ЖИТТЯ ПРОЖИТИ – НЕ ПОЛЕ ПЕРЕЙТИ

Зарисовка про 95-річчя Анни Голосій - приклад животворної сили милосердя

"Життя нашої мами – подвиг! - Сказав у вітальному слові один із синів ювілярки. - Все пережила, перемогла і на сьогодні залишилася доброю, мудрою, з кріпеньким здоров'ячком, в теплі та добрі, родинній злагоді" …

Маленька Аня разом із двома іншими дітьми залишилася без батька – сповна зазнала убоге дитинство у ті страшні голодні та холодні часи. Тільки зіп'ялася на ноги, як почалася війна. Її, молоду дівчину, разом із іншими односельцями забрали на невільницькі роботи до Німеччини.

Маючи гордий характер та сміливу вдачу, після Кракова разом із іншими втекла з ешелона. Мандруючи зруйнованою, окупованою фашистами Європою на схід, обминаючи населені пункти довгих 3 місяці добиралася додому в село Кобиляки.

Місцевий староста змилостився, не став знову вносити до невільницьких списків. Діждавшись визволення, вона, звісно, як і всі вийшла в поле, щоб вирощувати хліб для себе та для перемоги. Якось, працюючи в полі, зубець її граблів зачепив кільце гранати, стався вибух, дівчину тяжко поранило. Потім - невдале заміжжя і багато-багато праці, яка рятувала від голоду та образ. Не зважаючи на відмовляння рідних, пожаліла та «пішла» на чотирьох дітей, меншенькому було лише 2 рочки.

За добро та ласку всі дітки називали її мамою. Так утворилася сім'я Голосіїв, яких поважали та знали у селі як вірних друзів, готових розділити і радість, і смуток. Знайшовся їхній єдиний спільний синок.

Всі діти отримали вищу освіту, кожен опанував улюблену справу і йде життям, чесно, як і мама з татком, роблячи своє. Довгі роки куховарила в колгоспі, смачно годувала механізаторів. На прохання односельчан готувала на весіллях та відрядинах - у неї завжди високо підіймався хліб !

Тож сьогодні вітають Анну Радіонівну Голосій зі славним ювілеєм діти, одинадцять онуків, чотирнадцять правнуків і четверо праправнуків.

До святкування долучилися представники районної та сільської влади, Звенигородської районної організації Товариства Червоного Хреста України, представники місцевого сільськогосподарського підприємства, які щиро вітали іменинницю, відзначили поважність прожитих років ювілярки, добросовісну працю в сільському господарстві та побажали міцного здоров'я, злагоди, достатку та довгих років щасливого, радісного життя у колі найрідніших людей, вручили квіти та подарунки.

Фото - автора

Володимир Слинько,

голова районної організації Товариства Червоного Хреста

м. Звенигородка, Черкаська обл.