МЕДИЦИНА ТОГО ЧАСУ  - БУЛА БЕЗСИЛА

11 березня 1918 р. у форті Райлі , що у штаті Канзас (США)

зафіксовано перший смертельний випадок від невідомої хвороби.

В той же день кількість хворих з аналогічними симптомами у форті Райлі досягла близько 100 осіб. Пандемія «іспанського грипу», що за 24 тижні охопила третину людства і тривалий час неправильно ідентифікувалась, привела до загибелі близько 50 мільйонів чоловік, більше, ніж під час Першої Світової війни і будь-яка інша епідемія в історії людства.

Завдяки технічному прогресу, (потяги, дирижаблі, швидкісні кораблі), хвороба поширилася дуже швидко по цілій планеті. У деяких країнах на цілий рік були закриті публічні місця, суди, школи, церкви, театри, кінотеатри. Іноді продавці забороняли покупцям заходити в магазини. Замовлення виконували на вулиці.

У деяких країнах був введений воєнний стан. У одному з міст США були заборонені навіть рукостискання. Єдиним населеним місцем, яке не піддалося пандемії, був острів Маражо в гирлі Амазонки в Бразилії.

У Кейптауні машиніст потяга заявив про смерть 6 пасажирів на ділянці довжиною всього 5 км. У Барселоні щодня вмирали 1200 людей. У Австралії лікар налічив за одну годину на одній тільки вулиці 26 похоронних процесій. Вимирали цілі села від Аляски до Південної Африки. Були міста, де не залишилося жодного здорового лікаря. Часто навіть не вистачало кладовищного місця аби поховати померлих. Викопували масові могили, використовуючи при цьому паровий совок. Людей ховали десятками без труни і відспівувань.

Грип за перші 25 тижнів убив 25 млн людей. СНІДу було потрібно 25 років, щоб убити стільки ж. Масове переміщення військ країн-учасниць Першої світової війни привело до прискорення розповсюдження грипу. Імунна система солдатів, що брали участь в Першій світовій війні, була ослаблена хімічними атаками. Це спричинило страшні епідемії грипу у військах. В індійській армії було заражено 22% військовослужбовців. Більшість хворих померли.

Іспанський грип убив більше американців, ніж дві світові війни, війна в Кореї і у В'єтнамі разом узяті.

Незвичайна пошесть

Насамперед, що вирізняло цю епідемію з-посеред інших, це раптовість, з якою розвивалась хвороба. У Кейптауні машиніст потяга заявив про смерть 6 пасажирів на ділянці довжиною всього 5 км.

Джон Беррі у книжці «Велика інфлюенца» (англ.) цитує записи, зроблені в ті часи: «Ріо-де-Жанейро (Бразилія). До студента-медика Сіро Вєра де Кунья, котрий чекає на трамвай, підходить незнайомець, щось спокійно запитує і падає мертвий. Кейптаун (ПАР). Повертаючись додому, Чарлз Люїс сідає в трамвай, і раптом кондуктор непритомніє. Він мертвий. Проїхали п’ять кілометрів, і п’ять пасажирів та водій теж мертві». Причиною всіх цих смертей була іспанка.

Людей сковував страх — страх перед невідомістю. На той час медики ще не знали ні причин виникнення хвороби, ні механізмів її передачі. Звичайно, були впроваджені певні заходи для попередження епідемії: в портових містах ввели карантин; позакривали театри, кіно, церкви та інші громадські місця.

А от у Сан-Франциско (штат Каліфорнія, США) місцева влада зобов’язала всіх мешканців міста носити марлеві маски. Кожному, хто з’являвся на людях без маски, загрожував штраф або ув’язнення. Але нічого не допомагало, оскільки ці заходи почали впроваджувати надто пізно та їх було замало. Тож епідемія невпинно поширювалась.

До того ж люди боялись, бо хвороба косила всіх підряд. Як не дивно, але під час пандемії 1919 року найбільше хворіли й умирали не літні кволі люди, а молодь у розквіті сил. Жертвами іспанки здебільшого ставали люди віком від 20 до 40 років.

Крім того, ця епідемія набула всесвітніх масштабів. Вона дісталась навіть на тропічні острови. Приміром, 7 листопада 1918 року на острів Західне Самоа (сьогодні Самоа), населення якого становило 38 302 жителі, прибув корабель. Пройшло два місяці, і від іспанки вже померло 20 відсотків остров’ян. Цей немилосердний убивця побував майже в кожній великій країні світу.

Пандемія грипу вирізнялась і небувалою кількістю жертв. Одним з перших міст, де хвороба почала ширитись у найбільших масштабах, була Філадельфія (Пенсільванія). До середини жовтня 1918 року в місті померло стільки людей, що не вистачало трун.

«Один підприємець казав, що в ті дні лише за дві години можна було би легко продати навіть 5000 домовин. А в морзі було вдесятеро більше трупів, ніж усіх наявних в місті трун», - пише історик Альфред Кросбі.

Жодна інша пандемія в історії людства не забрала за такий короткий час стільки життів, як іспанка. Згідно зі статистикою, від пошесті померли понад 20 мільйонів людей, а деякі фахівці вважають, що жертв було значно більше. На думку декотрих епідеміологів, загальна кількість жертв становила 50 мільйонів, а дехто заявляє, ніби іспанка поклала в могилу 100 мільйонів людей.

Ось що пише Беррі, слова якого цитувались раніше: «Іспанський грип вбив за рік більше людей, ніж середньовічна «чорна смерть» за століття; він за 24 тижні забрав більше життів, ніж СНІД за 24 роки».

Слід також зазначити, що від іспанки за рік померло більше американців, ніж у всіх боях протягом двох світових воєн. Письменниця Джіна Колата пише: «Якби така ж епідемія почалася в Америці сьогодні і загинув такий же відсоток населення цієї країни, то кількість жертв становила би півтора мільйона жителів. А це більше, ніж умирає за рік від серцевих захворювань, раку, інсульту, хронічних легеневих хвороб, СНІДу та хвороби Альцгаймера разом узятих».

Отже, сміливо можна сказати, що іспанка була найбільш спустошливою пандемією в історії людства. А яку роль у той час відігравала медицина?

Медицина – на рівні знахарства

Ще до початку Першої світової війни лікарі, здавалось, досягнули значних результатів у боротьбі з різноманітними захворюваннями. Навіть під час війни вони пишалися тим, що їм вдавалося послабити наслідки інфекційних хвороб. Тоді в «Жіночому журналі про домоведення» (англ.) писали, що невдовзі американці ходитимуть до знайомих, щоб просто приємно поспілкуватися. Час, коли знайомих навідували здебільшого для того, аби провести в останню путь покійного, назавжди відійде в минуле. Але коли медики зіткнулися з іспанкою, в них опустилися руки.

Кросбі пише: «Якби невдачі медиків визначались кількістю смертей, то можна сказати, що 1918 року медицина зазнала найбільшої в своїй історії поразки». Однак Беррі винуватить не лише лікарів: «Тоді лікарі добре розуміли, яку загрозу становить ця епідемія. Вони також знали, як лікувати постгрипозну бактеріальну пневмонію і не раз давали поради, завдяки яким можна було вберегти життя тисячам американців. Однак влада ігнорувала ці поради».

Нове про грип тогочасний і наших днів

А що нового про цю страшну пандемію нам відомо сьогодні? Чим було викликане це захворювання? Чи воно може повернутись? Чи вдасться нам вберегтися від нього? Відповіді на ці запитання, можливо, здивують вас.

У лютому 1998 року Інститут Молекулярної Патології Армії США (AFIP) отримав зразок вірусу H1N1 1918 року з трупа корінної мешканки Аляски, похованої у вічній мерзлоті 80 років тому. Цей зразок дозволив вченим в жовтні 2002 року відтворити генну структуру вірусу 1918 року.

Виявилося, що вірус іспанки H1N1 має спільні риси з вірусом пташиного грипу, проте є слабшим від поширеного сучасного вірусу пташиного грипу — H5N1. Смертність від H5N1 вважають набагато вищою. Вчені встановили, що вірус, проникаючи глибоко в легеневу тканину людини, уражає особливі рецептори сіалових кислот і спричиняє пневмонію, яка призводить до смерті людини.

Пандемія саме H1N1 повторилася в 1978 і 2009 роках. Але вакцинація сказала своє слово, і всесвітня епідемія 1918 р. – не повторилася.

Фото – з відкритих джерел в Інтернеті

За джерелами:

https://www.jnsm.com.ua/h/0311N/?fbclid=IwAR2OFD_WWa8pWcMGxdb8l6fHjt1v6w0E_yQraEQ3o5puEK-jo73efxYDCHE

https://uk.wikipedia.org/wiki/Іспанський_грип

https://wol.jw.org/uk/wol/d/r15/lp-k/102005922