Вітаю Вас Гість | RSS

Товариство Червоного Хреста Личаківського району

Головна » » Не казкова історія: як дочка волинського судді стала таїландською принцесою

21:55

Не казкова історія: як дочка волинського судді стала таїландською принцесою

БАГАТОЖОНСТВО – ПЕРЕПОНА СІМЕЙНОМУ ЩАСТЮ

Не казкова історія: як дочка волинського судді стала таїландською принцесою.

У проекті «Хронограф» на сайті EtCetera публікуються статті про людей, події та явища в історії України, про які навряд чи знає широка аудиторія.

Які асоціації викликає у вас слово «Таїланд»? Ну як же: райські курорти, буддійські храми з неймовірною архітектурою, екзотична кухня, тайський бокс і тайський масаж, «третя стать», та ще, можливо, фільм «Пляж» з Леонардо Ді Капріо в головній ролі.

А між іншим, одного разу наша співвітчизниця мало не стала королевою в цій екзотичній країні. Сталося це сто років тому, коли країна ще називалася Сіам. І ось як це було.

Влітку 1897 року тодішній король Сіаму Рама V, якого піддані називали «Великим улюбленим королем», їздив на Захід, домовлятися з європейськими правителями про дипломатичні відносини. Відвідав він і Санкт-Петербург, тодішню столицю Російської імперії. Тут його величності запропонували відправити одного із синів вчитися в місцеву військову академію. Треба сказати, це був непростий вибір – справа в тому, що у Рами було 33 сина (та ще 44 дочки). Проте монарх все-таки знайшов гідного кандидата – ним став п’ятнадцятирічний Чакрабон Пуванат.

Опинившись у Петербурзі, молодий принц не тільки освоював ази військового мистецтва, але й вельми швидко вписався в життя місцевого світського суспільства. Особливо частим гостем він був у салоні Єлизавети Храповицької, де часто «тусила» тодішня «золота молодь». Саме тут у березні 1905 року

Чакрабон познайомився з дев’ятнадцятирічною киянкою Катериною Десницькою. А вже наступного дня після знайомства принц почав закидати дівчину дорогими подарунками і любовними листами.

Для Катерини така увага було новинкою. Долю дівчини складно назвати легкою. Її батько, суддя Луцького окружного суду, помер, залишивши вдову, Марію Михайлівну, одну з дванадцятьма дітьми. Тій нічого не залишалося, окрім як продати майно і перебратися з сім’єю до Києва. Тут мати віддала Катю до Фундуклеївської жіночої гімназії – між іншим, кращої в місті. А після того як Марія Михайлівна померла, брат і хрещена запросили дівчину в Петербург.

На момент знайомства з принцом Катерина навчалася на курсах медсестер. Справа в тому, що у дівчини був кавалер – дехто Ігор, до речі, теж киянин. Коли почалася російсько-японська війна, Ігоря забрали в армію і відправили на фронт, на китайський кордон. Щоб не розлучатися з коханим, Катерина освоїла ремесло сестри милосердя і теж поїхала на Далекий Схід – у складі пересувного госпіталю. Здавалося б, на цьому все повинно було закінчитися. Але куди там! Закоханий принц сам поривався на фронт, а коли зрозумів, що на війну його ніхто не відпустить, став надсилати Катерині листи і телеграми. Більшість з них дівчина ігнорувала, а якщо й відповідала – то досить холодно.

Наприкінці 1905 року Катерина Десницька повернулася до Петербургу. Повернулася одна – що сталося з Ігорем, історія замовчує. Принц уже чекав її і одразу ж запропонував одружитися. На цей раз киянка погодилася. Пара поїздом відбула до Одеси, а звідти пароплавом вирушила до Стамбулу, де й обвінчалася в православній церкві. А вже 24 лютого про одруження повідомила газета «Киевлянин», особливо наголошуючи на тому, що «родичі нової сіамської принцеси, в тому числі сестра, тітки і дядько, живуть у Києві». А 8 квітня про цю знаменну подію повідомив «Одеський листок», щоправда, доповнивши історію численними подробицями – дуже романтичними, але які не мали жодного відношення до реальності.

Спочатку сімейне життя «київської Попелюшки» і сіамського принца дійсно нагадувало казку. Медовий місяць молодята провели в Єгипті, після чого Чакрабону потрібно було повертатися додому. Однак з’явитися в сіамській столиці Бангкоку з невідомою дівчиною, та ще й чужинкою, він не міг. Тому залишив молоду дружину в Сінгапурі, під охороною вірних людей.

Зрозуміло, що довго так тривати не могло. Зрештою, принц все-таки привіз Катерину в Таїланд. Королівська родина, цілком очікувано, не прийняла нову родичку. Старий король навіть демонстративно відмовився з нею зустрічатися. Що поробиш – традиції… Проте Катерина сама зробила перші кроки назустріч. Киянка вивчила тайську мову та місцеві звичаї і змогла налагодити гарні стосунки зі свекрухою-королевою. Нарешті, в березні 1908 року Катерина народила Чакрабону сина, якого назвали Чулою. Це був перший онук Рами V, тож королю зрештою довелося змінити гнів на милість.

Втім, шлюб Чакрабона і Катерини визнали законним тільки у 1910 році, коли Рама V помер, а на престол зійшов його старший син, Рама VI (не дивуйтеся – Рамами звали усіх таїландських королів починаючи з 1782 року, а зараз на троні сидить Рама Х). Своїх дітей у нового короля не було, тож маленького Чулу визнали спадкоємцем. Це був, напевно, найкращий час для наших героїв. До речі, в 1911 році Катерина привезла чоловіка на батьківщину – в Київ. Тодішня преса живописала, як принц з дружиною оглядали Володимирський собор, а навколо церкви збирався натовп роззяв, які бажали подивитися на колишню землячку, яка стала справжньою принцесою.

У казці на цьому місці, напевно, мала б прозвучати фраза «І жили вони довго і щасливо». Але це не казка. Історія киянки і принца закінчилася зовсім не так романтично, як починалася.

У 1919 році Катерина поїхала в Шанхай – провідати родичів, які емігрували в Китай після революції 1917 року. А коли повернулася, дізналася, що у чоловіка з’явилося нове захоплення – п’ятнадцятирічна Чаваліт, яка, до речі, доводилася Чакрабону двоюрідною племінницею. Для принца в цьому не було жодних проблем: в королівській родині Сіаму багатоженство було цілком звичайною практикою. Напевно, тому його дуже здивувала бурхлива реакція Катерини. Вона довго намагалася переконати Чакрабона кинути суперницю, а коли зрозуміла, що все марно, покинула Бангкок, навіть не попрощавшись з сином, але погодившись на скромне утримання від колишнього чоловіка в 1200 фунтів річних.

Після розриву з принцом Катерина жила у родичів в Шанхаї, де працювала в Товаристві Червоного хреста. В Таїланд після цього вона приїжджала тільки одного разу – на похорон Чакрабона, який у 1920 році помер від запалення легенів.

У подальшій долі Катерини Десницької не було вже нічого казкового. Вона знову вийшла заміж – за американського інженера, що працював у Китаї та який потім відвіз її у свій будинок в Портленді. Життя в американській глибинці швидко набридло колишній принцесі: вона розійшлася з чоловіком і оселилася у далеких родичів у Франції, де й померла у 1960 році у віці 74 років.