МОЛИТИСЯ ЗА СИРІТ – ЙТИ ДОРОГОЮ МИЛОСЕРДЯ
![](/avatar/160/022-0218.jpg)
11 листопада у селі Прилбичі, що у Яворівському районі на Львівщині, відбулася
спільна молитва прочан, присвячена Всеукраїнському Дню молитви за сиріт.
Вранці 11 листопада, зі Львова виїхало три автобуси з прочанами у с. Прилбичі, в якому народився Митрополит Андрей Шептицький, великий меценат і духовний отець дітей-сиріт Галичини.
![](/avatar/160/025-0219.jpg)
Дорога промайнула швидко. У селі стояла чудова погода, у модерній церкві – музеї ім. Митрополита Андрея і Климентія Шептицьких дзвони закликали до молитви. Самохіть приспішувався крок. Дорослі вели з собою дітей до Божого храму, щоб разом проказати молитву за сиріт.
Зазначу, що село Прилбичі, є відпустовим місцем для прочан, котрі приїжджають сюди, щоб помолитися на місці блаженної пам’яті слуги Божого Митрополита Андрея та цілої його родини.
![](/avatar/160/026-DSC00230.jpg)
Церква-музей Митрополита Шептицького в Прилбичах– один із храмів, де ніколи не закриваються двері. Відвідання цього паломницького центру Церкви - Мучениці – це особлива нагода стати свідком життя, відданого Богові від початку і до кінця, у будь-якому покликанні і стані, взірець якого дала християнська родина Шептицьких.
Організатор акції – Місія «Центр Опіки Сиріт Львівської Архієпархії УГКЦ», яку очолює голова, о. Роман Прокопець.
![](/avatar/160/027-DSC00217.jpg)
Зрозуміло, що серед прочан ми побачили представників журналістського корпусу, що працюють у РІСУ. Познайомилася з літературним редакторкою релігійного журналу «Скинія» Андріяною Баран. Матеріали, які публікуються у цьому виданні, часто можна почути по радіо «Марія», яке разом із журналом залучене в єдиний інформаційний комплекс, об'єднаний спільним порталом в Інтернеті.
Андріяна - викладач Українського Католицького Університету. Читає лекції з української мови. На прощі вона, як й інші волонтери, в усьому допомагала одній з організаторів молитовного Дня - працівниці Місії «Центр Опіки Сиріт Львівської Архієпархії УГКЦ», катехитці Ірині Вітник.
![](/avatar/160/028-DSC00258.jpg)
Службу Божу за здоров'я і кращу долю для сиріт в Україні відслужив о. Роман Прокопець.
![](/avatar/160/029-DSC00261.jpg)
Як закінчилося Богослужіння, присутнім у храмі роздали образки Пресвятої родини.
![](/avatar/160/030-DSC00262.jpg)
На звороті образка – молитва за сиріт з іменем конкретної дитини. Таким чином кожний ставав молитовним ангелом-охоронцем.
![](/avatar/160/031-DSC00265.jpg)
До учасників Служби Божої звернувся парох храму-музею Митрополита Андрея і Климентія Шептицьких о. Андрій Стадницький.
Він сказав, що Біблія навчає нас ніколи не забувати про вдів і сиріт, завжди допомагати їм, хто чим може. Головне – молитися за них, співчувати, просити у Бога миру. Митрополит Андрей Шептицький і його брат – священомученик Климентій, були великими заступниками дітей - сиріт. Їх справу має продовжувати нинішнє покоління, тому що і далі множиться число сиріт, і вони потребують нашої і Божої допомоги.
![](/avatar/160/032-SC00269.jpg)
На завершення проповіді, прочани заспівали з парохом «Многая літа» для дітей-сиріт, заради яких і відбулося Богослужіння.
![](/avatar/160/033-0273.jpg)
Того дня в селі Прилбичі зібралися понад 220 дітей зі спеціалізованих шкіл, дитячих будинків, з вівтарної дружини Гарнізонного храму Львова, хору «Ангелики» та місцевої катехитичної школи.
![](/avatar/160/034-DSC00333.jpg)
Настала обідня пора. Організатори прощі запросили учасників свята на обід до місцевої школи. Тут були накриті столи. Про харчі потурбувалися керівництво і волонтери з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, котрі привезли гарячий обід у контейнерах. Їжу роздали у одноразовому посуді. «Все, як на фронті», - гомоніли присутні між собою.
![](/avatar/160/035-DSC00417.jpg)
Тут відбулося глибше знайомство. Ось представники КЗ ЛОР Навчально-реабілітаційного центру «Мрія» 1-ІІ ст. Групу дітей супроводили вихователі – Любов Ткач, Олег Ковалик, Ярослава Сенетич. Вони - мої давні знайомі, тому що у цьому колективі багато років функціонувала первинна організація Червоного Хреста Личаківської РО м.Львова ТЧХУ. Домовилися про зустріч і відновлення червонохрестівської роботи на новому рівні.
![](/avatar/160/037-DSC00420.jpg)
Зустріла на прощі і представників Львівської загальноосвітньої санаторної школи-інтернат №1 І - ІІІ ст. ім. Б.-І. Антонича. Вони приїхали помолитися за дітей-сиріт тут, у родинному селі Митрополита Андрея Шептицького. У групу входили двоє учнів 3 «Б» класу та 4 восимикласники. Їх супроводжувала медична сестра школи-інтернат №1 Оксана Попович.
![](/avatar/160/038-DSC00320.jpg)
А потім – розваги. Діти танцювали, співали, декламували вірші. І знову Андріана Баран на висоті - танцює сама і заохочує інших до рухливих розваг.
І ось настала пора для катехитичних дитячих ігор. Їх застосовують для вироблення у дітей твердого розуміння поняття милосердя. Тут діти дістають знання, яка різниця між добром і злом, як відстоювати свою точку зору у загальній дискусії тощо.
![](/avatar/160/044-DSC00325.jpg)
Уся малеча разом з волонтерами руху «Руки допомоги» пізнавала сім християнських чеснот: віру, надію, любов, справедливість, мудрість, мужність, стриманість. Кожна група творчо представляла «свою чесноту»: хтось співав, хтось зобразив цікавий плакат, хтось створив театральне дійство
![](/avatar/160/039-DSC00324.jpg)
Ведучі, а це були, переважно, курсанти з Національної академії сухопутних військ ім. Сагайдачного, Військового коледжу сержантського складу, розбили присутніх дітей на сім команд. Кожна з них повинна була розглянути і розповісти про якусь одну християнську чесноту: віру, надію, любов, справедливість, мужність, мудрість, стриманість.
Волонтери і діти з цікавістю взялися за виконання завдань, обговорюючи кожну з чеснот зокрема. Вони радилися між собою і розігрували сценки, запропоновані волонтерами.
![](/avatar/160/040-DSC00379.jpg)
Кожна команда мала кілька підгруп. Однією з них керували Анастасія Герасимчук та Оксана Майструк, курсантки Національної академії сухопутних військ ім. Сагайдачного. Їм випало працювати з чеснотою «справедливість» і дітьми санаторної школи-інтернат №1 ім.І.- Б. Антонича.
Дівчата запропонували розіграти сценку «футбольний матч». Одному з гравців суддя викинув жовту картку за підніжку суперникові. Запитання до дітей: чи це було справедливо? Відповідь: так, бо порушено правила гри.
![](/avatar/160/041-DSC00397.jpg)
І так було у кожній підгрупі. Потім хтось з ведучих давав дітям у руки мікрофон, і вони перед усіма виголошували рішення своєї команди, чим славна чеснота, над якою вони працювали, і чому її треба практикувати у повсякденні.
![](/avatar/160/043-DSC00393.jpg)
Командою «справедливість» керувала Андріяна Баран, літературний редактор журналу «Скинія», а за покликанням - талановитий знавець дитячої психології.
![](/avatar/160/042-DSC00421.jpg)
…Свято закінчилося аж під вечір. Сумно було покидати це незвичайне місце, до якого шикуються черги прочан і просто туристів. Вірю, що молитви за сиріт, які пролунали під куполом цієї величної модерної церкви у с. Прилбичі – будуть почуті на небесах, і Боже Провидіння допоможе їм на крутих життєвих дорогах.
Фото – автора
Ірина Апостолюк,
голова Личаківської РО м. Львова ТЧХУ
|