В ЕВАКУАЦІЇ

Зона ураження снарядами під Ічнею не так далеко від Києва. Столичні журналісти

виїхали у зону лиха, щоб поцікавитися, як проходила перша доба в евакуації.

Село Парафіївка Ічнянського району на Чернігівщині прийняло чи не найбільшу кількість евакуйованих жителів, постраждалих від вибухів на складі боєприпасів №6. Тут же розташований і штаб рятувальних служб.

Від Ічні до Парафіївки - 21 кілометр по якісній, як для цих країв, дорозі. Місцева середня школа з самого початку стала головним притулком для тих, хто з яких-небудь причин не може виїхати до родичів і повинен просто кидати свій будинок, повідомляє "Ділова Столиця" (ДС) з посиланням на Depo.ua.

Перші евакуйовані прибули в школу о пів на п'яту ранку, розповідає заступник директора школи Інна Олексіївна. Вибухи було добре чути навіть у Парафіївці, яка знаходиться за кілька кілометрів від села Дружба під Ічнею, біля якого і розташований склад боєприпасів №6.
 

Протягом дня між Парафіївкою та Ічнею курсують шкільні автобуси. У день частина жителів Ічні повернулася додому, щоб залагодити господарські справи, але на ніч все-таки їдуть в безпечне місце.

В Ічні залишається переважно молодь. Це тому, що вони не знають ціну життя, пояснює одна з евакуйованих жінок.

«У школі хоч тепло, а то газ - дорогий, і вдома у нас не опалюються, - знаходить позитив в тому, що трапилося, інша жінка. На питання про дрова відповідає, що машина дров коштує понад чотири тисячі гривень - для ічнянців це великі гроші.
 

Увечері в одноповерховій будівлі школи збираються більше трьохсот жителів Ічні та сусідніх сіл. Хтось влаштувався покотом в класах на матрацах і килимках, привезених раніше, хтось неприкаяний сидить в коридорі - матраців і місця не вистачає.

О десятій вечора повідомляють, що школа в Іржавці готова прийняти евакуйованих, автобус чекає.
 

- А може, поїхали до Ніжина, а потім електричкою до Бобрика?

- Ніжин? Ти уявляєш, коли ми там будемо?

Чоловік і жінка, які вели цей діалог, явно не готові морально до того, що цю ніч їм доведеться провести в непристосованому для нормальної ночівлі приміщенні, але все ж приєднуються до групи, що йде в бік автобуса, який відвезе їх у сусідній Іржавець.

В школі чергує лікар. Кожен, хто цього потребує, може перевірити тиск. Медикаменти також напоготові. До виходу зі школи під'їжджає "швидка", в неї вантажать стареньку бабусю, вона в свідомості, але перевірку у лікаря, очевидно, не пройшла. Коридорами сюди-туди водять під руки немічних старих, очевидно, до туалету.

У двір заїжджає бусик, чоловікам командують йти допомагати - вивантажувати одяг. Мішки з гуманітарною допомогою несуть в спортзал, туди ж швидко збігаються жінки. Довго вибирають речі, іноді беруть явно більше, ніж потрібно на одну-дві ночі.

В їдальні в цей час вже порожньо, на столах стоять тарілки з печивом, бутербродами і баклажанами, але волонтери не сплять - гречку з тушонкою і солоним огірком, а також чай на вечерю можна отримати в будь-який час.

Приходить кілька поліцейських з автоматами, сідають за дальнім столиком, явно втомлені, але спокійні. Знову щось привезли. Під вхідними дверима працівники Червоного Хреста вивантажують ковдри, коробки з медикаментами і пачки памперсів для дорослих.

Ковдри розлітаються за хвилину, медикаменти і памперси складають про запас в кабінеті інформатики.

Заходжу в один з кабінетів. На підлозі, звільненому від парт і стільців, вже сонне царство, ще десяток людей сидить на стільцях з двох сторін, ведуть розмову напівголосно.

- Це точно диверсія, свої ж зробили, тому що туди на територію складу нікого не пускали, навіть грибників. Неспішно згадують, де і у кого знесло дах або двері, де вибило вікна, де впали снаряди.

- Після того, як вибухнули перші склади , у нас вже були заготовлені "тривожні валізки". Військові готували нас до можливої ​​евакуаціі.

- Головне, пережити нам цю ніч. В коридорі вже майже всі сплять, сидячи за партами, лежачи на них і під ними, навіть в гардеробі між сумками облаштовуються. Ніч далеко від дому - непросте випробування, багато хто вірить і сподівається, що така ніч буде тільки одна.

Довідково:

Червоний Хрест України доставив постраждалим понад 3 тис. предметів першої необхідності. До оцінки потреб, безпосереднього забезпечення доставки та надання допомоги було залучено більше 50-ти волонтерів і працівників Червоного Хреста та 6 транспортних засобів.

Волонтери та співробітники Чернігівської ОО ТЧХУ на чолі з головою працювали в чотирьох локація (Прилуки, Парафіївка, Южненське та Ніжин) з перших годин виникнення надзвичайної ситуації.

До допомоги приєдналися волонтери та голова Сумської обласної організації ТЧХУ, які забезпечили з власних запасів на випадок НС предмети першої необхідності та надавали підтримку Центру Червоного Хреста у м. Прилуки в розподіленні допомоги серед постраждалого населення протягом доби.

Національний комітет Товариства 9-го жовтня направив до Чернігівської області Загони швидкого реагування Червоного Хреста України з Києва та вантажівки з необхідною допомогою.

Були закуплені продукти харчування загальною кількістю близько 500 найменувань, з яких сформовано продуктові набори для постраждалих у с. Августівка. Більшість закуплених харчів передані Національній гвардії 10 жовтня у другій половині дня.

Докладніша інформація про надану допомогу – на сайті ТЧХУ: http://redcross.org.ua/2018/10/chernigiv-emergency-2/

Допомога надавалася у співпраці з Департаментом цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України, ДСНС та місцевою владою.

Діяльність Товариства підтримали партнери з Міжнародного Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (присутні в Україні), Procter&Gamble, ТОВ «Хорольський завод дитячих продуктів харчування».

Фото – www.dsnews.ua/ та Maksym Trebukhov

За джерелами:

http://www.dsnews.ua/society/evakuirovannye-iz-ichni-my-ponimali-chto-pridet-i-nasha-ochered--10102018104900

https://www.facebook.com/RedCrossUkraine/photos/pcb.1393522957350842/1393518310684640/?type=3&theater