МІСТИЧНИЙ ДЕНЬ

Геловін, який щороку припадає на 31 жовтня, українці почати святкувати порівняно недавно –

в розрізі людського життя, і майже щойно – у розрізі життя традицій людства.

Дехто, правда, критикує відзначання Геловіна, як і дня святого Валентина, називаючи ці свята «маркетинговими» – тобто спрямованими на те, щоб люди відкривали гаманці для придбання різних подарунків-дрібничок (або й не дрібничок, але то деталі).

Містичний день, коли, як кажуть, встановлюється межа між зимою і літом та стирається грань між світами – нашим і потойбічним, і щоб задобрити тих, потойбічних, потрібно виконати певні ритуали – так пояснюють це свято містики.

День веселих розваг і маскарадів, карвінг з гарбуза і жартівливе лякання всіх, кого можна перелякати – так сприймає це свято молодь, яка його з цікавістю відзначає, не переймаючись тим, що прийшло воно з іншої культури.

Кельтське свято стало мультикультурним

«Корінням Геловін сягає кельтського свята Савина (Samhain) та язичницьких ритуалів, які з ним пов’язані. У землеробських культурах рік первинно ділився на дві пори – зиму й літо, тобто час, коли земля відпочиває (символічно вмирає), та час, коли земля дає врожай (народжує). Савин святкувався 31 жовтня, позначаючи завершення збору врожаю й початок зими – темної пори року. Кельти вірили, що саме в цей день межа між світами тоншає, тож мертві могли потрапляти в цей світ, а живі – зазирати в майбутнє й спілкуватися з померлими. Саме тому цей час використовували для ворожінь і замовлянь: люди одягали маски, щоб обманути смерть, і палили вогнища, вказуючи шлях померлим духам та окреслюючи свою територію. На Савин також обов’язково робили підношення богам і духам, щоби вони допомогли пережити зиму. Схожі зі Савином святкування відбувалися й в часи Римської імперії. Зокрема, вважали, що під час лемурії духи померлих приходять до будинків своїх родичів. Якщо пригадати наші Різдво та Зелені свята з аналогічним віруванням, Геловін із його прародичами вже не здаватиметься таким далеким», зауважує opinionua.

Також ресурс пояснює, яким чином церква легко змирилася з язичницьким святом, а точніше – ввела його у свій обіход, давши іншу назву. «З утвердженням християнства постало питання освоєння популярного кельтського свята в рамках нової релігії. Для цього церква визначила 1 листопада Днем усіх святих (All Hallows’ Day), а дещо пізніше призначила 2 листопада Днем усіх померлих. Це врешті допомогло перетворити Савин із найважливішого свята за кельтським календарем напереддень Дня всіх святих (All Hallows’ Eve), тепер відомий як Геловін. Сама церква теж виконала не останню роль в утвердженні деяких ритуалів цього «містичного» свята. Наприклад, аби популяризувати 2 листопада, священнослужителі налаштовували людей молитися в цей день за душі, які опинилися в чистилищі й не можуть перейти до раю. Так церква сприяла поширенню традиції trick-or-treating (випрошування солодощів). Діти й жебраки ходили від хати до хати, збираючи печива, спеціально зготовані в пам’ять про померлі душі (soulcookies), й обіцяючи помолитися за їхнє місце в раю». У тому ж ХІХ столітті прижилася традиція вирізьблювати голову з гарбузів і вставляти всередину свічку.

Звідки взявся «гарбузовий карвінг»

Після підкорення Нового світу Геловін з Британії та Ірландії в ХІХ столітті разом з переселенцями перемандрував до США і там став досить популярним. Є своє пояснення й тому, звідки взявся «гарбузовий карвінг»

За версією opinionua, ірландські переселенці, вдома вирізали ці фігури з ріпи, мали стару легенду про коваля Джека, якому кілька разів вдавалось обдурити диявола, а той закрив йому шлях до пекла після смерті коваля. Вочевидь, до раю йому теж була дорога заказана. Сатана дав йому лише вуглинку на пам’ять. Неприкаяний дух Джека поклав її в порожню ріпу й зробив собі ліхтар, із яким і досі ходить по світу. Геловінські ліхтарі й символізують привидів, які не можуть знайти спокій, і звідси пішла традиція їх вирізьблювати. Щоправда, в Ірландії як матеріал для цього брали ріпу, а в підсля переїзду до Нового світу замінили матеріал на звичний для Америки.

Трансформація жахастика у карнавал

На початку минулого століття Геловін святкувався містичному форматі – ворожіння, розповіді-«жахастики», традиційні різьблені гарбузи, а ще – збитки, які наносили іншим учасники Геловінських вечірк «від імені привидів».

Однак тут у 30-ті роки , в часи Великої депресії, було перейдено межу між жартами, хай і не безневинними, і справжнім варварством і розбоєм. Ніч 31 жовтня 1933 року ввійшла в історію як Чорний Геловін або Пекельна ніч – такими масштабними були завдані збитки. І тоді почалося перетворення свята з присмаком жаху у веселе майже карнавальне дійство, яке з часом полюбилось дітворі та молоді. Аби відволікти їх від хуліганства, у школах запроваджують костюмовані паради й ігри, тоді ж відроджується забута традиція trick-or-treating – як відкуп за збитки: дітям давали солодощі чи гроші, щоб вони не бешкетували. А дітям це припало до душі й традиція закріпилась так, що діти й самі почали виряджатись у костюми для геловінських походів.

А ще з’являються перші мультики для дітей, а в 1960-х – комікси та страшні фільми для дорослих. Таким чином Геловін набув нинішнього характеру, і почав поступово приживатися в різних країнах, прийшовши й в Україну з іншої культури.

А чи так уже й іншої?

Все ж аналоги з українськими традиціями є. Про одні дізнаємося лише зараз, інші відомі нам здавна, але трошки відсунуті в часі.

«Велесова ніч»

Цього року багато інформації з’явилось про український аналог Геловіна – давнє язичницьке свято під назвою «Велесова ніч», філософія і обряди якого подібні до Геловіна. І хоч в доступних в інтернеті історичних джерелах, підкріплених дослідженнями, або хоча б якимись етнографічними даними про це свято знайти нічого не вдалося, однак «безджерельної» інформації про Велесову ніч знаходимо багато – зі своїми обрядами і навіть застереженнями.

«Вважалося, що у Велесову ніч духи предків повертаються до своїх нащадків, щоб дати їм уроки і благословити весь рід. Перед настанням темряви слов’яни розводили вогонь, стрибки через який були обрядом очищення і звільнення від злих сил. У цьому ми спостерігаємо схожість з кельтським святом Самайн (сучасний Хелловін). Але слов’яни в цей день намагаються отримати захист від своїх предків, а кельти прикладали всіх зусиль, щоб відвернути від свого будинку злих духів. Важливим атрибутом свята на Русі були запалені свічки на підвіконні, які мали вказати предкам шлях додому. Для захисту від нечисті дім прикрашали горобиною і під поріг сипали сіль. У цей день слов’яни також накривали святковий стіл, а в будинку відкривали всі двері, щоб предки могли зайти. Перед вечерою господар будинку закликав предків до столу (для них частування відкладалися окремо). Під час трапези згадувалися всі предки і їхні благі діяння, тому трапеза тривала впродовж кількох годин. Велесова ніч – це містичний час, тож люди вірили, що їхні бажання у цю ніч можуть здійснитись. Для цього потрібно записати їх на папірці і покласти під подушку», повідомляє maximum.fm, водночас застерігаючи, що у цей день нікому не можна позичати гроші, «інакше винесеш із дому достаток і весь наступний рік будеш у скрутному становищі. Тим, хто просив позику, зазвичай говорили, що гроші можна буде позичити тільки на наступний день».

Ряджені й віз на даху

Вочевидь для нас традиційнішим, зрозумілішим і ближчим є інше – колядки й щедрівки, Різдвяні вертепи з рядженими, серед яких і нечиста сила. Щоправда, це припадає на інший часовий відрізок – зимових свят.

«Також, джерела цього періоду згадують іншу дуже важливу геловінську традицію – збитки. Хлопці збиралися у ватаги й бешкетували всю ніч: знімали ворота, закидали воза на дах, били шибки, випускали худобу зі стійла тощо. По сьогодні існує цілий напрямок Halloween pranking, який сягає корінням Англії початку ХVІІ століття. Збитки можна пов’язувати з ініціацією до хлоп’ячої громади (що й зараз добре прослідковується на прикладі американських банд, які продовжують традицію збиткування на Геловін). Проте у випадку з історичним підґрунтям Геловіна, Савином, доцільніше говорити про них у контексті «карнавальних вільностей», за Михайлом Бахтіним, або «ритуальних бешкетів», за Олександром Курочкіним. Такі «антиповедінкові» дії зазвичай відбувалися в періоди, коли межа між світами розмивалася (поминальні дні та початок нового року). За словами Мірче Еліаде, це символізувало відтворення в ігровій формі космічного акту переходу від первинного хаосу до створення світу – порядку. При цьому учасники вдягали маски, чим уподібнювалися до духів та протиставляли себе звичайним людям. Як пише Олександр Курочкін, «ряджений у своєму первісному значенні виступає тимчасовим порушником усталеного порядку речей, але він же, за логікою карнавального заперечення, сприяє його подальшій стабілізації».

В українській традиції таку функцію виконувало маланкування на Щедрий вечір, коли Маланка робить збитки господарям у хаті й на подвір’ї. Водночас у нашій культурі відомий інший тип збитків – на Андрія, дуже схожий на геловінський, що побутував у Британії. Так само закидали воза на стріху, знімали ворота й хвіртки, валяли дрова тощо. Проте судячи з етнологічних і фольклористичних записів, ця антиповедінка слугувала радше символічним покаранням для тих дівчат, які ігнорували залицяння хлопців та не виявляли зацікавлення в створенні сім’ї. Як відомо, від Покрови, 14 жовтня, починався період весіль, який тривав до початку Пилипівського посту (28 листопада). Фактично ті з дівчат, хто не відреагували на женихання, мали всі шанси отримати відплату за свою поведінку якраз у ніч на Андрія. Зараз це може звучати досить дивно, проте ще 100 років тому все життя людей було сценарно розписано. Якщо хтось «гальмував» із одруженням, тобто не бажав реалізовуватися в тій громадській ролі, у якій уже мав би, цю людину символічно карали, натякаючи таким чином, що настав час щось міняти й не засиджуватися», зауважує opinionua.

Отже, виходить, є дещо спільне.

От тільки… Може, даремно ми зараз згадали про збитки? А то ще завтра бешкетники за давніми геловінсько-андріївськими традиціями справді комусь воза на хату викинуть? Хоча ні – де того воза зараз узяти? А автівку так просто на дах не закинеш. То ж, може, краще енергію й креатив витратити на гарбузовий карвінг, ну а потім… а потім може бути смачна каша для доброї компанії – чому ж добру даремно пропадати?

Втім, чи святкували Геловін, чи згадати Велеса, чи почекати до традиційних зимових українських свят – кожен вирішує сам.

Автор: Косянчук Інна

Фото - з відкритих інтернет-ресурсів

За джерелом:

https://www.poglyad.tv/gelovin-velesova-nich-malanky-nova-tradytsiya-chy-transformatsiya/?fbclid=IwAR0BIDjo5SMrj_D-1akvafKYxb1mb162Ao3hv89J7n-xIgbvlVXKmyfCId8