу психологічної і психосоціальної підтримки. Вони навчають педагогів як розпізнавати ознаки стресу в учнів і допомагати їм упоратися з наслідками», - розповідає Лоренцо.

На запитання: «Що на сьогодні небезпечніше для тих, хто живе в зоні конфлікту, - небо чи земля?»

«Лоренцо Редальє відповідає так: — Ми бачимо, що спалахи бойових дій почастішали. І це, звісно, серйозна загроза для людей. Але водночас залишки снарядів, що не розірвалися, міни, яких, на жаль, дуже багато, — це зараз у низці населених пунктів навіть важливіша проблема, ніж обстріли. В групі ризику - діти й люди з низьким рівнем доходу. Першими рухає цікавість, другими - бажання заробити , збираючи й здаючи метал. Наше завдання - допомогти більше дізнатися про проблему й навчити людей правил безпечної поведінки. А паралельно - знизити потенційні ризики. Наприклад, ми постачаємо служби , які проводять розмінування, спеціальними маркірувальними знаками, сприяємо проведенню розмінування пасовищ і полів, забезпечуємо населення паливом на зиму там, де заміновано ліс, і люди не можуть самостійно запастися дровами. Цього року ми почнемо встановлювати безпечні ігрові майданчики для дітей у тих населених пунктах, де високий рівень замінованості околиць.

Незалежно від того, який статус має населений пункт, для МКЧХ важливо допомогти тим, хто страждає від конфлікту.

« Важливо допомагати так, щоб люди були якнайменше залежні від допомоги в майбутньому, - наголошує Лоренцо Редальє. - Тому ми переходимо до наступного етапу допомоги, тільки - но це стає можливим, і пояснюємо населенню, чому ми змінюємо програми. У місті Щастя МКЧХ запустив пілотний проект підтримки мікроекономічних ініціатив. Це гранти на бізнес. Наприклад, майстер з ремонту взуття придбав устаткування для майстерні. Інші підприємці створили робочі місця, відкривши пекарню. У першому випадку максимальна сума гранту 75 тис. грн, у другому - до 150 тис. грн. Сьогодні проект розширюють, гранти зможуть одержати і в інших населених пунктах уздовж лінії розмежування.

Водночас є програми, які залишаються майже незмінними. Наприклад, відновлення житла. Це може бути як ремонт пошкодженої будівлі, так і відновлення з нуля повністю зруйнованого будинку. Майже 300 осіб на підконтрольній Україні території Луганської області отримали таку допомогу.

Ще один важливий проект — підтримка Попаснянського водоканалу. Червоний Хрест забезпечує хімічними реагентами підприємство, що забезпечує водою 600 000 людей по обидва боки.

У сфері охорони здоров’я діють програми дотацій. Перша - забезпечення ФАПів і лікарень медикаментами для людей, що мають хронічні захворювання, друга - надання препаратів і обладнання за запитом самої лікувальної установи, третя - підтримка проекту Товариства Червоного Хреста України «Мобільні медичні бригади». Завдяки цьому, в найізольованіших зонах люди можуть одержати консультацію лікаря.

Українські політики постійно порушують питання про способи виплати пенсій населенню непідконтрольних територій, і як один з варіантів розглядають можливості й роль у цьому МКЧХ. За словами Лоренцо Редальє, посередницька роль у таких ситуаціях - частина мандата МКЧХ, визначена Женевськими конвенціями. Наприклад, Міжнародний Комітет Червоного Хреста виконує посередницьку роль у процесі звільнення і транспортування полонених. Якщо сторони досягнуть якогось консенсусу в питанні виплат пенсій, міжнародна організація готова допомогти в будь-який момент у цьому питанні.

Автор - Павло ВОРОНЦОВ

Фото - прес-служби МКЧХ у м. Сєверодонецьку

За джерелом:

http://www.golos.com.ua/article/306541